Справа № 755/9269/23
Провадження №: 3/755/4498/23
"21" березня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Дзюба О.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 365819 від 21.06.2023, ОСОБА_1 21.06.2023 о 00 год. 05 хв. в м. Києві по просп. Гагаріна, 19, керувала автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 20. Висновок позитивний.
Своїми діями водій порушила вимоги п. 2.9 (а) ПДР України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Денисенко Д.А. в судовому засіданні заперечував вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Суд, вислухавши пояснення представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 інкриміновано порушення положень п. 2.9 (а) ПДР України, а саме керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, відповідальність за що передбачена ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 130 КУпАП, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.02.2024, витребувано від Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» інформацію щодо того, чи доставлялася до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» працівниками поліції 21.06.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою проведення огляду на стан сп'яніння; копію акту медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складеного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, якими проводилось лабораторне дослідження біологічного матеріалу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію письмового направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до медичного закладу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» для проходження нею огляду на стан сп'яніння щодо події правопорушення, яке мало місце 21.06.2023.
05 березня 2024 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» надійшли витребувані судом документи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Нормою ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно копії акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 003161, ОСОБА_1 біологічний матеріал «сеча» не здала. Заключний діагноз «Стан сп'яніння внаслідок вживання наркотичних речовин клінічно».
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09.11.2015, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Порядок огляду водія на стан наркотичного сп'яніння врегульований розділом ІІІ вищевказаної Інструкції.
Згідно п. п. 3, 4 розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я з метою встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Приписами п. п. 7, 8 розділу ІІІ Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, а метою такого лабораторного дослідження є виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п. п. 12, 13 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до положень п. 22 розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Як зазначалося вище, заключний діагноз «Стан сп'яніння внаслідок вживання наркотичних речовин» ОСОБА_1 встановлено за результатами зовнішнього огляду і виявлення клінічних ознак наркотичного сп'яніння.
Отже, судом беззаперечно встановлено, що огляд ОСОБА_1 у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, зокрема, з порушенням п. п. 7, 8 розділу ІІІ Інструкції, яка вказує на обов'язковість проведення лабораторних досліджень для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини з метою виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Будь яких відомостей щодо неможливості лікаря відібрати вказані біологічні зразки такі як слина, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також крові у ОСОБА_1 , з огляду на неможливість отримати сечу, матеріали справи не містять.
При розгляді справи відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так згідно ч. 2 ст .6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст.130 КупАП не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які не відповідають закону, не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обгрунтований сумнів.
Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги вищевикладене, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 130, 247, 287-289 КУпАП, суд-
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 365819 від 21.06.2023 закрити у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя