Справа № 127/20725/21
Провадження №11-кп/801/87/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
26 березня 2024 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
законного представника потерпілого ОСОБА_9
обвинуваченої ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12021020010000619, відомості про яке внесені 24.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2022, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Вінниця, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , громадянку України, раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та засуджено до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 років.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_10 у строк покарання період її тримання під вартою під час досудового розслідування з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 24.05.2021 по 27.05.2021 включно, тобто по дату звільнення з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» у зв'язку з внесенням застави.
Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з дати набрання вироком законної сили.
Строк додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишено без змін - у виді застави.
Заставу у розмірі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., внесену ОСОБА_12 на депозитний рахунок територіального управління (Одержувач коштів - ГУДКСУ у Вінницькій області; Рахунок НОМЕР_1 ; Код ЄДРПОУ 26286152; Банк ДКСУ, м. Київ, ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 820172) відповідно до квитанції № 12 від 26.05.2021 в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок та квитанції № 15 від 26.05.2021 в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, ухвалено повернути після набрання вироком законної сили заставодавцю ОСОБА_12 .
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні, а саме: № СЕ-19/102-21/7724-ІТ від 28.05.2021 та № СЕ-19/102-21/8097-ІТ від 02.06.2021, на загальну суму 2 402 (дві тисячі чотириста дві) гривні 68 копійок.
Позов ОСОБА_9 , поданий в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 , до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в частині стягнення з ОСОБА_10 матеріальної шкоди в розмірі 37 850 (тридцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок - залишено без розгляду на підставі заяви ОСОБА_9 , у зв'язку з відшкодуванням ОСОБА_10 всієї суми заявленої матеріальної шкоди.
Позов ОСОБА_9 , подану в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 , до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в частині стягнення з ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі 2 638 000 (два мільйона шістсот тридцять вісім тисяч) гривень 00 копійок з урахуванням добровільно сплачених ОСОБА_10 коштів в розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень 00 копійок - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди грошові кошти в розмірі 330 000 (триста тридцяти тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вирішено долю речових доказів.
встановила:
24.05.2021 о 09 годині 20 хвилин водій ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Haval Н2», д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись по вулиці І. Богуна у місті Вінниці, зі сторони вулиці О. Кобилянської, в районі будинку № 198, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, а саме наявність спуску та заокруглення проїзної частини, внаслідок чого виїхала на зустрічний тротуар, де допустила наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався цим тротуаром, по ходу руху автомобіля. Після наїзду на пішохода відбувся наїзд на паркани домоволодінь № 196 та № 200.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 з отриманими тілесними ушкодженнями був госпіталізований до КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради».
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 515 від 16.07.2021 у ОСОБА_13 під час стаціонарного лікування з 24.05.2021 по 14.06.2021 були встановлені діагнози: політравма; відкрита проникаюча черепно-мозкова травма; багатоуламковий перелом скулоорбітального комплексу справа зі зміщенням; закритий перелом правої плечової кістки у середній третині зі зміщенням; забійна рана лівої гомілки; забій, стиснення, розрив головного мозку; скальчато-вдавлений перелом лобної кістки справа; забійна рана правої лобної ділянки. Тілесні ушкодження у ОСОБА_13 у вигляді сполучної травми тіла: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма - забійна рана в лобній ділянці справа, вдавлений багатоуламковий перелом кісток склепіння та основи черепа (лобної кістки справа, клиновидної кістки), забій, стиснення, розрив головного мозку; багатоуламковий перелом кісток лицевого черепа справа зі зміщенням; закритий перелом правої плечової кістки у середній третині зі зміщенням; забійна рвана рана лівої гомілки, які виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмету (предметів), можливо, в термін, зазначений у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 24.05.2021, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлися небезпечними для життя в момент заподіяння. Множинність, характер і локалізація виявлених у ОСОБА_13 тілесних ушкоджень за механізмом утворення допускають можливість їх утворення під час дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні з людиною автомобіля, що рухався.
Відповідно до висновку токсикологічної експертизи № 1513 від 24.05.2021 у крові ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,3 ‰.
Наявність зазначеної концентрації етилового спирту в крові ОСОБА_10 , відповідно до методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» МОЗ України від 2004 року, відповідає сильному алкогольному сп'янінню, яке характеризується тим, що особа перебуває у напівпритомному стані, не розуміє де знаходиться, може раптово втратити свідомість.
Згідно з висновком амбулаторного судово-наркологічного огляду № 41 від 01.06.2021 ОСОБА_10 виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, II ст. залежності та потребує примусового лікування.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 90 від 30.07.2021 ОСОБА_10 , як в період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, так і в теперішній час, могла (може) усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/102-21/7724-ІТ від 28.05.2021 у деталях та вузлах гальмівної системи та рульового керування автомобіля «Haval Н2», д.н.з. НОМЕР_4 , на момент експертного огляду, експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, не виявлено.
Відповідно до висновку автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-21/8097-ІТ від 02.06.2021, в заданій дорожній обстановці дії водія автомобіля «Haval Н2», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_10 , з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 10.1, 12.1 ПДР України. Наїзд на пішохода ОСОБА_13 автомобілем «Haval Н2», д.н.з. НОМЕР_4 , стався в межах тротуару, що примикає до проїзної частини вул. І. Богуна у м. Вінниці. У ситуації, яка склалася, в діях водія ОСОБА_10 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 12.1 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням цієї ДТП.
За вищезазначених обставин водій ОСОБА_10 порушила вимоги пунктів 2.9 (а), 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, згідно з якими:
- п. 2.9 (а) - «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
- п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Порушення ОСОБА_10 вимог пунктів 2.9 (а), 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: заподіянням потерпілому ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 просить змінити вирок в частині призначення покарання, визнати ОСОБА_10 винною за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років позбавлення волі. Звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Призначити ОСОБА_10 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286-1 КК України невірна, оскільки висновок суду про керування ОСОБА_10 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не підтверджується жодним із наявних у матеріалах справи доказом, а протокол відібрання зразків для дослідження від 24.05.2021 та висновок експерта № 1513 від 24.05.2021 повинні бути визнані недопустимими та неналежними.
Також суд при призначені покарання не врахував наявність у обвинуваченої тяжких захворювань та не застосував пом'якшуючу обставину - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
В запереченнях прокурор просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок - без змін, оскільки суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначив покарання, яке відповідає вимогам закону.
Заслухавши пояснення захисника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, думку прокурора ОСОБА_6 , представника потерпілого- адвоката ОСОБА_8 , законного представника потерпілого ОСОБА_9 , які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Діючи в межах компетенції на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту в частині невірної кваліфікації дій обвинуваченої з урахуванням обов'язковості виконання вказівок Верховного Суду наведених в постанові від 30.10.2023 року, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, зазначив підстави, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Вина ОСОБА_10 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме показаннями самої обвинуваченої, свідків та дослідженими в судовому засіданні документами.
Так, у суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_10 зазначила, що не пам'ятає точно всіх обставин події через психологічний стан внаслідок пережитого стресу. Проте вказала, що шкодує про вчинене, Матеріальну шкоду визнала повністю та частково моральну.
Таким чином, у суді першої інстанції обвинувачена не заперечувала факт керування автомобілем на великій швидкості, проте її позиція зводиться до того, що момент заносу вона пам'ятає через стрес.
Разом з тим, суд першої інстанції, дослідивши безпосередньо всі надані докази, прийшов до правильного висновку про неспроможність такої версії обвинуваченої та доведення в повному обсязі її вини саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Так, потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що через отриману в ДТП травму має інвалідність.
Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції повідомила, що 24.05.2021, почувши гучний звук, вибігла на вулицю, де побачила розбитий паркан та перевернутий автомобіль. На місце події почали сходитись сусіди. Біля місця події бігав невідомий їй чоловік, який кричав: «не чіпайте, не піднімайте». Коли підняли автомобіль, то з нього вийшла обвинувачена, яка перебуваючи в стані шоку, почала бігати біля свого автомобіля. За візуальними ознаками в обвинуваченої були наявні очевидні ознаки алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_15 24.05.2021 побачив, що автомобіль біля його будинку виїхав на смугу зустрічного руху і перекинувся. Під'їхавши ближче, він побачив водія, який знаходився внизу на пасажирському сидінні. Зупинившись, він разом з іншими людьми, які знаходились поруч з місцем ДТП, перевернули зазначений автомобіль на колеса. З даного автомобіля вийшла жінка - водій. Бачив хлопчика, який лежав під металевим парканом. Він забороняв людям піднімати дитину з землі, щоб не нашкодити йому. У хлопчика була кров і він кричав, що у нього болить рука. На місце події викликали швидку медичну допомогу. До приїзду швидкої медичної допомоги та працівників поліції дитина знаходилась при свідомості і розмовляла. Свідок зазначив, що до моменту ДТП, проїжджаючи повз, бачив цього хлопчика, який спокійно йшов по тротуару. Інших автомобілів тоді не було.
Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснював, що, почувши невідомий звук, вийшов на вулицю, де побачив перекинутий автомобіль, поруч з яким, на землі, лежала поранена дитина, а також побачив пошкоджений паркан. Дитину почали рятувати, а автомобіль перевернули на колеса.
Експерти ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтвердили, що ними були проведені судово-психіатричні експертизи ОСОБА_10 , № 193 від 29.06.2021 та № 90 від 30.07.2021. Висновки дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, визначеній у вступних частинах, викладено у заключних частинах вказаних експертиз. Надані висновки ними підтримуються. Крім того, експерт ОСОБА_18 у своїх показаннях зазначив, що оскільки амбулаторна експертиза є короткостроковою, вона не може в повній мірі розкрити психічний стан особи. В зв'язку з цим була потреба саме у проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
Допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_19 повідомила, що за основу експертного висновку № СЕ-19/102-21/15395-ПС від 25.05.2022 «Про визначення можливого розміру за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_13 » брала покази свідків, які їй надали в письмовому вигляді родичі підексперного ОСОБА_13 . При наданні висновку керувалась «Методикою психологічного дослідження у справах про заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди» № 14.1.75. Експерт зауважила, що зазначена методика не є юридичною, вона використовується виключно у психології. Вказані у експертному висновку цифрові данні вона отримала із « ОСОБА_20 1 - Перелік матеріальних еквівалентів розмірів компенсації презюмованої моральної шкоди», яка є складовою Методики.
Підстав не довіряти показанням потерпілого, свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, і їх показання в частині отриманих ОСОБА_9 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП є логічними та послідовними, повністю узгоджуються між собою та дослідженими судом першої інстанції документами.
Також суд першої інстанції на вимогу процесуального закону дослідив надані сторонами інші докази, після дослідження яких зробив вірні висновки.
-повідомлення (телеграма № 10836 від 24.05.2021), що надійшло зі служби 102, 24.05.2021 приблизно о 09 год 30 хв. Водій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем «Haval Н2», д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись по вул. І. Богуна в напрямку вул. Чорновола, в районі будинку №198 здійснила виїзд на тротуар зустрічної смуги руху, де в подальшому допустила зіткнення з воротами будинку АДРЕСА_2 , після чого, продовжуючи рух, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався по тротуару в напрямку вул. Чорновола. Після здійсненого наїзду водій ОСОБА_10 продовжила рух та допустила зіткнення з двома парканами домоволодінь АДРЕСА_3 . Внаслідок даної дорожньої ситуації пішохід ОСОБА_13 отримав наступні тілесні ушкодження: «Важка поєднана травма, уламковий перелом лобно-скроневої ділянки черепа з склепінням та забоєм, закритий перелом верхньої третини правого плеча, забійно-рвана рана лівої гомілки» та був госпіталізований до реанімації ВОДКЛ. У водія ОСОБА_10 відібрано кров для дослідження на стан алко/нарко сп'яніння. Автомобіль «Haval Н2», д.н.з. НОМЕР_4 вилучено та доставлено на спеціальний майданчик ГУНП у Вінницькій області, розташований за адресою: вул. Ботанічна, 30/32. Крім того, відповідно до рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 2 ОСОБА_21 , який міститься на звороті реєстрації телеграми, водія ОСОБА_10 було доставлено для освідування в лікаря нарколога на стан сп'яніння, де вона відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння. В подальшому транспортний засіб було евакуйовано, а водія доставлено до ВП. На підставі вказаного повідомлення 24.05.2021 було внесено відомості до ЄРДР № 12021020010000619.
-постанову слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ст. л-та поліції ОСОБА_22 від 25.05.2021 перекваліфіковано матеріали кримінального провадження № 12021020010000619 з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286-1 КК України. Підстава: отримання в ході досудового розслідування висновку судово-токсикологічної експертизи № 1513 від 24.05.2021, відповідно до якого при дослідженні зразків крові ОСОБА_10 було виявлено етиловий спирт у концентрації 3,3 ‰, що свідчить про те, що водій ОСОБА_10 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
-протокол огляду місця ДТП від 24.05.2021 з ілюстративною таблицею до нього, проведеного в присутності двох понятих, з використанням фотокамери та рулетки, було оглянуто місце ДТП по АДРЕСА_4 та за наслідками огляду складено схему.
-повідомлення КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» № 06/1317 від 26.05.2021, наданого на запит слідчого за № 11327/200/11 від 24.05.2021 та карти виїзду бригади екстреної медичної допомоги щодо обслуговування виклику бригадою екстреної медичної допомоги 24.05.2021 до ОСОБА_13 , 2007 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу дорожньо-транспортної пригоди, зазначено, що: «згідно аудіозаписів, зафіксованих системою архівації мовної інформації оперативно-диспетчерської служби Avaya Contact Recorder, 24.05.2021 о 09 год 24 хв в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик з телефонного номеру НОМЕР_5 від перехожого, до невідомого (яким по приїзду бр. ЕМД виявився гр. ОСОБА_13 ), за адресою: АДРЕСА_5 , з приводу дорожньо-транспортної пригоди. Виклик обслуговувала бригада ЕМД № 4 у складі: ОСОБА_23 - лікар; ОСОБА_24 - фельдшер; ОСОБА_25 - водій».
-довідку КНП «ВОДКЛ ВОР» травмпункт № 2552 від 24.05.2021, ОСОБА_13 встановлено діагноз: «Важка поєднана травма. Уламковий перелом лобно-скроневої ділянки черепа з стисненням та забоєм 9 м. Закритий перелом в/з правого плеча. Забійно-рвана рана лівої гомілки. Лікарі: ОСОБА_26 та ОСОБА_27
-протокол відбору зразків для дослідження від 24.05.2021, проведеного на підставі постанови прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_28 від 24.05.2021, за участю медичного працівника (спеціаліста), в присутності двох понятих, 24.05.2021 в період часу з 14 год 30 хв до 14 год 34 хв, у гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 24.05.2021 була учасником ДТП, було відібрано зразки крові. Зразки крові в об'ємі 20 мл були поміщені до спецпакунку SUD 2080060, опечатані та зроблено надпис: «Зразки крові гр-на ОСОБА_10 , відібрані 24.05.2021 в період часу з 14:30 год до 14:34 год. На бирці зроблені підписи понятих та учасників».
-висновок експерта ВОБ СМЕ № 1513 від 24.05.2021 встановлено, що при судово-медичній експертизі крові громадянки ОСОБА_10 , 1978 р.н., методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,3 ‰. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.
-протокол перегляду відеозапису від 28.05.2021 з ілюстративною таблицею до нього та проведено огляд компакт диску з відеозаписом з камер відеоспостереження Вінницької міської ради, встановлених в м. Вінниці по вул. І.Богуна в напрямку вул. О.Кобилянської під назвою: «298 школа 14 (60.129) - 24.05.2021», на якому зафіксована подія ДТП від 24.05.2021.
-висновок експерта ВОБ СМЕ № 515 від 16.07.2021, на підставі даних судово-медичного вивчення «Медичної карти стаціонарного хворого» № 4281 КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» на ім'я ОСОБА_13 , 2007 р.н., рентгенограм правого плечового суглобу № 1265 від 26.05.2021, даних СКТ дослідження головного мозку від 24.05.2021 (протокол дослідження, плівка, CD диск), даних МРТ дослідження головного мозку від 27.05.2021 (протокол дослідження, плівка, CD диск), даних СКТ дослідження головного мозку від 31.05.2021 (протокол дослідження, плівка, CD диск, фотознімок (3D реконструкція) кісток черепа), даних СКТ дослідження головного мозку від 10.06.2021 (плівка, CD диск) на його ім'я, підсумовано: 1. У ОСОБА_13 під час стаціонарного лікування з 24.05.2021 по 14.06.2021 були виставлені діагнози: «Політравма. Відкрита проникаюча черепно-мозкова травма. Багатоуламковий перелом скулоорбітального комплексу справа зі зміщенням. Закритий перелом правої плечової кістки у середній третині зі зміщенням. Забійна рвана рана лівої гомілки. Забій, стиснення, розрив головного мозку. Скальчато-вдавлений перелом лобної кістки справа. Забійна рана правої лобної ділянки». Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_13 у вигляді сполученої травми тіла: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма - забійна рана в лобній ділянці справа, вдавлений багатоуламковий перелом кісток склепіння та основи черепа (лобної кістки справа, клиновидної кістки), забій, стиснення, розрив головного мозку; багатоуламковий перелом кісток лицевого черепа справа зі зміщенням; закритий перелом правої плечової кістки у середній третині зі зміщенням; забійна рвана рана лівої гомілки, які виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмету (предметів), можливо, в термін, вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 24.05.2021, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлися небезпечними для життя в момент заподіяння (2.1.3 «а», «б», «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995). 2. Множинність, характер і локалізація виявлених у ОСОБА_13 тілесних ушкоджень за механізмом утворення допускають можливість утворення їх під час дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні з людиною автомобіля, що рухався.
-висновок експерта ВНД ЕКЦ МВС України № СЕ-19/102-21/7724-ІТ від 28.05.2021 встановлено наступне: 1. На момент експертного огляду гальмівна система та рульове керування автомобіля «Haval-H2», держ. номер НОМЕР_4 знаходились у працездатному стані. У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування автомобіля «Haval-H2», держ. номер НОМЕР_4 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено. 2. Оскільки під час експертного огляду у вузлах та агрегатах рульового керування, гальмівної системи автомобіля «Haval-H2», держ. номер НОМЕР_4 наявних несправностей, які могли б впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено, тому вирішення питання: «Якщо дані технічні несправності наявні, то чи є вони наслідком конструктивних недоліків системи або порушення правил експлуатації транспортним засобом?» втрачає технічний зміст і не досліджувалось.
-висновок експерта ВНД ЕКЦ МВС України № СЕ-19/102-21/8097-ІТ від 02.06.2021 встановлено наступне: 1. В заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Haval Н2» держ. номер НОМЕР_4 ОСОБА_10 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині. Частина питання: «Як повинен був діяти в даній дорожній обстановці пішохід?», експертом не досліджувалось, так як спеціальних пізнань в галузі автотехніки не потрібно і може бути вирішене органами слідства(суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обов'язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху України. 2. Наїзд на пішохода ОСОБА_13 автомобілем «Haval Н2» держ. номер НОМЕР_4 , стався в межах тротуару, що примикає до проїзної частини АДРЕСА_1 , перед початком розташування осипу скла та полімерних матеріалів. Встановити більш точно розташування місця наїзду на пішохода з розмірною прив'язкою до елементів дорожнього облаштування не видалось можливим в зв'язку з відсутністю в наданих експерту матеріалах суттєвих (достатніх з експертної точки зору) слідових ознак трасологічного характеру. 3. В ситуації, яка склалася, з технічної точки зору можливість попередження виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля «Haval Н2» держ. номер НОМЕР_4 ОСОБА_10 , забезпечувалась відповідністю її дій вимогам п.п. 10.1,12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у неї були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру та при умові постійного контролю за рухом цього автомобіля. 4. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Haval Н2» держ. номер НОМЕР_4 ОСОБА_10 , вбачається невідповідність вимогам п.п.10.1,12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Питання про відповідність чи невідповідність дій пішохода вимогам Правил дорожнього руху, експертом не досліджувалось, так як спеціальних пізнань в галузі автотехніки не потрібно і може бути вирішене органами слідства(суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обов'язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху України.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вивчивши і дослідивши кожний доказ окремо з точки зору належності та допустимості, і в сукупності, з точки зору всебічності, достатності та взаємозв'язку, прийшов до правильного висновку, що саме невиконання обвинуваченою ОСОБА_10 вимог пунктів 2.9 (а), 10.1, 12.1 ПДР України знаходиться в причинному зв'язку з подією даної ДТП та наслідками, що настали.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вищенаведеними дослідженими судом доказами та обставинами, що ними підтверджуються, винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, за фактичних обставин, встановлених судом у вироку, є об'єктивно доведеною поза розумним сумнівом.
З мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 374 КПК України, зокрема сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним, зазначив місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форму вини, статтю закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнана ОСОБА_10 .
Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невірної кваліфікації дії ОСОБА_10 , оскільки остання керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 , протоколом відбору зразків для дослідження від 24.05.2021, проведеного на підставі постанови прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_28 від 24.05.2021, висновком експерта ВОБ СМЕ № 1513 від 24.05.2021 встановлено, що при судово-медичній експертизі крові громадянки ОСОБА_10 , 1978 р.н., методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,3 ‰.
Вказані докази суд першої інстанції визнав допустимими, з чим погоджується і колегія суддів.
Те, що свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не помітили у ОСОБА_10 ознак алкогольного сп'яніння, не може підтверджувати, що остання не перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, дані зазначені у висновку амбулаторної судово-наркологічного огляду ОСОБА_10 від 01.06.2021, записані з її слів, а саме про вживання напередодні алкоголю.
В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_10 не спростовувала того, що була в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, перебування ОСОБА_10 в стані алкогольного сп'яніння підтверджує відеозапис з портативних нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано подію зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. У ході перегляду зазначеного відеозапису у обвинуваченої виявлено видимі ознаки сп'яніння, а саме: нечітка вимова, порушення координації рухів.
Вказані обставини виключають можливість кваліфікації дій ОСОБА_10 за ст. 286 КК України, оскільки законодавець у ст. 286-1 КК України передбачив окремий склад кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою «керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння».
Щодо розбіжностей у протоколі відбору зразків для дослідження від 24.05.2021, проведеного на підставі постанови прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_28 від 24.05.2021, та висновку токсикологічної експертизи від 24.05.2021 № 1513, згідно з яким у крові ОСОБА_29 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,3%, то суд констатує наступне.
Дійсно, є незначні розбіжності, але вони не впливають на їхню суть та вирішальне значення для висновків.
Так, відбір зразків для дослідження проводився за участю медичного працівника (спеціаліста), в присутності двох понятих, 24.05.2021. Відібрано у ОСОБА_10 зразки крові в об'ємі 20 мл, які було поміщені до спецпакунку SUD 2080060, опечатані та зроблено надпис: «Зразки крові ОСОБА_10 , відібрані 24.05.2021 в період часу з 14:30 год до 14:34 год. На бирці зроблені підписи понятих та учасників».
Процедура відбору зразків для дослідження була проведена відповідно до вимог КПК України.
Згідно висновку експерта ВОБ СМЕ №1513 від 24.05.2021 встановлено, що при судово-медичній експертизі крові громадянки ОСОБА_10 методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,3 . У дослідницькій частині цього висновку зазначено, що у експертне відділення було доставлено речовий доказ: спецпакет «Національна поліція України» № SUD 2080060, всередині якого знаходилось два медичних шприца з голками в ковпачках ємністю по 12 мл кожен. Шприци були заповнені кров?ю на 12 мл кожен. До моменту дослідження спецпакет зі зразками крові водія ОСОБА_30 зберігався у побутовому холодильнику при t+5° ОСОБА_31 відкривали та досліджували кров в присутності лаборанта. Тобто, у цих доказах наявна розбіжність лише в зазначенні об'єму відібраних у ОСОБА_10 зразків крові.
Отже, вказана розбіжність судом першої інстанції вже була визнана незначною, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Окрім того, кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони та усвідомленням винною особою необхідності його понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Колегія суддів зауважує, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною у судових рішеннях.
У п.п. 1, 3, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_10 не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України.
Так, судом першої інстанції хоча і враховано, проте не надано належної оцінки тим обставинам, що обвинувачена ОСОБА_10 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, повністю відшкодувала матеріальну шкоду, а також на час апеляційного перегляду вироку місцевого суду повністю відшкодувала і моральну шкоду, бажає продовжувати сплачувати кошти на потреби неповнолітнього ОСОБА_13 .
Відповідно до довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» № 29/2261 від 25.05.2021, ОСОБА_10 , за даними архіву лікарні, картотеки диспансерного відділення та статвідділу станом на 24.05.2021 на лікуванні не перебувала та за медичною психіатричною допомогою не зверталася. Подана інформація не відображає реальний стан психічного здоров'я особи.
Відповідно до довідки ГУНП у Вінницькій області № 21144470490055157260 ОСОБА_10 , судимостей не має.
Відповідно до характеристики, наданої КМ «П'ЯТНИЧАНИ» 25.05.2021 за вих. № 32, на гр. ОСОБА_10 , скарг, заяв та звернень від сусідів і мешканців про неналежну поведінку та порушення громадського спокою до КМ «П'ЯТНИЧАНИ» не надходило.
Відповідно до характеристики, наданої НВФ «Трік ЛТД» в формі ТОВ на гр. ОСОБА_10 , , остання має вищу економічну освіту. На посаді головного бухгалтера працювала з 2001 року. Під час роботи проявила себе як кваліфікований, відповідальний фахівець. В колективі проявила себе як чуйна, комунікабельна, порядна людина. Серед співробітників користувалася довірою і повагою.
На час апеляційного перегляду ОСОБА_10 встановлена 3-тя (третя) група інвалідності.
Крім того судом першої інстанції не враховано дані про те, що обвинувачена ОСОБА_10 під час судового розгляду не оспорювала фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, проте зазначила, що недостатньо їх добре пам'ятає, жалкує про вчинене і просить в чергове вибачення у потерпілого та його батьків, що свідчить про її дійсно щире каяття та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 є повне відшкодування заявленої матеріальної шкоди та моральної шкоди, а також щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Одночасно, колегія суддів враховує дані, щодо сплати обвинуваченою ОСОБА_10 грошових коштів на лікування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 та можливість підтримувати в подальшому останнього у разі надання необхідної матеріальної допомоги, зазначала про таке і під час апеляційного розгляду. При апеляційному розгляді повідомила ,що готова навіть сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_13
Перераховані вище обставини, які в силу положень ч. 2 ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 та в сукупності з наведеними даними про її особу, на переконання апеляційного суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а тому дають обґрунтовані підстави суду апеляційної інстанції призначити обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої даною нормою закону, а саме обмеження волі на певний строк.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином законодавством чітко встановлена імперативна заборона на застосування звільнення від відбування покарання у разі засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Під час апеляційного судового провадження потерпіла та її представник просять також врахувати, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_10 постраждала дитина.
Така позиція потерпілого враховується апеляційним судом при призначенні ОСОБА_10 покарання, яке належить відбувати реально, та унеможливлює застосування апеляційним судом інституту іспитового строку.
Щодо додаткового покарання, апеляційний суд вважає, що на підставі встановлених фактичних обставин , з врахуванням наслідків дій обвинуваченої, додаткове покарання слід призначити в максимальному розмірі відповідної статті.
З огляду на сукупність вищевказаних обставин, що можуть свідчити про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, виходячи з усіх обставин справи, вищевказаних обставин, що пом'якшують покарання, та даних про особу ОСОБА_10 , колегія суддів вважає за можливе та справедливе частково задовольнити апеляційну скаргу, застосувати ст. 69 КК України та призначити обвинуваченій інше більш м'яке основне покарання, ніж позбавлення волі - яке зазначено у санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України, - у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, яке буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_10 , а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Тому вирок підлягає відповідній зміні в частині призначення покарання.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 ,- задовольнити частково.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2022 відносно ОСОБА_10 , - змінити в частині в частині призначення основного покарання.
Призначити ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286-1 КК України, з урахуванням ч. 1 ст.69 КК України, покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.
Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з дня прибуття до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для відбування покарання.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 у строк покарання період її тримання під вартою під час досудового розслідування з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі з 24.05.2021 по 27.05.2021 включно.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4