Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/184/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
27.03.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 березня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Седнівка, Устинівського району, Кіровоградської області, із неповною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, немаючого на утриманні неповнолітніх, малолітніх дітей та осіб похилого віку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під строком на 60 днів, а саме: з 00 години 01 хвилини 07.03.2024 до 00 години 01 хвилини 05.05.2024,
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_11 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_9 строком на 60 днів.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 березня 2024 року клопотання задоволено та застосовано відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під строком на 60 днів, а саме: з 00 години 01 хвилини 07.03.2024 до 00 години 01 хвилини 05.05.2024.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, на даний час існують ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка та можливих очевидців, які підлягають допиту та проведенню за їх участі інших слідчих дій у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тобто, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КК України.
Також встановлено те, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що слідчий суддя наводячи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України не визначив з чого саме він виходив, не наведено посилання на докази наявні в клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу.
Разом з цим, захисник зазначає, що підозрюваний ОСОБА_9 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Маючи за мету зменшити наслідки вчиненого злочину, він особисто зателефонував матері та попросив викликати швидку допомогу та правоохоронні органи. Має постійне місце проживання.
Судом не наведено також доказів того, що ОСОБА_9 може в будь-який спосіб вплинути на свідків або потерпілих. Зазначає, що ОСОБА_9 визнає вину у скоєному,щиро розкаюється у вчиненому злочині та вчиняє дії для розкриття злочину. Крім того, ОСОБА_9 постійно доглядає за своєю літньою матір'ю.
На переконання сторони захисту, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ризики вказані в клопотанні, в судовому засіданні не доведені та заявлені формально, остільки не взято до уваги дані про особу обвинуваченого про те, що до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, доглядає за літньою матір'ю, також не враховано його незадовільний стан здоров'я, позитивна характеристика, міцні соціальні зв'язки.
Захисник вважає, що наведені вище обставини у повній та достатній мірі доводить необґрунтованість оскаржуваної ухвали та необхідність її скасування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника, який підтримав апеляційні вимоги, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Як убачається з матеріалів клопотання слідчого, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024120000000334 від 06.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Органом досудового розслідування на даний час встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.03.2024 близько о 18 год. 30 хв. в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР, п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» - 1,0 ‰), керував легковим автомобілем ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_12 , та здійснював рух з боку смт Устинівка у напрямку м. Бобринець в межах населеного пункту с. Седнівка Устинівської селищній громади Кропивницького району Кіровоградської області.
ОСОБА_9 , цілеспрямовано порушуючи законодавство України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, щодо прямої заборони керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, здійснюючи рух на вказаному транспортному засобі у вищезазначеному напрямку, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) через наявний стан алкогольного сп'яніння, позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок його руху, та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.
У результаті недотримання вищезазначених вимог ПДР, ОСОБА_9 рухаючись в складних погодних та дорожніх умовах, які обумовлювались темною порою доби та відсутністю вуличного освітлення, не стежив за дорожньою обстановкою та допустив порушення вимог п.п. 12.1 та 12.2 ПДР (п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.2 У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги).
У подальшому, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, рухаючись на прямій ділянці дороги, ОСОБА_9 здійснив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини дороги, ліворуч по напрямку свого руху, де на відстані 0,9 м до краю дороги та 123 м до приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське», допустив наїзд на бетонну перешкоду, що призвело до перекидання автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.
Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
07.03.2024 о 00 год. 01 хв. за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
07.03.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується доказами доданими до клопотання, а саме: протоколами огляду місця події, протоколом допиту підозрюваного, повідомленням про підозру.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Зазначаючи про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, що були встановлені слідчим суддею під час судового розгляду даного клопотання.
На переконання колегії суддів, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин, який йому інкримінується є тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_14 може незаконно впливати на потерпілого, свідка та можливих очевидців, які підлягають допиту та проведенню за їх участі інших слідчих дій у кримінальному провадженні.
Також, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема стосовно осіб, які можуть давати викривальні та підтверджуючі його вину покази.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КК України, та у разі застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст.176 КПК України, не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Стороною захисту під час розгляду в суді першої інстанції не спростовані доводи клопотання слідчого. Не надані докази в обґрунтування апеляційної скарги стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, так у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, вказано, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Так виходячи з встановлених обставин по справі та оцінюючи особу підозрюваного, обставин вчинення протиправних дій, існує достатньо підстав вважати, що у разі незастосування до ОСОБА_9 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матиме змогу переховуватись від органу досудового розслідування, суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни їхніх показань, що перешкодить повно, всебічно та неупереджено дослідити всі обставини у кримінальному провадженні.
З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею правильно оцінені наявні ризики та обґрунтовано задоволено клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів враховуючи всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи запобіжного заходу, вважає, що у конкретному випадку, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження. Застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та безпідставність судового рішення про необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - спростовуються наведеним вище.
Посилання захисника на наявність у підозрюваного постійного місця проживання, те що до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, доглядає за літньою матір'ю, його незадовільний стан здоров'я, позитивна характеристика, міцні соціальні зв'язки не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини не спростовують висновків слідчого судді про ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доводи захисника про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою колегія суддів - не знаходить.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 березня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4