29 березня 2024 року м. Ужгород№ 260/5549/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (далі - відповідач 2), яким просить суд:
1) визнати протиправними дії та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області оформлену рішенням від 24.05.2023 за №072050011465 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у наслідок не зарахування періоду роботи в росії;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період роботи в росії ОСОБА_1 з 30.09.1992 по 31.03.2003 рік згідно записів трудової книжки заповнена 13.08.1992року графи від №25 по 44, трудової книжки НОМЕР_2 заповнена 01.09.2002року графи 4 по 3 та період роботи з 15.10.2015 по 04.04.2016р., з 02.11.2016 по 05.04.2017р. та з 20.11.2017 по 19.03.2018р. у Відкритому акціонерному товаристві «Чунський лісопромисловий комбінат». згідно запису трудової книжки НОМЕР_2 , графа: 4, 5, 6, 7, 8, 9, трудових договорів №253 від 15.10.2015р., №198 від 02.11.2016р. та №153 від 20.11.2017р., довідок про доходи фізичної особи за 2015, 2016 та 2017 роки та призначити пенсії з моменту права на пенсію у віці 65 років;
3) витребувати відмовну пенсійну справу за 2023 рік та 2019 рік;
4) стягнути судовий збір (а.с.1-6).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 16 травня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Згідно пункт 4.2 Порядку 2-1 працівник сервісного центру після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. На підставі екстериторіальності визначено первинно Головне управління ПФУ у Сумській області. Головне управління ПФУ в Закарпатській області повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії, згідно рішення № 072050011465 від 24 травня 2023 року прийняте Головним управлінням ПФУ у Сумській області. Відмова мотивована тим, оскільки загальний страховий стаж складає 13 років 9 місяців та 04 днів, з необхідних 15-22 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
До загального стажу не зараховано періоди роботи згідно поданих документів: період роботи з 01.01.1992 по 2003 рік, період роботи в росії, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадянин держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р..
Також не зараховано періоди роботи в росії: з 15.10.2015 р. по 04.04.2016 р., 02.11.2016 р. по 05.04.2017 р. та 20.11.2017 р. по 19.03.2018 р. у Відкритому акціонерному товаристві «Чунський лісопромисловий комбінат». З таким твердженням позивач не погоджується з наступних нижчевикладених підстав.
Позивачем докуплено 5 місяців необхідного стажу роботи у 2018 році, що підтверджується відомостями про розрахунок стажу в якому зазначено «Добровільне страхування» період з 01.04.2018 р. по 31.08.2018 р.. В травні 2019 році звертався вже за призначенням пенсії і на той час відповідачем враховано всі періоди трудової діяльності в російській федерації, окрім періоду роботи в колгоспі з 10.04.1990 р. по 04.09.1990 р. у зв'язку з відсутністю довідок про трудоднів та заробітної плати. Таким чином, пенсію не призначено у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, 25 років. Загальний стаж складає 15 років 3 дні і таке його право на призначення пенсії можливо у віці 65 років. 16 травня 2023 року позивач звернувся за призначенням пенсії, однак як вище вказано останньому відмовлено.
Вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34-36).
На виконання вимог ухвали суду, відповідачами надано матеріали відмовної пенсійної справи позивача.
У подальшому відповідачем 1 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком із огляду на відсутність у останнього необхідного страхового стажу. Водночас зазначив, що страховий стаж заявника становить 13 років 08 місяців 25 днів. Відповідачем 2 не зараховано період роботи 01.01.1992 р. по 2003 p., оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. У зв'язку з вищезазначеним просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Від відповідача 2 письмового відзиву на позовну заяву станом на день розгляду справи по суті не надходило.
Частиною п'ятої статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16 травня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувсяГоловного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії.
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії позивача була прийнята до розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
За результатами розгляду вказаної заяви позивача про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №072050011465 від 24 травня 2023 року, що і стало предметом розгляду вказаної адміністративної справи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії є недостатній страховий стаж.
Разом з тим, із вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01 січня 1992 року по 2003 рік, оскільки з 01 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Також, не зараховано до стажу роботи період з 10.04.1990 р. по 04.09.1990 р. в колгості оскільки відсутні дані про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів. Для врахування в загальний стаж роботи вище зазначеного періоду роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку з відпрацьованими вихододнями, установленим мінімумом та довідкою про перейменування колгоспу.
Із дослідженої копії трудової книжки позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 у спірний період працював на території російської федерації, а саме з з 01 січня 1992 року по 31 березня 2003 року (а.с.15-17).
При цьому, суд констатує, що зазначені записи не містять неправильностей чи неточностей та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях тобто всі записи про прийняття та звільнення позивача з роботи є послідовним, вчинені за підписом відповідальних посадових осіб та скріплені печаткою організації, а тому не викликають сумніву у їх достовірності.
Також позивачеві не зараховано періоди роботи в росії з 15.10.2015р. по 04.04.2016р., 02.11.2016р. по 05.04.2017р. та 20.11.2017р. по 19.03.2018р. у Відкритому акціонерному товаристві «Чунський лісопромисловий комбінат», оскільки період роботи росії.
Позивач в позові зазначає, що ним докуплено 5 місяців необхідного стажу роботи у 2018 році, що підтверджується відомостями про розрахунок стажу в якому зазначено «Добровільне страхування» період з 01.04.2018р. по 31.08.2018р..
Окрема зазначив, що у травні 2019 року звертався вже за призначенням пенсії і на той час відповідачем враховано всі періоди трудової діяльності в російській федерації, окрім періоду роботи в колгоспі з 10.04.1990 р. по 04.09.1990 р. у зв'язку з відсутністю довідок про трудоднів та заробітної плати. Таким чином, пенсію не призначено у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, 25 років. Загальний стаж складає 15 років 3 дні і таке його право на призначення пенсії можливо у віці 65 років.
16.05.2023 року позивач звернувся за призначенням пенсії, однак як вищезазначено останньому відмовлено.
З таким твердженням позивач не погоджується та вимушений був звернутися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка.
У відповідності до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 1 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідачі мали б звернутися до управління Пенсійного фонду російської федерації, щодо підтвердження трудового стажу, згідно відповіді про відмову не зроблено та не взято документи про підтвердження стажу.
Позивачем надано, всі необхідні документи, основних з яких це його трудова книжка. Останній вважає необґрунтованим не зарахування періоду його роботи з 30.09.1992 по 31.03.2003 рік згідно записів 2-х трудових книжок заповнена 13.08.1992року графи від №25 по 44 та трудова книжка НОМЕР_2 заповнена 01.09.2002року графи 1 по 3, та архівних довідок, архівних лицьових рахунків. Орган пенсійного фонду вдруге залишає його без засобів на існування. Також такі відомості підтверджуються первинним обрахуванням стажу, та містяться в матеріалах пенсійної справи.
Судом встановлено, що відповідачем не зарахувано періоди роботи в росії з 15.10.2015 по 04.04.2016р., 02.11.2016 по 05.04.2017р. та 20.11.2017 по 19.03.2018р. у Відкритому акціонерному товаристві «Чунський лісопромисловий комбінат». Період роботи підтверджує запис трудової книжки НОМЕР_2 , графа 4, 5, 6, 7, 8, 9, трудовий договір №253 від 15.10.2015р., №198 від 02.11.2016р. та №153 від 20.11.2017р., довідками про доходи фізичної особи за 2015, 2016 та 2017роки.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію російської федерації проти України, дії відповідачів протиправними. Відповідач втручається у право мирно володіти позивача майно, чим порушує ст.1 Першого протоколу.
Зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка.
У відповідності до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 1 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Трудова книжка позивача заповнена відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містить підстави сумніватися в їх достовірності.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав- учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону № 1058-IV.
Крім того, якщо відповідач ставить під сумніви щодо сплати страхових внесків, то позивач не несе таку відповідальність, оскільки така відповідальність покладена на саме підприємство.
Звертає увагу на те, що, чинне законодавство України передбачає механізми відшкодування Державі заподіяних їй збитків через виплату пенсії особі внаслідок виявлення після її призначення фактів, які спростовують наявність в особи страхового стажу для призначення пенсії за певний період трудової діяльності внаслідок подання недостовірних документів в підтвердження такої обставини.
Водночас, в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію російської федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в російській федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду рф (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів.
Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, за факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів в трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464- IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.
Так, відповідно до абзацу третього статті 3 Федерального закону «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.
Відповідно до статті 22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Федеральним законом «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.
Пунктом 1 статті 11 федерального закону російської федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.
Таким чином, обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду російської федерації виник з 01.01.2012.
Отже, як законодавством України так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. При чому, звертає увагу на те, що такий обов'язок щодо сплати страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії за іноземних громадян, зокрема й громадян України, саме до пенсійного фонду російської федерації виник у страхувальників лише з 01.01.2012.
Щодо відповідальності страхувальників за несплату страхових внесків згідно законодавства України.
Так, згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Таким чином, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.
Виходячи з мотивів територіального органу пенсійного фонду України, викладених в спірних рішення про відмову в призначенні пенсії та не зарахування періоду роботи в росії позивачу є неправомірною відмовою в зарахуванні до страхового стажу позивачу, що дає право на пенсію за віком, вищевказаних періодів його трудової діяльності в російській федерації.
Звертає увагу на те, що, чинне законодавство України передбачає механізми відшкодування Державі заподіяних їй збитків через виплату пенсії особі внаслідок виявлення після її призначення фактів, які спростовують наявність в особи страхового стажу для призначення пенсії за певний період трудової діяльності внаслідок подання недостовірних документів в підтвердження такої обставини.
Зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є суб'єктом владних повноважень, що зобов'язаний вчинити дії на виконання рішення суду, оскільки відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як випливає із п. 4.10 Порядку, після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.
Оскільки позивач зареєстрований та проживає у межах територіальної юрисдикції Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області і перебуває на обліку у цьому Головному управлінні, то саме вказаний пенсійний орган зобов'язаний на виконання рішення суду розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому щодо моменту, з якого необхідно призначити та виплачувати пенсію позивачу, зазначає наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
На виконання вимог Закону від 09.07.2003 №1058-IV Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Позивач первинно звернувся до відповідача ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком і за результатами її розгляду відповідач ГУ ПФУ у Сумській області прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Відтак, позивач має право на призначення пенсії саме з моменту права у віці 65 років, тобто з 14 травня 2023 року, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд окремо наголошує, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, не надав жодної правової оцінки усім поданим на підтвердження страхового стажу документам, зокрема записам у трудовій книжці, яка є основним документом, який підтверджує стаж особи. Також проігноровано норми чинних міжнародних угод України із рф в частині взаємного зарахування стажу роботи осіб, які працюють на території держав - учасниць.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 24.05.2023 року № 072050011465 про відмову у призначенні пенсії за віком, прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що до стажу позивача слід зарахувати спірний період його роботи, що підтверджений належними та допустимими доказами, а саме записами у трудовій книзі останнього.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області № 072050011465 від 24 травня 2023 року «Про відмову у призначенні пенсії».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 30 вересня 1992 року по 31 березня 2003 року, згідно записів трудової книжки заповненої 13.08.1992 року графи від № 25 по № 44, трудової книжки НОМЕР_2 заповненої 01.09.2002 року графи 4 по 3 та період роботи з 15.10.2015 року по 04.04.2016 року, з 02.11.2016 року по 05.04.2017 року та з 20.11.2017 року по 19.03.2018 року у Відкритому акціонерному товаристві «Чунський лісопромисловий комбінат», згідно запису трудової книжки НОМЕР_2 , графа: 4, 5, 6, 7, 8, 9, трудових договорів № 253 від 15.10.2015 року, № 198 від 02.11.2016 р. та № 153 від 20.11.2017 року, довідок про доходи фізичної особи за 2015, 2016 та 2017 роки та призначити пенсії за віком з 14 травня 2023 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець