01 квітня 2024 року Справа № 280/471/24
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2024 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 жовтня 2023 року №4264-49-У, сформовану Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. У задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
20.03.2024 представник позивача адвокат Фещенко Микола Леонідович подав заяву про ухваленя додаткового рішення у справі №280/471/24, в якій просить суд додатково стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Ухвалою від 20.03.2024 призначено заяву до судового розгляду без виклику учасників справи в порядку письмового провадження; запропоновано Головному управлінню ДПС у Запорізькій області у строк до 01.04.2024 висловити свою позицію щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення шляхом подання письмових пояснень.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
25.03.2024 представником Головного управління ДПС у Запорізькій області надано заперечення на заяву, в яких зазначено, що КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), пов'язаним зі справою, а витрати адвоката, повинні бути підтверджені доказами, про їх реальне здійснення. Відповідач наголосив на тому, що заперечує проти заявленого розміру таких витрат, оскільки така категорія справ є поширеною та не потребує значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги, а тому вартість послуг 3000,00 грн є неспівмірною з фактично виконаними послугами та роботами, заявником документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо понесення судових витрат. Просить у задоволенні заяви відмовити.
27.03.2024 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких з посиланням на постанови Верховного Суду, зазначив що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №280/471/24, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу вищенаведених положень слідує, що КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові питання, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази або вирішені не всі клопотання. Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Представник позивача просить ухвалити додаткове рішення у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Разом із тим, слід зазначити, що питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, яке було заявлено у позовній заяві, судом вирішено по суті.
Так, в мотивувальній частині рішення суду щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, крім іншого, зазначено: …“ Слід зазначити, що у позовній заяві наголошено на тому, що вказані докази позивач вважає достатніми для підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Водночас, дослідивши зміст вищезазначеного документу, суд зазначає, що умови Договору від 08.01.2024 носять загальний характер, не містять посилання на адміністративну справі, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, або будь-які інші дані, які б дозволяли ідентифікувати послуги як такі, що надані у зв'язку з розглядом зазначеної справи, не містять умов щодо визначення гонорару адвоката. Крім того, всупереч частини 4 статті 134 КАС України, не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Враховуючи наведене, суд зазначає, що на підставі поданих до позовної заяви письмових доказів неможливо встановити обґрунтованість заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим підстави для відшкодування позивачу такого виду судових витрат відсутні, а відповідне клопотання не підлягає задоволенню..... ”.
Крім того, в резолютивній частині рішення суду зазначено: " У задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити ".
Отже, у рішенні суд дослідив надані до позову докази на підтвердження заявлених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, надав їм оцінку, визнав їх недостатніми та висловив судження щодо відсутності підстав для відшкодування судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого судом здійснено розподіл судових витрат шляхом відмови в заждоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі додатково поданих доказів шляхом ухвалення додаткового рішення, якщо відповідне питання вже було вирішено судом у рішенні.
Таким чином, питання про розподіл судових витрат вирішено судом по суті, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
При цьому, незгода з висновками суду першої інстанції щодо вирішення питання про судові витрати реалізується шляхом апеляційного оскарження, а не у спосіб подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, наведені обставини не можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення, а тому в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 252 КАС України, суд-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Фещенко Миколи Леонідовича, про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №280/471/24 - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 01.04.2024.
Суддя М.О. Семененко