Номер провадження: 11-кп/813/815/24
Справа № 510/926/14-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 26.10.2023 року в кримінальному провадженні №12013170310001890 від 25.12.2013 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кілія Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та йому призначене покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_8 не обирався.
За вироком суду, після набрання вироком законної сили, доручено відділенню поліції №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області затримати ОСОБА_8 та доставити його до місця відбування покарання.
Строк покарання обчислюється з моменту фактичного затримання.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції до 21.06.2017 року) зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 20.02.2014 року по 23.12.2015 року з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, просить його скасувати, та визнати ОСОБА_8 невинуватим та виправдати за ч.1 ст.115 КК України, у зв'язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Захисник вказує, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Згідно доводів захисника в судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_8 заперечив свою вину у вбивстві ОСОБА_9 , зазначивши, що її вбила саме ОСОБА_10 . Крім того, захисник висловив сумніви в достовірності показів вказаного свідка, оскільки раніше їй було висунуто обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України, за скоєння вбивства ОСОБА_9 , а в подальшому її дії перекваліфіковані на ч.1 ст.396 КК України.
Захисник також вказує, що протокол проведення слідчого експерименту від 27.02.2014 року за участю ОСОБА_8 під час судового розгляду не досліджувався через його недопустимість як доказу (через порушення права на захист), та не долучався до матеріалів кримінального провадження. Тому вважає, що суд не міг посилатися на цей документ при ухваленні вироку.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
З оскарженого вироку вбачається, що в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 вказував, що в ході досудового розслідування співробітники міліції змусили його зізнатися у вбивстві. Тобто обвинувачений повідомив про застосування до нього на стадії досудового розслідування недозволених методів під час досудового розслідування кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заявив клопотання про доручення Другому слідчому відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві, провести перевірку обставин повідомлених обвинуваченим ОСОБА_8 щодо застосування до нього працівниками Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області недозволених методів під час досудового розслідування кримінального провадження №12013170310001890 від 25.12.2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав клопотання; дослідивши матеріали кримінального провадження; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та, серед іншого, згідно п. 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
В свою чергу, п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК встановлює, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених працівником правоохоронного органу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, в п.п. 64-65 рішення «Шевченко проти України» від 04.04.2006 (заява №32478/02) ЄСПЛ обґрунтовано зазначив, що мінімальна вимога до «ефективної судової системи» полягає в тому, що особи, відповідальні за проведення слідства, мають бути незалежні від тих, які причетні до подій, які розслідуються. Мається на увазі ієрархічна або інституційна незалежність, а також практична незалежність (також рішення у справі Paul and Aundrey Edwards v. the United Kingdom, №46477/99, п. 70, ЄСПЛ 2002-II, та рішення у справі Mastromatteo v. Italy, №37703/97, пп. 90, 94 та 95, ЄСПЛ 2002-VIII).
Таким чином, враховуючи повідомлену обвинуваченим ОСОБА_8 інформацію щодо застосування відносно нього з боку працівників Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області недозволених методів під час досудового розслідування кримінального провадження №12013170310001890 від 25.12.2013 року, колегія суддів, вважає за необхідне доручити Другому слідчому відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві провести дослідження фактів, викладених в його показах в суді першої інстанції, шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування.
При цьому, враховуючи вимоги кримінального процесуального закону щодо розумності строків розгляду кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Другий слідчий відділ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві повідомити суд про прийняте рішення за результатами досудового розслідування та надати копію прийнятого процесуального рішення.
Керуючись ст.ст. 24, 214, 206, 350, 405, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Доручити Другому слідчому відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві, провести перевірку обставин, викладених поясненнях обвинуваченого ОСОБА_8 , щодо застосування до нього працівниками Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області недозволених методів під час досудового розслідування кримінального провадження №12013170310001890 від 25.12.2013 року, шляхом внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування.
Зобов'язати службових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві, надати апеляційному суду копію прийнятого процесуального рішення за результатами проведення досудового розслідування.
Копію ухвали надіслати до Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві - для виконання.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4