вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6006/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Шульга Д.В. дов. від 17.10.2023 №б/н;
від відповідача: представник не з'явився;
дослідивши матеріали справи №904/6006/23
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 03.11.2023 за вих. №8562/19 до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 16.511,51 грн, з яких 6.878,84 грн основної заборгованості, 6.005,07 грн пені, 481,52 грн семи процентів штрафу, 527,08 грн трьох процентів річних, 2.619,00 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6006/23 визначено суддю ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023.
Ухвалою від 17.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 надсилалася відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 ; за трек-номером 4930023495475.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 05.12.2023 з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Ухвалою від 09.01.2024 суд звернувся до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .
Через відділ документального забезпечення до суду від Головного управління ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист від 09.01.2024, у якому зазначено, що за обліками відомчої системи ЄІАС УМП ДМС України значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Миколаївка Казанківський район Миколаївської області. Згідно даних СПЗ РТГ Тищенко Г.Г. з 14.01.2019 значиться знятою з реєстраційного обліку з адреси: АДРЕСА_2 . На теперішній час зареєстрованою не значиться.
Ухвалою суду від 22.01.2024 зобов'язано Центр адміністративних послуг Виконавчого комітету Криворізької міської ради протягом п'яти днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області: інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), у разі зняття з реєстрації з вищевказаної адреси вказати місце перереєстрації вказаної особи.
Через відділ документального забезпечення до суду від Виконавчого комітету Криворізької міської ради надійшов лист від 22.01.2024, яким повідомлено, що за відомостями, що містяться в Реєстрі Криворізької міської територіальної громади, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зняте з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з вибуттям за адресою: АДРЕСА_3 , за даною адресою не зареєстрована.
Ухвалою суду від 22.01.2024 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, ухвалено розгляд справи почати спочатку. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 21.02.2024.
Повідомлення відповідача судом здійснено шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 21.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2024.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою “відмова від отримання”.
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023, 22.01.2024, 21.02.2024 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 17.11.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 29.11.2023.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 17.11.2023 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 04.12.2023.
Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Між сторонами було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 6.878,84 грн основної заборгованості, 6.005,07 грн пені, 481,52 грн семи процентів штрафу, 527,08 грн трьох процентів річних, 2.619,00 грн інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".
У зв'язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", а саме об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святителя Василя Великого (стара назва вул. Качалова) є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2006 приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святителя Василя Великого, буд. 42а прим. 35 належить на праві приватної власності фізичній особі Тищенко Галині Григорівні.
Будинок АДРЕСА_4 є багатоповерховим, опалення приміщення № 35 зазначеного будинку здійснюється через внутрішньо-будинкову систему опалення, система опалення нежитлового приміщення відповідача є єдиною та невід'ємною частиною внутрішньо-будинкових систем будинку, а отже відповідач фактично отримував (споживав) теплову енергію.
Між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль") (далі - теплопостачальна організація - продавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Тищенко Галиною Григорівною (далі - споживач - покупець, відповідач) укладений договір купівлі - продажу теплової енергії №1533 від 16.12.2013 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах, визначених в додатку 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, на такі потреби: опалення та вентиляція - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.
Відповідно до п.5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.
Споживач-покупець, що має прилади комерційного обліку, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами «Правил користування тепловою енергією» та щомісячно подає до теплопостачальної організації-продавця звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.
У разі відсутності, пошкодження та/ або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених в договорі навантажень з опалення та гарячого водопостачання з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70% вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Відповідно до пунктів 6.4 договору якщо споживач-покупець розраховується за показаннями приладів комерційного обліку:
- при разі перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, розрахунки здійснюються за фактично спожиту теплову енергію згідно з пунктом 6.3;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) зараховується в рахунок оплати заборгованості минулих періодів, за відсутності заборгованості - в рахунок авансових платежів майбутніх періодів.
Пунктом 6.5. договору у випадку, якщо споживач-покупець, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача-покупця у розрахунковому періоді. Розрахунки здійснюються згідно з п. 6.3 договору.
Підпунктом 4.2.5 договору передбачено, що на теплопостачальну організацію-продавця покладений обов'язок виписувати рахунки та акти передачі-прийняття теплової енергії споживачеві - покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 6.9 договору, якщо при погашенні дебіторської заборгованості споживачем-покупцем в первинних платіжних документах не зазначений період, за який відбувається погашення заборгованості, платежі чи інші форми розрахунків зараховуються в оплату заборгованості в міру того, як вона виникала, в хронологічній послідовності згідно з принципом нарахування і відповідності.
Договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України (п. 10.1. договору).
Пункту 10.3 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією зі сторін.
Договір підписаний сторонами без заперечень та зауважень до його змісту.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка із сторін виявила бажання припинити дію договору. Тому договір є чинним протягом спірного періоду.
У додатку №1 до договору «Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу» визначені - обсяги теплової енергії, показники теплового навантаження, максимальних витрат теплоносія, розподілу теплової енергії в Гкал за кварталами, вартості теплової енергії на момент укладення договору (арк. 16, том 1).
В п.п. 3-5 додатку №1 до договору вказано, що дата зняття споживачем показань для надання звіту за приладами обліку - з 20 по 31 число поточного місяця; надання звіту постачальнику - не пізніше 31 числа поточного місяця.
При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно з договірних теплових навантажень.
При відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягів відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії цього додатку продовжується на кожний наступний рік.
У дислокації об'єктів до договору визначений перелік об'єктів споживача, до яких поставляється теплова енергія ( арк. 17, том 1).
Позивачем долучені до матеріалів справи направлені на адресу відповідача листи з актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 6.878,84 грн, однак жоден з актів відповідачем не підписаний та не оплачений (арк. 24-35, том 1):
- №5881 від 30.11.2020 на суму 797,62 грн;
- №7088 від 30.12.2020 на суму 1.493,41 грн;
- №1009 від 31.01.2021 на суму 1.642,80 грн;
- №2168 від 28.02.2021 на суму 1.642,80 грн;
- №3376 від 31.03.2021 на суму 921,56 грн;
- №4253 від 30.04.2021 на суму 380,65 грн.
Свої договірні зобов'язання щодо постачання відповідачу теплової енергії позивач виконав у повному обсязі, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.11.2020 до 30.04.2021.
На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про початок опалювального сезону» та «Про закінчення опалювального сезону» за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 позивачем своєчасно розпочато та вчасно закінчено опалювальні сезони 2020-2021 рр. у м. Кривому Розі (арк. 36,37, том 1).
Належне виконання зобов'язань АТ «Криворізька теплоцентраль» з надання послуги з теплопостачання відповідачу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святителя Василя Великого, буд. 42а прим. 35 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія (арк. 38,39, том 1).
Разом з тим, до матеріалів справи долучено Акт, яким виконано технічний огляд приладів обліку теплової енергії та яким зазначено, що повірка вузла обліку теплової енергії дійсна до 11.08.2021 та видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №57078 від. 11.08.2017 чинне до 11.08.2021 (арк. 40,41, том 1).
Договір №1533 купівлі-продажу теплової енергії від 16.12.2013 було укладено між юридичною особою та фізичною особою підприємцем.
10.07.2014 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Тищенко Галини Григорівни.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Згідно з долученого до матеріалів справи розрахунку нарахувань обсягу послуг з постачання теплової енергії в період з 01.11.2020 по 30.04.2021, загальна сума заборгованості, як стверджує позивач, становить 6.878,84 грн.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в судовому порядку.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 6.878,84 грн основної заборгованості, 6.005,07 грн пені, 481,52 грн семи процентів штрафу, 527,08 грн трьох процентів річних, 2.619,00 грн інфляційних втрат.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії №1533 від 16.12.2013.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік споживання споживачем-покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності -розрахунковим способом.
Підпунктом 3.2.5. договору встановлено, що споживач-покупець зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які визначені договором.
Пунктом 6.3. договору встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим договором.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем-покупцем теплову енергію здійснюється до 20-числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
У період з 01.11.2020 по 30.04.2021 відповідач, в порушення умов п.п. 3.2.5, 6.1.-6.4. договору, не виконав свої зобов'язання, не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим за вказаний період утворилась заборгованість в сумі 6.878,84 грн.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Відповідно до п.10.3 договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з 01.11.2020 до 30.04.2021 року теплову енергію на загальну суму 6.878,84 грн, шо підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) (арк. 24-35, том 1): №5881 від 30.11.2020 на суму 797,62 грн; №7088 від 30.12.2020 на суму 1.493,41 грн; №1009 від 31.01.2021 на суму 1.642,80 грн; №2168 від 28.02.2021 на суму 1.642,80 грн; №3376 від 31.03.2021 на суму 921,56 грн; №4253 від 30.04.2021 на суму 380,65 грн.
Акти разом з рахунком-фактурою були надіслані на адресу відповідача (арк. 24-35, том 1), однак акт відповідачем не підписаний, проте суд визнає його належними доказом у справі з огляду на таке.
По-перше, договір не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
По-друге, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед у період з 01.11.2020 по 30.04.2021 у розмірі 6.878,84 грн за поставлену теплову енергію.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
В пункті 6.3. договору встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим договором.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем-покупцем теплову енергію здійснюється до 20-числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати в сумі 6.878,84 грн відповідач не надав.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6.878,84 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписом частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 7.3 договору передбачено, що за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період з 21.01.2021 по 16.10.2023 в розмірі 6.005,07 та штраф в розмірі 7% за прострочення понад 30 днів в розмірі 481,52 грн.
Відповідно до пункту 7.3 договору за непоставку (несвоєчасну поставку) товару у строки та обсяги відповідно до підпункту 4.2.1 цього договору, продавець зобов'язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення поставки від базової вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару відповідно до пункту 5.1 договору; у разі прострочення поставки на термін більше 10 (календарних) днів продавець додатково до пені зобов'язується сплатити штраф у розмірі 20% від розміру здійсненої покупцем передоплати згідно із пунктом 5.3 договору; сплата штрафу та пені не звільняє продавця від обов'язку поставити товар, а також відшкодувати покупцю всі витрати і збитки, понесені у зв'язку з цим договором.
Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.3 договору визначено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення поставки від базової вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.
Визначення пені у такому розмірі узгоджується з положеннями законодавства та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.02.2022 у справі № 922/2897/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та 7% штрафу, суд встановив, що він не містять арифметичних помилок.
Відтак, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 6.005,07 грн та 7% штрафу в розмірі 481.52 грн підлягають задоволенню.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 21.01.2021 до 16.10.2023 на загальну суму 527,08 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних у розмірі 527.08 грн, суд визнає його обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2021 року по квітень 2023 року на загальну суму 2.619,00 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 2.619,00 грн, суд визнає його обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є частково доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 2.684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 6.878,84 грн (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім грн 84 к.) основної заборгованості за спожиту теплову енергію, 6.005,07 грн (шість тисяч п'ять грн 07 к.) пені, 481,52 грн (чотириста вісімдесят одну грн 52 к.) 7% штрафу, 527,08 грн (п'ятсот двадцять сім грн 08 к.) трьох процентів річних, 2.619,00 грн (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять грн 00 к.) інфляційних втрат, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 01.04.2024.
Суддя С.А. Дупляк