Справа № 466/7493/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/158/24 Доповідач: ОСОБА_2
Окрема думка
21 березня 2024 року м. Львів
Судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_3 , у провадженні за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
21 березня 2024 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , за наслідками розгляду вказаної апеляційної скарги, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_4 - без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням колегії суддів, висловлюю окрему думку з таких підстав.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Із вироку слідує, що суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 врахував характер і тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, відсутність негативних наслідків вчиненого; особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому розкаявся, активно сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінальних правопорушень, його молодий вік та міцні соціальні зв'язки; те, що обвинуваченим частково перераховано внесену заставу на Збройні Сили України, тому суд дійшов висновку, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, покарання йому слід призначити у межах санкції відповідної статті, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за застосуванням ст. 69 КК України, йому слід призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України. Крім цього, враховуючи особу ОСОБА_5 , вищевказані пом'якшуючі обставини, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та застосував щодо нього ст. 75 КК України.
Погоджуючись із можливістю застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання, застосування ст. 75 КК України щодо нього вважаю безпідставним.
Так, відповідно до вимог ст. 75 КК України якщо суд… при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Водночас, у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» вказано, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивовано у вироку.
У своїй постанові від 22 квітня 2021 року у справі №352/1627/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що урахування судом одних і тих самих обставин справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК і призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім.
З огляду на те, що в оскарженому вироку не наведено жодних обставин, які б ще не були враховані судом під час призначення обвинуваченому покарання та котрі стали підставою для застосування щодо нього вимог ст. 69 КК, вважаю, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, а тому доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині є слушними.
На моє переконання, за наведених обставин, апеляційна скарга прокурора підлягала до часткового задоволення, а вирок суду в частині призначеного покарання - скасуванню, з ухваленням у цій частині нового вироку.
Суддя ОСОБА_3