Постанова від 26.03.2024 по справі 607/8504/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8504/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.

Провадження № 22-ц/817/17/24 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участю секретаря - Жук В.М.,

сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Ізай Р.О.,

представника ОСОБА_2 - адвоката Стецюка Ю.О.,

представника ОСОБА_3 - адвоката Парубія І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/8504/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року, ухвалене суддею Братасюком В.М., дата складення повного тесту не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 05.05.2005 року по 12.08.2020 року, який розірваний за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.08.2020 року справа №607/10247/20. В даному у шлюбі у сторін народилось двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час шлюбу ОСОБА_1 порушував батьківські обов'язки, ухилявся від матеріального утримання дітей, що призводило до непорозумінь і сварок. З приводу стягнення аліментів позивачкою подано позов до суду. Вказувала, що вона повністю доглядає дітей, слідкує за їх навчанням, готує їжу, одягає, разом з дітьми проживає в будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Перебуваючи у шлюбі сторони мали спільний бюджет, спільні витрати, купували майно для спільного користування, спільно утримували житло та інше.

Крім того, позивачка виклала в позовній заяві опис життєвих обставин, які виникали під час шлюбу з відповідачем та які, на її думку, є підставою як подання позову, так і його задоволення та відступу від рівності часток при проведенні поділу майна. Зауважувала зокрема, що працювала в ЗОШ №4 м. Тернополя, одружилася з відповідачем, у них народилось в шлюбі двоє дітей. Позивачка вела домашнє господарство та доглядала дітей, хворобу доньки та виникнення суперечок з відповідачем про спосіб лікування доньки, підозри у подружній зраді чоловіка. Посилалась на активну участь у спільному веденні з відповідачем підприємницької діяльності, придбання автотранспортних засобів, купівля земельної ділянки з павільйоном в с. Бірки та земельної ділянки в с. Підгородне, яку відповідач оформив на себе шляхом укладення договору дарування, на якій спільно розпочали в квітні 2014 року будівництво житлового будинку. Вказувала, що проект будинку вона замовляла і проектувала сама, відвідувала з цим проектом архітектора разом із бухгалтер їхньої фірми ОСОБА_6 . Вказувала, що будівництво будинку розпочали на початку літа, придбавала всю побутову техніку заздалегідь, придбавала всю плитка до будинку, придбавала паркет, меблі, двері, камін, посуд, жалюзі, сходи. Посилалась на те, що відповідач знав про придбання вказаних речей та матеріалів для будівництва, але поза його поінформованості самостійно купляла матеріали, речі, оплачувала роботі працівників, оскільки відповідач хотів економити на будові і пропонував придбавати все дешевше. Вказувала, що у вересні 2015 року ОСОБА_1 заявив, про необхідність переселення в збудований будинок до 01.01.2016 року, оскільки 2016 рік мав бути високосним, тому 31.12.2015 року запросили священика, згодом друзів, і разом святкували новосілля. З цього часу позивачка з дітьми проживала у новозбудованому будинку.

У зв'язку з викладеним позивачка просила суд визнати спільним нажитим майном подружжя майно:

- автомобіль Мерседес Атего ринковою вартістю 12 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 351 058,80 грн.,

- автомобіль Мерседес Дельфін спринтер ринковою вартістю 14 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 409 568,60 грн.,

- автомобіль Нісан вантажний бус ринковою вартістю 15 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 438 823,50 грн.,

- земельна ділянка 61252:55400:01:001:1907 з торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ринковою вартістю 150 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 4 388 235,00 грн.,

- земельна ділянка 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 та збудований житловий будинок ринковою вартістю 150 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 438 823,50 грн.,

- торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_3 ринковою вартістю 150 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 р. за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 13 164 705 грн.

Здійснити поділ майна подружжя відступивши від рівності часток шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на майно:

- автомобіль Мерседес Атего ринковою вартістю 12 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 351 058,80 грн.,

- автомобіль Мерседес Дельфін спринтер ринковою вартістю 14 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 409 568,60 грн.,

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 з торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ринковою вартістю 150 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 4 388 235,00 грн.,

- торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_3 ринковою вартістю 150 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 13 164 705 грн.,

та припинити право часткової власності ОСОБА_1 на вказане майно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно:

- автомобіль Нісан вантажний бус ринковою вартістю 15 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 438 823,50 грн.,

- земельну ділянку 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 та збудований житловий будинок ринковою вартістю 150 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 438 823,50 грн.,

та припинити право часткової власності ОСОБА_3 на вказане майно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачені судові витрати в сумі 15 000 грн. за правничу допомогу, вирішити питання про судові витати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано спільним нажитим майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. вартістю 351 058,80 грн.;

- автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 2009 CDI, 2007 року випуску вартістю 409 568 60 грн.;

- автомобіль NISSAN INTERATAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. куб. Вартістю 438 823,50 грн.;

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 зі збудованим на ній Торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 вартістю 4 388 235,00 грн.;

- садовий будинок (незавершене будівництво) розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 вартістю 4 388 235,00 грн.;

- торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_3 вартістю 4 388 235,00 грн.

Здійснено поділ майна подружжя відступивши від рівності часток шляхом:

Визнано за ОСОБА_1 право власності на майно, одночасно припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на:

- автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 2009 CDI, 2007 року випуску вартістю 409 568,60 грн.;

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 із збудованим на ній торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ринковою вартістю 4 388 235,00 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на майно, одночасно припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на:

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. Вартістю 351 058,80 грн.;

- автомобіль NISSAN INTERATAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. куб. Вартістю 438 823,50 грн.;

- садовий будинок (незавершене будівництво) та земельну ділянку (на якій він будований) кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 вартістю 4 388 235,00 грн.;

- торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_3 вартістю 4 388 235,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати як сплачений судовий збір в розмірі 7443,00 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , 5000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не було досліджено того факту, що позивач та відповідач до моменту розірвання шлюбу тривалий час (більше трьох років) не вели спільного господарства, а також те, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 1995 року та з 08.02.1986 року по 20.04.2005 року перебував у першому шлюбі із ОСОБА_2 .

При постановлені рішення, суд не виключив із розподілу майно, яке відповідачем було придбано у першому шлюбі і є спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , чим порушив права та інтереси ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі, в якості співвідповідача.

Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 2 ст. 70 СК України, згідно якої при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів, що підтверджується довідкою ДВС від 13.06.2023 року.

Також висновок суду першої інстанції щодо визнання спільним нажитим майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 садовий будинок (незавершене будівництво) та земельну ділянку (на якій він будований) кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 є помилковим, оскільки об'єкт незавершеного будівництва, розташований на подарованій відповідачу земельній ділянці, не може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому в матеріалах справи відсутні докази про реєстрацію права власності на садовий будинок, а також те, що будівництво спірного садового будинку відбувалось під час шлюбу, за спільні кошти.

У зв'язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати спільним нажитим майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :

- торгово-складські приміщення з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером - 61252:35400:01:001.1907, яка викуплена ОСОБА_1 після розірвання шлюбу за власні кошти.

Здійснити розподіл майна подружжя, відступивши від часток:

припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на торгово-складські приміщення з прибудовою «А1» та мансардою « Мн», площею за адресою АДРЕСА_2 , розташовані на земельній кадастровим номером - 61252:55400:01:001:1907,

визнати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме та рухоме майно:

- торгово-складські приміщення з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером - 61252:55400:01:001:1907;

- земельну ділянку із кадастровим номером 6125255400:01:001:1907, за адресою АДРЕСА_2 .

- автомобіль Мерседес Атего ринковою вартість 12 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 351 058,80 грн.;

- автомобіль Нісан вантажний бус ринковою вартістю 15 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 292549 грн) 438 823,50 грн.

Залишити у власності ОСОБА_1 подаровану йому земельну ділянку кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 та. за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 4 388235 грн. та будматеріали.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_3 .

17 січня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Парубія І.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що під час розгляду даної справи було доведено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх діти проживали разом у будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що ним під час першого шлюбу з ОСОБА_2 було набуто майно та існувала домовленість між колишніми членами подружжя щодо розподілу спільного майна. Так, апелянтом не надано суду першої інстанції жодного доказу про домовленість (чи інший спосіб) поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наприклад нотаріально засвідченого договору про поділ майна подружжя, чи будь-якого іншого правочину, та чи взагалі існувало майно придбане під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Що ж стосується того, що ОСОБА_1 належним чином виконував батьківські обов'язки, то зазначає, що з поданої до суду довідки розрахунок органу ДВС про заборгованість щодо сплати аліментів вбачається, що під час розгляду справи щодо поділу майна подружжя в ОСОБА_1 була заборгованість по сплаті аліментів.

Вважає безпідставним є посилання апелянта на незавершеність будівництва садового будинку, оскільки з фототаблиці будинку вбачається, що будинок повністю збудований і придатний до проживання. З документів про оплату за надані послуги за інтернет вбачається, що будинок експлуатувався належним чином і обладнаний усіма необхідними зручностями.

Також безпідставне є прохання апелянта щодо визнання спільною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 майна, оскільки порушує вимоги ЦПК України.

У зв'язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

04 жовтня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 - адвоката Стецюка Ю.О. надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , яка доповнена додатковими письмовими поясненнями.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 в період з 08.02.1986 року по 20.04.2005 року. Під час шлюбу з ОСОБА_1 у них народилось троє дітей: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Сім'я проживала за адресою: АДРЕСА_4 .

Зазначає, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 06.06.1995 року, ОСОБА_2 також займалася підприємницькою діяльністю з 26.04.2001 року. Як два підприємці колишнє подружжя важко працювали та наживали майно. 08.08.2001 року ТОВ «Тернопільський районний ринок за рішенням зборів виділив ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку площею 144 м.кв. для будівництва торгового магазину на території ринку АДРЕСА_5 , на якій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочали будівництво торгово-складського приміщення на території Тернопільського районного ринку в АДРЕСА_5 . При цьому, будівництво ОСОБА_1 здійснював за сімейні кошти. Фактично торгово-складське приміщення на території Тернопільського районного ринку в АДРЕСА_5 було збудоване у кінці 2003 року, а у серпні 2004 році - здане в експлуатацію, однак свідоцтво на право приватної власності на торгово-складське приміщення видане на ФОП ОСОБА_1 лише у 2006 році. Це пов'язано з тим, що процесу оформлення новоствореного майна через процедурні питання був тривалим.

Вважає несправедливим те, що ОСОБА_2 не було залучено до слухання даної цивільної справи, оскільки торгово-складські приміщення на території Тернопільського районного ринку в АДРЕСА_5 - не є приватною власністю ФОП ОСОБА_1 , а є спільним майном із ОСОБА_2 , яке створене перебуваючи у зареєстрованому шлюбі.

У зв'язку з наведеним просить апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні представники апелянта та заявника - адвокати Ізай Р.О., Стецюк Ю.О. апеляційну скаргу та заяву про приєднання до апеляційної скарги підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в них.

Представник позивача адвокат Парубій І.М. апеляційну скаргу на визнав, заперечив проти заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та заява ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повному обсязі не відповідає.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається такі обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 05.05.2005 року по 12.08.2020 року, що підтверджується відмітками у копії паспорта ОСОБА_3 , свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 05.05.2005 року, виданим Відділом РАЦС Тернопільського МУЮ та рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.08.2020 року у справі №607/10247/20 (т. 1 а.с. 8-10).

У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилось двоє дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 05.07.2025 року, видане Відділом РАЦС Тернопільського МУЮ та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 03.10.2007 року, видане Відділом РАЦС Тернопільського МУЮ (т. 1 а.с. 11-12).

Окрім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 08.02.1986 року по 20.04.2005 року, що підтверджується відмітками у копії паспорта ОСОБА_1 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 30.30.2023 року, виданим Тернопільським віддом ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління МЮ (т.1 а.с.159, 161).

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП серія НОМЕР_5 від 28.12.2010 року, виданого Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 з 06.06.1995 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець (т. 1 а.с. 24).

Згідно зі свідоцтвом про право приватної власності на торгово-складське приміщення від 22.05.2006 року, виданим Виконавчим комітетом Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільський області, вбачається, що підприємцю ОСОБА_1 належить торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_3 .

19.11.2009 року ТОВ «ВК-ГРУП» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, предметом якого було об'єкт незавершеного будівництва, незавершену будівництвом господарську будівлю «Павільйон», що знаходиться в АДРЕСА_2 , процент готовності якого - 27 %.

Згідно з п. 3 вказаного договору, продаж вчинено за 10 000 грн.

Відповідно до п. 6 вказаного договору, цей договір укладено покупцем за згодою другого із подружжя - ОСОБА_3 , згода якої посвідчена нотаріально.

Згідно зі свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_6 від 10.04.2014 року, ОСОБА_1 на праві власності належить торгово-складські приміщення з спорудами, загальною площею 498,9 м.кв., з прибудовою «А1» та мансардою «Мн» за адресою АДРЕСА_2 , яке знаходиться на земельні ділянці кадастровий номер 6125255400:01:001:1907 площею 0,3 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно № 312188010 від 12.10.2022 року (т. 1 а.с. 59-60).

Таким чином, земельна ділянка, кадастровий номер 61252:55400:01:001:1907 зі збудованим на ній торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , набуто у власність ОСОБА_1 під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі.

27.12.2013 року ОСОБА_10 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) уклали договір дарування, предметом якого було земельна ділянка кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га для садівництва, розташовану за адресою: Підгороднянська с/рада Тернопільського району Тернопільської області (т. 1 а.с. 155), що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно №312187937 від 12.10.2022, з якої видно, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га для садівництва, розташовану за адресою: Підгороднянська с/рада Тернопільського району Тернопільської області (т. 1 а.с. 58).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.08.2020 року справа № 607/10247/20, розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили 15.09.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим рішення у справі № 607/10247/20 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 близько трьох років не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, втратили почуття взаєморозуміння та любові один до одного, стали чужими людьми.

22.03.2021 року замовник ОСОБА_1 повідомив Управління державної архітектурно-будівельну інспекцію у Тернопільській області про початок виконання будівельних робіт ТП 051210407743, а саме будівництва садового будинку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125286900:01:001:2671. Присвоєння адреси об'єкта будівництва, підтверджується довідкою Виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 608 від 27.08.2020 року (т. 1 а.с. 194-195).

Відповідно до технічного паспорту від 04.04.2023 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 вбачається, що об'єкт збудований (т. 1 а.с. 187-191).

Станом на теперішній час садовий будинок (незавершене будівництво), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 , не введений в експлуатацію та на нього не зареєстровано право власності.

Відповідно до інформації Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Тернопільській області (філія ГЦС МВС) №31/19-П-98а від 11.10.2022 року вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано транспортні засоби:

- автомобіль CHEVROLET TRAX, 2019 року випуску, об'єм двигуна 1364 см. Куб. (дата реєстрації 29.12.2021 року);

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. Куб. (дата реєстрації 30.10.2012 року);

- автомобіль NISSAN INTERSTAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. Куб. (дата реєстрації 17.03.2011 року);

попередньо були зареєстровані наступні транспортні засоби:

21.08.2013 року був зареєстрований автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 209 CDI, 2007 року випуску, який 13.07.2022 р. перереєстрований на нового власника ОСОБА_12 ;

31.08.2007 року був зареєстрований автомобіль RENO TRAFIC, 2009 року випуску, об'єм двигуна 1870 см. куб., який 14.06.2014 р. перереєстрований на нового власника ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 66).

Таким чином автомобілі MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, NISSAN INTERSTAR, 2007 року випуску, MERSEDES BENZ SPRINTER 209 CDI, 2007 року випуску, які є предметом позовних вимог у даному позові, набуто ОСОБА_1 у власність під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі.

Відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо оцінки рухомого майна, яке підлягає поділу не висловлював, клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи не надавав, що свідчить про погодження між сторонами оцінки спірного рухомого майна, яку ОСОБА_3 вказала у позовній заяві.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.12.2022 року справа №607/8501/22, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 5000 грн. на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.07.2022 року до досягнення дітьми повноліття.

Крім того, у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, надала суду докази, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, видане торгово-реєстраційною палатою Тернопільської міської ради, з якого вбачається, що ОСОБА_2 з 25.04.2001 року зареєстрована, як фізична особа-підприємець (т.3 а.с. 45).

08 серпня 2001 року ТОВ “Тернопільський районний ринок” за рішенням зборів виділив ФОП ОСОБА_1 Земельну ділянку площею 144 кв.м для будівництва торгового магазину на території ринку АДРЕСА_5 .

Відповідно до робочого проекту ТВП «Тернопільархпроект» від 25.02.2002 року складу 12,0х12,3 Тернопільського районного ринку по АДРЕСА_6 вбачається, що підприємець ОСОБА_1 замовив індивідуальний проект двоповерхового складу з підвалом розміром 12,0х12,3м та мансардною покрівлею (т.3 а.с. 24-30).

Згідно з актом приймання пожежної сигналізації від 15.07.2003 року, замовником якого був ПП ОСОБА_1 слідує, що торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_6 установку, що пройшла комплексне випробування, включаючи пуско-налагоджувальні роботи, вважати прийнятою в експлуатацію з 15.07.2003 з відміткою виконаних робіт і і придатною до експлуатації (т. 3 а.с. 20).

Відповідно до розпорядження Тернопільської РДА № 541 від 03.08.2004 року вбачається, що за клопотанням підприємця ОСОБА_1 призначено державну технічну комісію для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом торгового складу на території Тернопільського районного ринку в с. Петриків, вул. Об'їзна (т.3 а.с.15).

Згідно з актом державної технічну комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта торгово-складського приміщення на території Тернопільського районного ринку в АДРЕСА_5 вбачається, що 20.08.2004 року об'єкт прийнятий в експлуатацію (т.3 а.с. 38-41).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.01.2024 року відкрито провадження у справі № 607/335/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя, а саме: торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_5 (т.3 а.с.16-17).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частини першої статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні норми містить частина друга статті 372 ЦК України.

Відповідно до положень частини першої, другої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Разом з тим, проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами обставини та положення статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.

Аналогічний висновок викладено у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтями 368, 372 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Матеріалами справи, зокрема належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено, що під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі в період з 05.05.2005 року по 12.08.2020 року було придбано, збудовано, та зареєстровано за ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно, яке слід визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме:

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. Вартістю 351 058,80 грн.;

- автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 2009 CDI, 2007 року випуску вартістю 409 568,60 грн.;

- автомобіль NISSAN INTERATAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. куб. Вартістю 438 823,50 грн;

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 зі збудованим на ній торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 вартістю 4 388 235, 00 грн.;

Щодо визначення грошової оцінки нерухомого та рухомого майна спільної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , колегія суддів бере до уваги, що відповідач заперечень щодо оцінки рухомого майна, яке підлягає поділу не висловлював, клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи не надавав, що свідчить про погодження між сторонами оцінки спірного майна, яку позивач вказала у позовній заяві.

Таким чином, загальна вартість майна, яке є спільно сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 становить 5 587 685,90 грн. (4 388 235,00 - нерухоме майно + 1 199 450,90 - рухоме майно).

Щодо спірного торгово-складського приміщення за адресою АДРЕСА_3 , колегія суддів зазначає, що вказаний об'єкт набутий (земельна ділянка), збудований та зданий в експлуатацію під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто в період з 08.02.1986 року по 20.04.2005 року, однак після розірвання шлюбу, 22.05.2006 року таке нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_1 , як на титульного власника.

Вказані обставини підтверджуються рішенням зборів ТОВ “Тернопільський районний ринок” від 08 серпня 2001 року ТОВ “Тернопільський районний ринок”, згідно з яким було виділено ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку площею 144 кв.м для будівництва торгового магазину на території ринку АДРЕСА_5 ; робочим проектом ТВП «Тернопільархпроект» від 25.02.2002 року; актом приймання пожежної сигналізації від 15.07.2003 року; актом проведення комплексного випробування пожежної сигналізації від 15.07.2003 року; розпорядженням Тернопільської РДА № 541 від 03.08.2004 року; актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта від 20.08.2004 року; свідоцтвом про право приватної власності від 22.05.2006 року.

Разом з тим в оцінці наведених обставин необхідно виходити з того, що визначальним юридичного статусу майна (особисте чи спільне) є не факт реєстрації прав на таке майно, що мав місце після укладення шлюбу з ОСОБА_3 , а факт набуття (створення) майна, в даному випадку - набуття земельної ділянки і зведення торгово-складського приміщення.

Аналогічний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.08.2021 року у справі № 355/1060/16.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що торгово-складське приміщення за адресою АДРЕСА_3 не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки дане майно набуте та повністю створене в період з серпня 2001 року по серпень 2004 року, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_3 .

Крім того, при зверненні із даним позовом ОСОБА_3 вказала відповідачем ОСОБА_1 , клопотань про залучення співвідповідача ОСОБА_2 позивачка не заявляла, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Щодо спірного садового будинку (незавершене будівництво), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 , колегія суддів виходить з такого.

Земельна ділянка кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки набута у власність на підставі договору дарування, який не оспорений.

Відповідно до повідомлення від 22.03.2021 року про початок виконання будівельних робіт ТП 051210407743 замовник ОСОБА_1 повідомив Управління державної архітектурно-будівельну інспекцію у Тернопільській області про початок виконання будівельних робіт ТП 051210407743, а саме будівництва садового будинку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125286900:01:001:2671. Присвоєння адреси об'єкта будівництва, підтверджується довідкою Виконавчого комітету Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 608 від 27.08.2020 року (т.1 а.с.194-195).

Відповідно до технічного паспорту від 04.04.2023 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 вбачається, що об'єкт збудований (т.1 а.с.187-191).

Проте, станом на теперішній час садовий будинок (незавершене будівництво), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 , не введений в експлуатацію та на нього не зареєстровано право власності.

Згідно відповіді Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації №283 від 07.08.2023 року вбачається, що на замовлення ОСОБА_1 04.04.2023 року було проведено технічну інвентаризацію садового будинку з надвірними будівлями і спорудами (повідомлення про початок виконання будівельних робіт ТП 051210407743 від 22.03.2023). Садовий будинок завершений будівництвом зі слів замовника в 2021 році. Інформації про наявність декларації про готовність до експлуатації об'єкта в матеріалах технічної справи відсутня. Державна реєстрація права власності на садовий будинок не проведена (т.2 а.с.70).

Об'єкт незавершеного будівництва - це об'єкт, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, але не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Набуття права власності на об'єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (справа № 14-56цс22).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, про те, що оскільки спірний об'єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, є підстави для визнання за позивачкою права на частину спірного об'єкта незавершеного будівництва.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги фототаблиці долучені позивачкою ОСОБА_3 , оскільки з них неможливо ідентифікувати об'єкт, який на них зображений та дату їх виготовлення (т.2 а.с.76-91).

Разом з тим, спірне майно є незакінчений будівництвом будинок, який не зданий в експлуатацію та який не зареєстрований у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим неможливо його спільною сумісною власністю подружжя, тому апеляційний суд дійшов висновку, що у позивачки в даному випадку виникло право на частину будівельних матеріалів і виконаних робіт, вкладених у будівництво житлового будинку та господарських споруд на час припинення шлюбу, однак таких вимог позивачка не заявляла, а тому колегія суддів, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного процесу дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя вказаного об'єкту нерухомості.

Проте позивачка ОСОБА_3 не позбавлена можливості захистити своє право шляхом пред'явлення вимоги про визнання права на частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів незавершеного будівництвом будинку або з урахуванням конкретних обставин ставити питання про залишення майна одній із сторін з одночасним присудженням компенсації.

Таким чином, місцевий суд помилково виходив з того, що садовий будинок (незавершене будівництво), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6125286900:01:001:2671 площею 0,1 га. за адресою АДРЕСА_1 , в рамках даної справи підлягає поділу між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене, а також те, що у сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час шлюбу народилось двоє дітей, які перебувають на утриманні позивачки і з нею проживають, принцип диспозитивності, а саме те, що в прохальній частині апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 просив здійснити розподіл майна подружжя, відступивши від часток, шляхом визнання за ОСОБА_3 право власності на: торгово-складські приміщення з прибудовою «А1» та мансардою « Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером - 61252:55400:01:001:1907; земельну ділянку із кадастровим номером 6125255400:01:001:1907, за адресою АДРЕСА_2 ; автомобіль Мерседес Атего ринковою вартість 12 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 2925,49 грн) 351 058,80 грн.; автомобіль Нісан вантажний бус ринковою вартістю 15 000 доларів США, що в еквіваленті на 06.07.2022 року за курсом НБУ становить (100 доларів США - 292549 грн) 438 823,50 грн., колегія суддів прийшла до висновку, що слід здійснити поділ майна подружжя, відступивши від рівності часток шляхом:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, одночасно припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на майно:

- автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 2009 CDI, 2007 року випуску вартістю 409 568, 60 грн.;

Загальна вартість майна - 409 568, 60 грн., що становить 7,32% від загальної вартості майна (предмета спору) 5 587 685,90 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на майно, одночасно припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на майно:

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. вартістю 351 058, 80 грн.;

- автомобіль NISSAN INTERATAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. куб. вартістю 438 823,50 грн.;

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 зі збудованим на ній Торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ринковою вартістю 4 388 235,00 грн.

Загальна вартість майна - 5 178 116,90 грн., що становить 92,67% від загальної вартості майна (предмета спору) 5 587 685,90 грн.

При проведенні розрахунку вартості майна, суд виходить із розрахунку вказаного в позовній заяві та наданої позивачкою інформації про курс валют станом на 06.07.2022 року, встановленого НБ України, який знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги і заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги та скасування рішення суду, з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати спільним нажитим майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. вартістю 351 058 (триста п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок;

- автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 2009 CDI, 2007 року випуску вартістю 409 568 (чотириста дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 60 копійок.

- автомобіль NISSAN INTERATAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. куб. вартістю 438 823 (чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривень 50 копійок;

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 зі збудованим на ній Торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 вартістю 4 388 235 (чотири мільйони триста вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 00 копійок.

Здійснити поділ майна подружжя відступивши від рівності часток шляхом:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, одночасно припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на:

- автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 2009 CDI, 2007 року випуску вартістю 409 568 (чотириста дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 60 копійок.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на майно, одночасно припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на:

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 зі збудованим на ній торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ринковою вартістю 4 388 235 (чотири мільйони триста вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 00 копійок.

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. вартістю 351 058 (триста п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

- автомобіль NISSAN INTERATAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. куб. вартістю 438 823 (чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільним нажитим майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. вартістю 351 058 (триста п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок;

- автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 2009 CDI, 2007 року випуску вартістю 409 568 (чотириста дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 60 копійок.

- автомобіль NISSAN INTERATAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. куб. вартістю 438 823 (чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривень 50 копійок;

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 зі збудованим на ній торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 вартістю 4 388 235 (чотири мільйони триста вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 00 копійок.

Здійснити поділ майна подружжя відступивши від рівності часток шляхом:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, одночасно припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на:

- автомобіль MERSEDES BENZ SPRINTER 2009 CDI, 2007 року випуску вартістю 409 568 (чотириста дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 60 копійок.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на майно, одночасно припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на:

- земельну ділянку 61252:55400:01:001:1907 зі збудованим на ній Торгово-складськими приміщеннями з прибудовою «А1» та мансардою «Мн», площею 498,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ринковою вартістю 4 388 235 (чотири мільйони триста вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 00 копійок.

- автомобіль MERSEDES BENZ ATEGO, 2004 року випуску, об'єм двигуна 4250 см. куб. вартістю 351 058 (триста п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

- автомобіль NISSAN INTERATAR, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2464 см. куб. вартістю 438 823 (чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 01 квітня 2024 року.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Особа, яка подавала заяву про приєднання до апеляційної скарги: ОСОБА_2 , адреса: TT43 Arbordrive Parma OH 44130, USA.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів