Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/305/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
28.03.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року, про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023120000000596 від 26.05.2023 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 18 березня 2024 року, суд за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 на строк 60 днів, а саме: з 12:00 год. 18 березня 2024 року до 12:00 год. 16 травня 2024 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що за для необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, також ступеня тяжкості інкримінованого злочину ОСОБА_8 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому судом встановлено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Також вказаним судовим рішенням продовжено ОСОБА_9 дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово строком на два місяці, а саме: з 18 березня 2024 року до 18 травня 2024 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , просить ухвалу міськрайонного суду скасувати та постановити нову, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання, та обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що судом першої інстанції не враховано особу обвинуваченого, щире розкаяння, його майновий стан, міцність соціальних зв'язків. В судовому засіданні сторона обвинувачення не змогла в повному об'ємі довести існування ризиків, вказаних в клопотанні.
Захисник вважає, що підстави для застосування даного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, оскільки заявлені прокурором ризики не доведені. Водночас, прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, як то домашній арешт.
Захисник зазначає, що згідно характеристики, виданої 16.02.2024 року Компаніївською селищною радою №13 Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_8 проживав за адресою: АДРЕСА_2 , у домоволодінні ОСОБА_10 , яка має дочку ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 та співмешканця ОСОБА_12 . ОСОБА_8 не одружений, але перебуває в фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_11 , 2004 року народження.
Також, згідно вказаної характеристики, ОСОБА_8 має гарні стосунки з родиною співмешканки. У стосунках з друзями доброзичливий, завжди готовий прийти на допомогу. Оптимістично налаштований, з добре розвинутими навичками спілкування. Має власну думку та здатність її відстояти при потребі. Цілеспрямований, наполегливий, самостійний у прийнятті рішень та діях. Емоційно врівноважений. Переважний настрій: бадьорий, піднесений, впевнений. По відношенню до себе і на критику адекватний. Володіє такими моральними якостями як чесність, правдивість, чуйність. Не одноразово приймав участь в благоустрою територій Полтавського старостату. Цікавився життям старостату та неодноразово пропонував свою допомогу.
Крім того, ОСОБА_8 є членом організації «Народна Сила», що підтверджується посвідчення члена організації «Народна Сила» №51.
ОСОБА_8 проживає в фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_11 . Його співмешканка працює офіційно, отримує заробітну плату та утримує фінансово ОСОБА_8 , що підтверджується відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб.
Також захист зазначає, що ОСОБА_8 згідно договору оренди житлового приміщення, винаймає строком на рік квартиру загальною площею 14,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, сторона захисту вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, отже, вважає за можливе застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме - домашній арешт.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог у повному обсязі та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме - повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали міськрайонного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону судом першої інстанції належно дотримані.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
З наданих районним судом матеріалів убачається, що в провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023120000000596 від 26.05.2023 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід, який неодноразово був продовжений і під час судового розгляду вказаного кримінального провадження.
Так у судовому засіданні 18.03.202 під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а також те, що за вчинення злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , у разі доведеності його вини, може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому усвідомлення тяжкості можливого покарання, є вагомою підставою для здійснення обвинуваченим дій направлених на переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, зокрема шляхом залишення місця проживання.
Крім того, судом ще не допитані свідки та потерпілий, тому з метою уникнення покарання, яке загрожує ОСОБА_8 , є вагомі підстави вважати, що останній може незаконно впливати на даних осіб з метою зміни та дачі показань останніми на його користь.
Також, у разі не застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, останній зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом укриття від суду дійсних обставин скоєння кримінального правопорушення та обставин, необхідних для встановлення істини у провадженні.
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого під вартою, фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли та не зменшились.
Обставин, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених судом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено, а тому є обґрунтований висновок суду першої інстанції, що менш суворі види запобіжних заходів не здатні забезпечити ризики передбачені ст. 177 КПК України та належне виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Виходячи з наведеного доводи апеляційних скарг про те, що прокурором не доведено існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_8 , суд першої інстанції враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Посилання захисника на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, наявність цивільної дружини, позитивної характеристики з місця проживання, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки вказані обставини були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, та не є такими, що нівелюють встановлені ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку тримання під вартою ОСОБА_8 , підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4