Справа № 457/1684/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.
Провадження № 22-ц/811/575/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
29 березня 2024 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 січня 2024 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказували, що 26 вересня 2021 року між ТзОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 0508791911 на суму 3000, 00 грн, за яким утворилась заборгованість в сумі 24 104,96 грн, з яких: 2 999,96 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 105,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
31 серпня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3252105963464454 на суму 5000 грн, за яким утворилась заборгованість в сумі 18 325,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 13 325,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
01 вересня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00318-09/2021 на суму 2 600, 00 грн, за яким утворилась заборгованість в розмірі 10 725,00 грн, з яких 2 600, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 8 125, 00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всі договори були підписані електронним підписом відповідачки.
Позивач на підставі укладених договорів факторингу набув права вимоги до відповідачки. Відтак, відповідачка перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має невиконані зобов'язання з повернення коштів, які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом та стягнення заборгованості в судовому порядку.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09 січня 2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Вирішено:
стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості в розмірі 53 154, 96 грн (п'ятдесят три тисячі сто п'ятдесят чотири грн 96 коп.), а саме:
за договором позики № 0508791911 в розмірі 24 104,96 грн., з яких:
2 999, 96 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу,
21 105, 00 грн - сума заборгованості за відсотками;
за кредитним договором № 00318-09/2021 в розмірі 10 725,00 грн, з яких:
2 600, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу,
8 125, 00 грн - сума заборгованості за відсотками;
за кредитним договором № 3252105963/464454 в розмірі 18 325,00 грн, з яких:
5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу,
13 325, 00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що пред'явлений позов є обґрунтованим та підставним.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідачки судовий збір за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час вирішення позову не врахував того, що між відповідачкою та ТОВ «Гоуфінгоу», ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «Інфінанс» в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» не було укладено електронних кредитних договорів (договорів позики), а відтак позивач не набув прав кредитора за такими договорами, у зв'язку із укладенням ним договорів факторингу з такими товариствами. Також позивачем не подано доказів надання коштів у кредит за такими договорами, зокрема, розрахункових документів або виписок з банківських рахунків. В матеріалах справи відсутні докази отримання таких коштів безпосередньо відповідачкою. Вважає, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Від ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_2 , в якому міститься прохання відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції..
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що 26 червня 2021 року між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 0508791911.
Даний договір підписано шляхом підписання акцепту оферти від 26 червня 2021 року на укладення договору надання позики, в тому числі, на умовах фінансового кредиту № 0508791911 від 26 червня 2021 року та надання кредиту згідно заявки - анкети № 37702251 від 26 червня 2021 року. Згідно вказаного договору, відповідачці надався кредит в сумі 3 000 грн 00 коп. зі строком користування 30 днів, строк дії договору 3 роки. Відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, застосовується за умовами належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Річна відсоткова ставка 638,75 %, застосовується за умовами належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.
В подальшому 24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24/11-22, у відповідності до умов якого ТОВ «Інфінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 24 листопада 2022 року до Договору факторингу № 24/11-22 від 24 листопада 2022 року , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 24 104,96 грн, з яких: 2 999,96 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 105,00 грн сума заборгованості за відсотками.
31 серпня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3252105963464454 за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором. Кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 29 вересня 2021 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснювалося за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
В подальшому 19 квітня 2022 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19042022-Г , у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 19 квітня 2022 року до Договору факторингу № 19042022-Г від 19 квітня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 18 325,00 грн, з яких 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 13 325,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
01 вересня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00318-09/2021, за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 600 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором. Кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 30 вересня 2021 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснювалося за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
В подальшому, ОСОБА_1 30 вересня 2021 року, 07 жовтня 20221 року, 14 жовтня 2021 року, 22 жовтня 2021 року, 03 листопада 2021 року звернулася із заявкою до ТОВ «Інвеструм» про відстрочення виконання зобов'язання за Договором про надання фінансового кредиту
13 січня 2023 року між ТОВ «ФК « Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 13012023 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 13012023 від 13 січня 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 10 725,00 грн, з яких 2 600,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 125, 00 грн - сума заборгованості за відсотками.
У відповідності до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
У статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі - в редакції на день укладення кредитного договору) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, зокрема: загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб; реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту; споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що кредитні договори та договір позики були укладені відповідачкою в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі, що переглядається, місцевим судом установлено, що договори укладено відповідачкою в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором, котрий надсилався на належний їй номер мобільного телефону.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, спрямованих на укладення кредитних договорів та договору позики в обраний спосіб, такі не були би укладені сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неукладення між відповідачкою кредитних договорів та договору позики, та отримання відповідачкою за цими договорами грошових коштів (позики) на свій картковий рахунок. При цьому, колегія суддів враховує й те, що в подальшому саме відповідачкою неодноразово протягом вересня-листопада 2021 року ініціювалось питання про відстрочення виконання зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту з ТОВ «ФК «Інвеструм». У цьому зв'язку слід зазначити, що відповідачка з приводу оскарження цих договорів (визнання їх недійсними, застосування наслідків їх нікчемності) до суду не зверталася, як і не оспорювала передачу позивачу права вимоги за такими договорами.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту (позики) та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитними договорами (договором позики), право вимоги за якими набув позивач, суд першої інстанції дійшов загалом вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Однак, з огляду на те, що позивачем належним чином не доведено розмір заборгованості за процентами, адже додані до позовної заяви розрахунки заборгованості не містить усіх складових такої, зокрема не зазначено бази нарахування процентів, періоду нарахування процентів, розмір процентів, застосованого за період прострочення, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення підлягає сума виданих кредитів в розмірі 10 599 грн 96 коп., а саме: за договором позики № 0508791911 в розмірі 2 999, 96 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; за кредитним договором № 00318-09/2021 в розмірі 2 600, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; за кредитним договором № 3252105963/464454 в розмірі 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
У задоволенні ж решти позовних вимог, зокрема, про стягнення заборгованості за відсотками, слід відмовити за їх недоведеністю.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак таку слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В частині задоволення позову про стягнення заборгованості за основною сумою боргу рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
З урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом - часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з відповідачки у користь позивача підлягає стягненню 535 грн 23 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у користь відповідачки 3 261 грн 06 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 січня 2024 року в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та позикою - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основною сумою боргу за кредитними договорами та договором позики рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У зв'язку з цим викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
«позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну суму заборгованості за кредитними договорами та договором позики в розмірі 10 599 грн 96 коп. ( десять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 96 коп.) з яких:
- за договором позики № 0508791911 в розмірі 2 999, 96 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- за кредитним договором № 00318-09/2021 в розмірі 2 600, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- за кредитним договором № 3252105963/464454 в розмірі 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 535 грн 23 коп. п'ятсот тридцять п'ять грн. 23 коп.) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 3 261 грн 06 коп. (три тисячі двісті шістдесят одна грн 06 коп.) судового збору, за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 березня 2024 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич