Справа № 444/1289/23 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З. Л.
Провадження № 22-ц/811/2881/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
21 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 і після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з грошових коштів, які знаходяться на рахунках у AT «Державний ощадний банк України» та частки у квартирі АДРЕСА_1 .
Вказувала, що за життя спадкодавець склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_6 . 04 жовтня 2019 року ОСОБА_7 склав останній заповіт та належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповів сину ОСОБА_5 .
Стверджувала, що останній заповіт скасував попередній лише в частині квартири. Спадкоємці за заповітом, відповідачі по справі, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спадщину не прийняли.
Зазначала, що вона є спадкоємицею першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_7 . З метою оформлення спадкових прав після смерті чоловіка вона звернулася до приватного нотаріуса Капуш І.М., однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона пропустила встановлений законом строк для її прийняття.
Покликалась на те, що вона тривалий час хворіє, не могла довший час виходити з дому та регулярно змушена проходити стаціонарне лікування, на час відкриття спадщини - 17 березня 2020 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні.
Просила визначити додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 07 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено в повному обсязі.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 27 квітня 2023 року, а саме накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачка хворіє хронічними психічними захворюваннями з 1992 року. ЇЇ захворювання виражаються в апатії до життя, важкій депресії, внаслідок чого вона не може виходити з дому та регулярно змушена проходити стаціонарне лікування, про що свідчать долучені до позовної заяви численні епікризи та виписки з медичної карти амбулаторного хворого.
Вказує, в епікризі від 14 січня 2022 року за підписом лікуючого лікаря ОСОБА_8 та в. о. завідувача відділення ОСОБА_9 зазначено,що всього була 31 госпіталізація ОСОБА_1 .
Зазначає, що спадщина після смерті спадкодавця відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цей період, а саме з 26 лютого 2020 року по 24 березня 2020 року позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується епікризом КНП ЛОР «Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні» від 24 березня 2020 року.
Стверджує, що оскільки хвороба позивачки є досить тривалою, стійкою та носить хронічний характер, відтак остання не могла надавати значення таким подіям як спадкування, а тим паче заява про прийняття спадщини.
На думку скаржниці, причини пропуску строку для прийняття спадщини у позивачки є поважними - пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті чоловіка.
Просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, поясненняпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 03 вересня 1988 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 З копії заповіту від 23.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_7 все своє майно заповів ОСОБА_3 .
Згідно заповіту від 29 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_7 все своє майно заповів ОСОБА_6 .
З копії заповіту від 04 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_7 належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповів сину ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
З епікризів виписних з медичної карти стаціонарного хворого № 03177-19, № 01314-20, № 6828, № 48511 вбачається медичний діагноз ОСОБА_1 та те, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні в періоди часу з 21 травня 2019 року по 20 червня 2019 року, з 26 лютого 2020 року по 24 березня 2020 року, з 14 серпня 2020 року по 12 жовтня 2020 року, з 13 грудня 2021 року по 14 січня 2022 року.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 329887264 від 21 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_7 є власником 1/12 квартири АДРЕСА_1
Нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , що підтверджується копією постанови нотаріуса від 21 квітня 2023 року № 45/02-14.
Судом встановлено, що дата відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою нотаріуса від 21 квітня 2023 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .
Позивачка мотивує поважність причин пропуску нею строку для прийняття спадщини тим, що вона тривалий час хворіє, не могла довший час виходити з дому та регулярно змушена проходити стаціонарне лікування, на час відкриття спадщини - 17 березня 2020 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України (в редакції, чинній на монет виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 404/3902/16-ц (провадження № 61-1547св17) зазначено, що «відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. […] Із амбулаторної картки ОСОБА_4 вбачається, що позивач протягом шестимісячного строку після відкриття спадщини, на амбулаторному лікуванні знаходився лише в квітні 2009 року і тричі, у цей період відвідував лікаря, у поліклініці, 1 квітня 2009 року, 06 квітня 2009 року та 14 квітня 2009 року. Інших даних про знаходження позивача у хворобливому стані матеріали справи не містять. Та обставинами, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АС та є інвалідом ІІ групи, правильно судом не прийнята до уваги як обставина, що унеможливлювала своєчасне звернення ОСОБА_4 із відповідною заявою до нотаріальної контори.
У вищезгаданій постанові Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для прийняття спадщини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень ст. 1272 ЦК ( Постанова Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 404/3902/16-ц)
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився в вересні 2020 року в той же час ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише у квітні 2023 року, тобто по спливу трьох років після смерті падкодавця.
Також встановлено, що з часу відкриття спадщини позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в періоди часу з 26 лютого 2020 року по 24 березня 2020 року, з 14 серпня 2020 року по 12 жовтня 2020 року, з 13 грудня 2021 року по 14 січня 2022 року. Тобто в межах 6-місячного строку для прийняття спадщини позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 17 березня 2020 року по 24 березня 2020 року та з 14 серпня 2020 року по 17 вересня 2020 року. Інших доказів перебування позивачки на лікуванні в інші періоди в межах строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що після виписки з медичного закладу у березні 2020 року ОСОБА_1 страждала і продовжувала страждати психічними захворюваннями та була повністю обмежена у самостійних діях не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно копій медичної картки ОСОБА_1 така психічними захворюваннями, які б не давали їй можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не страждала і не страждає на даний час.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 пропустила встановлений строк для прийняття спадщини, однак підтвердила поважність причин пропуску цього строку лише в його частині 1,5 місці з 6-місячного строку, а щодо поважності причин неподання заяви про прийняття спадщини в іншій частині строку - з 24 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року позивачкою не доведене та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини на підставі положень ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2024 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.