01 квітня 2024 року справа №200/6896/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 200/6896/23 (головуючий І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 056650008586 від 01.09.2023;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 періоди роботи позивача 24.10.2000-22.12.2000, 19.02.2001-21.08.2002, 23.08.2002-27.10.2003, 28.10.2003-03.12.2006, 02.01.2007-14.03.2007, 04.04.2007-24.10.2007, 23.01.2008-21.10.2008, 05.11.2009-21.06.2011, 01.08.2011-28.09.2011, 10.10.2011-22.07.2012, 25.07.2012-24.08.2023, з урахуванням кратності стажу 1 рік 3 місяці, як передбачено роз'ясненням від 20.01.1992 № 8 Міністерства соціального забезпечення України “Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та період роботи з 08.08.2002 по 21.08.2002 до пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994, та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування позову зазначив, що 24.08.2023 звернувся з заявою про призначення пенсії за наявності пільгового стажу, як працівник провідної професії (прохідник підземний, машиніст гірничовиймальних машин), що має право на пенсію незалежно від віку при наявності стажу не менше 20 років із застосування коефіцієнту 1 рік 3 міс., та пільговий підземний стаж не менш 25 років.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківський області № 056650008586 від 01.09.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового 25 років.
Рішення є протиправним, оскільки записами в трудовій книжці позивача підтверджено наявність у нього пільгового стажу провідної професії повний робочий день під землею не менш 25 років.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056650008586 від 01.09.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.08.2023 із зарахуванням періоду роботи з 08.08.2002 по 21.08.2002 до пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат по справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції безпідставно не зобов'язав пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, оскільки цим листом органам Пенсійного фонду України визначено враховувати роз'яснення при призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закон № 1058.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги представника позивача.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд” матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд”.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
24.08.2023 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, яку, за екстериторіальністю, розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056650008586 від 01.09.2023 відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого п. 3 ст. 114 Закону № 1058.
В рішенні зазначено, що вік заявника 40 років 04 місяці 28 днів.
Страховий стаж становить 22 роки 04 місяці 28 днів (40 років 04 місяців 28 днів з урахуванням додаткових років за списком №1).
Пільговий стаж відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 становить:
- за провідними професіями(20) пільговий стаж становить - 15 років 02 дні;
- за професіями згідно постанови № 202 (25) пільговий стаж становить - 22 роки 02 місяці 25 дні.
Відповідно до розрахунку стажу позивача форми РС-право період роботи з 08.08.2002 по 21.08.2002 не зараховано до пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994.
В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 щодо спірного періоду роботи наявні такі записи:
- 23.02.2001 - прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті шахті ім О.Г. Стаханова в/о “Красноармійськвугілля”;
- 21.08.2002 - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Також позивачем надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній № 755 від 10.10.2022, видана Відокремленим підрозділом “Шахта “Капітальна” ДП “МИрноградвугілля”, відповідно до якої ОСОБА_1 виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом, зокрема, за період з 23.02.2001 по 21.08.2002 за професією, посадою електрослюсар підземний, що передбачена Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1а.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про врахування спірних періодів пільгового стажу позивача із застосуванням роз'яснень № 8, виходив з того, що роз'яснення не є нормативним актом, а тому не є обов'язковими для застосування пенсійним органом при розрахунку стажу громадян, які звертаються із заявами про призначення пенсії.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційні засади правового статусу особи мають своє нормативне продовження в чинному законодавстві. Так, питання про права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення та інші належать до таких сфер нормативного регулювання, які визначаються виключно законами України (пункти 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України).
В Україні питання пенсійного забезпечення вперше були врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII; набрав чинності 1 січня 1992 року), у преамбулі якого зазначалося, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій; Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету й підвищенням ефективності економіки республіки.
Вказаний Закон був введений в дію постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 6 грудня 1991 року № 1931-XII.
Відповідно до статті 14 Закону № 1788-XII в редакції на момент набрання чинності цього Закону (1 січня 1992 року) було передбачено, що:
«Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.».
20 січня 1992 року Міністерством соціального забезпечення України було видано Роз'яснення № 8, зі змісту якого вбачається, що вказане Міністерство відповідно до пункту 6 постанови Верховної Ради України від 5 грудня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає таке:
«Встановити, що працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавших повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може бути призначена при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:
Кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;
кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.».
У подальшому Законом України «Про внесення зміни до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 червня 2003 року № 904-IV (набрання чинності 26 червня 2003 року) частину першу статті 14 Закону № 1788-XII доповнено реченням такого змісту: «Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років».
Окрім того, Законом України «Про внесення зміни до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 10 липня 2003 року № 1111-IV (набрання чинності 1 січня 2004 року) перше речення частини першої статті 14 Закону № 1788-XII після слів «вальцювальники гарячого прокату» доповнено словами «оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень)».
Таким чином, діюча редакція статті 14 Закону № 1788-XII передбачає, що «працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік (прим. частина друга вказаної статті з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року).
9 липня 2003 року було прийнято Закон № 1058-IV (набрав чинності 1 січня 2004 року), яким визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII) внесені зміни до Закон № 1058-IV (набрання чинності 11 жовтня 2017 року), зокрема вказаний Закон доповнено розділом XIV-1, який містить частину третю статті 114 такого змісту:
«Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.».
З вищезазначеного вбачається, що положення статті 14 Закону № 1788-XII є аналогічними положенням частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV в частині визначення пільгового стажу.
При цьому, зміст положень статті 14 та частини третьої статті 114 Закону №1058 засвідчує, що така умова як наявність десятирічного стажу роботи на провідних професіях не визначена диспозиціями цих правових норм як обов'язкова підстава для їх застосування, а зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8, надані на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 81 від 22 лютого 1992 року, правильно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки цей документ за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, були довільно і помилково розтлумачені Управлінням усупереч правового регулювання, запровадженого статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постановах від 8 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а та від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а.
Таким чином, роз'яснення не є нормативним актом, тому не підлягають обов'язковому застосуванню пенсійним органом при розрахунку стажу громадян, які звертаються із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 200/6896/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 200/6896/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 01 квітня 2024 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2024 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв