Справа №:755/4080/24
Провадження №: 1-кс/755/1134/24
"21" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваний у кримінальному провадженні № 22024011000000006 від 03.01.2024 року, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участю слідчого ОСОБА_3
В провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваний у кримінальному провадженні № 22024011000000006 від 03.01.2024 року, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 111-2 КК України.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024011000000006 від 03.01.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України. Досудовим розслідуванням також встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи проросійсько налаштованим, з 2014 року активно сприяв та сприяє окупаційній владі РФ на тимчасово окупованій території України - АР Крим.
Встановлено, що з 2014 року, ОСОБА_4 , будучи протоієреєм Сімферопольської та Кримської єпархії Української православної церкви Московського патріархату, настоятелем двох храмів, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення факту окупації Автономної Республіки Крим з боку РФ, з власної ініціативи, добровільно активно сприяє становленню окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території України - АР Крим, організовує та очолює проведення різних релігійних заходів, метою яких є проведення активної російської пропагандистської діяльності, здійснення впливу на формування інформаційного проросійського простору серед населення АР Крим, а також на суспільну свідомість мешканців АР Крим шляхом просування проросійських наративів, залучення їх до діяльності мережі проросійських структур, що є складовою частиною внутрішньополітичної стратегії Російської Федерації на окупованих територіях, а також підтримка збройної агресії РФ проти України.
Окрім того, ОСОБА_4 з 2014 року постійно здійснює підтримку окупаційній влади РФ на тимчасово окупованій території України - АР Крим, шляхом безпосередньої участі у функціонуванні на території АР Крим системи незаконних органів окупаційної влади.
Зокрема, з моменту окупації півострова у 2014 році, будучи керівником відділу Сімферопольскої та Кримської єпархії по взаємодії зі ЗС РФ, правоохоронними органами та іншими силовими структурами окупаційних органів влади, став членом громадської комісії при так званому «Управлінні федеральної міграційної служби Криму».
У подальшому, продовжуючи свою діяльність з підтримки окупаційних органів влади, з 31.03.2015 обраний членом т.зв. «Громадської ради МВС по Республіці Крим», з січня 2019 року - член так званої «Громадської ради Управління лінійної поліції Республіки Крим».
Після відкритого військового вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Сімферопольської та Кримської єпархії УПЦ (МП), розташованої за адресою АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, спрямованим на підтримку збройної агресії РФ проти України, очолив створений у лютому 2022 року по благословенню керівника так званої «Кримської митрополії Російської православної церкви» митрополита Сімферопольського та ОСОБА_5 (громадянина України ОСОБА_6 ) Спеціальний гуманітарний центр Кримської митрополії, основною метою якого є збір та передача матеріальних ресурсів, зібраних під виглядом гуманітарної допомоги, для подальшої доставки на тимчасово окуповану територію України.
У подальшому, 19.04.2023 року, на базі зазначеного центру, створено Благодійний фонд « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (АР Крим (тимчасово окупована територія), АДРЕСА_2 ), виконавчим директором якого призначено ОСОБА_4 .
У період з 24 лютого 2022 року по 13 грудня 2023 року, громадянин України ОСОБА_4 на території очолюваної ним Церкви Державної ікони Божої Матері, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , використовуючи релігійні, медійні та волонтерські потужності Російської православної церкви, організував серед іншого, під виглядом гуманітарної допомоги, збір засобів захисту, маскувальних сіток, військової форми, медикаментів, опалювальних приладів, спальних мішків, продуктів харчування, предметів гігієни тощо для потреб військових формувань Міністерства оборони РФ, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України та приймають безпосередню участь у збройній агресії проти України, і, у подальшому, використовуючи для прикриття своєї злочинної діяльності автомобільний транспорт з логотипами Сімферопольської та Кримської єпархії, працівниками вказаного центру, у т.ч. за участі самого ОСОБА_4 , здійснено з метою передачі зазначених речей та предметів 106 поїздок на тимчасово окуповані території Донецької, Херсонської та Запорізької областей, в ході яких систематично передавав вказаним військовослужбовцям ЗС РФ зібрані матеріальні ресурси.
Зокрема, ОСОБА_4 , у період часу з 08 по 21 вересня 2022 року, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, на території вищезазначеної церкви, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , організував збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію у м. Берислав Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , у період часу з 25 по 27 жовтня 2022 року, організував у тій же церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Також, ОСОБА_4 , у період часу з 01 по 03 листопада 2022 року, організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Запорізької та Херсонської областей матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Він же, у період часу з 11 по 17 листопада 2022 року, організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , черговий збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Запорізької та Херсонської областей матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_4 , у період часу з 21 по 29 листопада 2022 року, організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , черговий збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , у період часу з 01 по 11 грудня 2022 року, організував у тій же церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Донецької області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Він же, у період часу з 21 по 30 грудня 2022 року, організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , черговий збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Також ОСОБА_4 , 4 січня 2023 року особисто здійснив доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Він же, у період часу з 15 по 18 лютого 2023 року, організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , черговий збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Запорізької та Херсонської областей матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Надалі, ОСОБА_4 у період часу з 22 по 24 лютого 2023 року, особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Запорізької та Херсонської областей матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Також ОСОБА_4 , у період часу з 02 по 04 березня 2023 року особисто здійснив доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Він же, у період часу з 13 по 17 березня 2023 року організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , черговий збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 у період часу з 05 травня по 01 червня 2023 року, організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , черговий збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Також ОСОБА_4 , у період часу з 26 червня по 03 липня 2023 року організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , черговий збір та особисто здійснив подальшу доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Також ОСОБА_4 , у період часу з 20 по 21 липня та 1 серпня 2023 року особисто здійснив доставку на тимчасово окуповану територію Херсонської області матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
У подальшому, ОСОБА_4 організував у вищевказаній церкві, розташованій за адресою АДРЕСА_3 , чергові збори та у періоди часу з 12-15 серпня, 22-28 серпня, 15 вересня, 30 жовтня - 1 листопада, 19-24 листопада, 5-13 грудня 2023 року, особисто здійснив доставку на тимчасово окуповану територію Донецької, Запорізької та Херсонської областей матеріальні ресурси невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
При цьому свою діяльність ОСОБА_4 активно висвітлює у мережі Інтернет.
27.11.2023 року ОСОБА_4 був нагороджений медаллю Міністерства оборони Російської Федерації "За веру и служение Отечеству".
Отже, своїми умисними діями ОСОБА_4 сприяв та сприяє реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованих територіях АР Крим та м. Севастополя, Донецької, Запорізької та Херсонської областей.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто у пособництві державі-агресору - умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням.
14.12.2023 року у вказаному кримінальному провадженнi слідчим складено письмове повiдомлення про пiдозру громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сімферополь АР Крим, громадянину України (паспорт громадянина України ЕС068115, виданий Київським РВ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в Криму), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимому, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
На виконання вимог ст. 135 КПК України, 15.12.2023 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру йому вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр» у номері № 251 ( НОМЕР_1 ) за 15 грудня 2023 року, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Окрім того, 08.02.2024 ОСОБА_4 додатково повідомлено та викликано, шляхом направлення відповідного листа з прикріпленням файлів на його сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» НОМЕР_2 .
При цьому, ОСОБА_4 на неодноразові виклики до органу досудового розслідування не з'явився, причини неявки, не повідомив.
05.01.2024 року у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та його місцезнаходження невідоме, його оголошено в розшук.
Документами, які підтверджують право власності на майно, що арештовується, є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
В клопотанні слідчий зазначив, що згідно зазначених реєстрів, підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України (паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Київським РВ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в Криму), належать наступні об'єкти нерухомого майна:
-квартира, загальною площею 35,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна 882033);
-квартира, загальною площею 49,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна 942952);
-будинок, загальною площею 84,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна 13229835.
Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти вказане нерухоме майно, унеможливить його подальше відчуження та забезпечить можливість застосування конфіскації майна, як додаткового виду покарання.
Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочинів.
Слідчий в клопотанні зазначає, що з метою запобігання можливості приховування та відчуження нерухомого майна підозрюваної, необхідно накласти арешт із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. Крім того, з метою забезпечення арешту майна, запобігання зникненню, втрати або пошкодження арештованого майна та забезпечення його схоронності, дане клопотання просить розглянути без повідомлення власника даного майна.
Слідчий в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Тому, зважаючи на вищенаведене суд прийшов до висновку про можливість неповідомлення власника майна про розгляд даного клопотання, оскільки існує реальна можливість та ризик того, що дізнавшись про внесення та розгляд клопотання, власник майна здійснить відчуження або інше розпорядження належним йому майном, що унеможливить накладення на нього арешту та фактичного виконання ухвали слідчого судді, а отже, створить перешкоди у забезпеченні конфіскації майна.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Разом з цим, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.
Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).
Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Незважаючи на важливість критерію обґрунтованості підозри, визначення вказаного терміну в кримінальному процесуальному законодавстві відсутнє. Виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Отже обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином слідчому судді необхідно з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення. При цьому остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Приписами ч. 1 ст. 111-2 КК України встановлюється кримінальна караність діяння за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що старшим слідчим доведена достатність підстав вважати, що підозрюваний може бути причетним до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, що доводиться, зокрема, доданими до клопотання протоколами огляду та іншими доказами, з яких в сукупності слідує достатність доказової бази, яка встановлює причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, тобто зазначені у клопотанні старшого слідчого обставини підтверджуються наданими фактичними даними, що містяться у матеріалах клопотання, досліджених у судовому засіданні, які у своїй сукупності переконують слідчого суддю у причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується.
Доцільно зазначити те, що на цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваного, умислу, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Приписами статті 172 КПК України передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Враховуючи вимогу ч. 2 ст. 172 КПК України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду клопотання за відсутності підозрюваного та його захисника.
Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбаченого, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Обов'язок доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого чи прокурора також і ч.3 ст. 132 КПК України.
Відповідно до санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України, за вчинення вказаних злочинів, передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно, підозрюваного ОСОБА_4 , з метою забезпечення можливої конфіскації даного майна, як виду покарання.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи зазначені положення закону, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а також зважаючи, що сторона кримінального провадження, що звернулась із клопотанням про накладення арешту, довела необхідності арешту, приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 132, 170, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваний у кримінальному провадженні № 22024011000000006 від 03.01.2024 року, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 111-2 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Київським РВ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в Криму, а саме квартиру, загальною площею 35,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна 882033); квартиру, загальною площею 49,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна 942952); будинок, загальною площею 84,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер майна 13229835) із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії, пов'язані із вищевказаним нерухомим майном.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: