Номер провадження: 33/813/153/24
Номер справи місцевого суду: 523/14500/23
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Погорєлова С. О.
28.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., Вулканова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 гривень в дохід держави.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , у порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, 04 серпня 2023 року о 23:50 год., рухаючись в м. Одеса по вул. Луцькій 2-А, керував транспортним засобом «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, за допомогою приладу «Drager Alkotest 7510», серійний номер ARLM - 0429 під безперервний відеозапис на портативний відеореєстратор SIN: 001524. Результат огляду позитивний, 2,22‰.
За цим фактом, співробітниками Управління патрульної поліції в Одеській області, у відношенні водія ОСОБА_1 05.08.2023 року склали протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 533245 за ч.1 ст.130 КпАП України.
Не погоджуючись з постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №533245 від 05.08.2023 року не містить відомостей про те що ОСОБА_1 на момент складання протоколу керував транспортним засобом або експлуатував його;
2)на відеозаписі, який приєднано до матеріалів справи не відображено того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом;
3)ОСОБА_1 не заперечує факт того, що він вживав алкогольні напої, однак заперечує той факт, що він керував транспортним засобом, оскільки свій транспортний засіб він поставив на стоянку;
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодитись не може виходячи з наступного.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-довідка, з якої вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 протягом року за ст. 130 КУпАП не притягувався. Посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 24.05.2002 року;
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №533245 від 05 серпня 2023 року з якого вбачається, що 04 серпня 2023 року о 23:50 год. в м. Одеса по вул. Луцька, 2 А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія за допомогою приладу Драгер. Результат 2,22‰. Тест №632. Велась відео фіксація на нагрудну камеру 1524 (10). ОСОБА_1 порушено п. 2.9 а Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 05.08.2023 року о 00:22 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Alkotest Drager 7510». Результат тесту 2,22 ‰. ОСОБА_1 даний результат підписав;
-акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв'язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота. Огляд проводився за допомогою приладу «Alkotest Drager 7510». Результат огляду на стан сп'яніння позитивний 2,22 ‰. ОСОБА_1 з результатом згоден, особисто ним підписано;
-письмові пояснення ОСОБА_2 від 05.07.2023 року з яких вбачається, що він помітив автомобіль «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався по вул. Колхозній в с. Корсунці. Зупинив для перевірки документів, під час перевірки були виявлені ознаки водія в стані алкогольного сп'яніння, після чого була викликана патрульна поліція.
-відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 04.08.2023 року працівник поліції питає хто був за кермом. Потім підійшов до компанії чоловіків та почав питати, хто з них є водій. Працівнику поліції повідомили, що чоловік у полосатій майці. Працівник поліції підійшов до даного чоловіка та спитав його чи він водій. Чоловік відповів, що ні. Тоді працівник поліції спитав, що невже інші його ввели в оману. Чоловік відповів, що можливо. Працівник поліції тоді почав від нього вимагати, щоб він достав все що знаходиться у його сумці та виклав на капот. Потім працівник поліції спитав чи є в нього якесь водійське посвідчення, на що інший працівник поліції сказав, що так воно є. Після чого працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Працівник поліції розказав, як проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою приладу Драгер. Результат 2,22‰. Після чого склали протокол на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, протокол був йому зачитаний, права роз'яснені.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною вину останнього зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД №533245 від 05.08.2023 року, в якому наведені обставини порушення водієм ОСОБА_1 приписів п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що він притягається до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; диском відеофіксації з пвр 1524(10), 471806, 474569.
Однак такий висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам у справі.
Суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатами приладу «Драгер».
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Крім того, за змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Так, із досліджених відеозаписів не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вбачається і факту зупинки даного транспортного засобу працівниками поліції під час керування ним ОСОБА_1 , більш того ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що він не перебував за кермом та не є водієм. Також із відеозапису вбачається, що працівник поліції провів поверхневий огляд водія, змусивши його показати вміст своєї сумки, і знайшовши там водійське посвідчення, сам дійшов висновку про те, шо ОСОБА_1 є водієм.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис - це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).
Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об'єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб'єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.
Отже, відеозаписи, які надані суду та були предметом дослідження, не містять в собі факту зупинення транспортного засобу працівниками поліції.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції були допитані свідки події, яка сталася 04.08.2023 року.
Так, ОСОБА_3 пояснила, що вона є подругою продавчині магазину-бару, який розташований у АДРЕСА_2 , в який вона прийшла. Там, познайомилася із ОСОБА_1 , коли до нього чіплявся незнайомий чоловік. Спочатку даний незнайомий чоловік питав чий автомобіль стоїть на вулиці. Потім дана людина підійшла до компанії, яка відпочивала разом із ОСОБА_1 та почав робити у грубій формі, зауваження про те, що оскільки неподалік знаходиться блок пост, то їх машина не повинна бути припаркована на вулиці. Оскільки компанія відпочиваючих не реагувала на його крики, він почав погрожувати, що зробить проблеми. Потім прийшов солдат, який перевірив автомобіль. Потім приїхала патрульна поліція, через деякий час поїхала. Потім приїхав другий екіпаж поліції, після чого почали перевіряти сумку ОСОБА_1 . Потом працівники поліції щось виписували, однак що саме вона не знає, оскільки треба вже було йти додому. Вона надала свій номер телефону ОСОБА_1 і повідомила йому про те, що вона може бути свідком, і надасть пояснення щодо цієї події у суді.
ОСОБА_4 , який є охоронцем супермаркету «Обжора» пояснив, що 04.08.2023 року він приїхав у магазин-бар в с. Корсунці по вул. Колхозній разом із друзями. Почали відпочивати в той час як до них підійшла випивша незнайома людина та почала чіплятися з приводу машини. Йому не сподобалось, що вона припаркована на вулиці. Чим саме йому заважала машина, пояснити не зміг, окрім того, що неподалік знаходиться блок-пост. Однак, машину ОСОБА_1 пакував там не перший раз і жодного разу зауважень не було. Потім приїхала патрульна поліція і почали перевіряти документи. Питали чий автомобіль ОСОБА_1 сказав що його автомобіль. Потім почали оформляти ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки вони приїхали компанією спеціально, щоб відпочити, при цьому залишити автомобіль та добиратися додому самостійно.
З вище наданих пояснень вбачається, що ОСОБА_1 разом із своїми друзями 04.08.2023 року приїхав на автомобілі «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 до магазину-бару, який знаходиться у с. Корсунці по вул. Колхозній, 2. Приїхали вони всі у тверезому стані, припаркували автомобіль біля вказаного магазину, та пішли відпочивати. Під час свого відпочинку вживали алкогольні напої. В той час, як до їх кампанії підійшла невідома, невстановлена особа і почала в грубій формі чіплятися з приводу того, що автомобіль «BMW» не повинен бути припаркований на вулиці. З приводу цього виникла конфліктна ситуація у результаті якої було викликано патрульну поліцію. Жодних свідчень, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебував за кермом у нетверезому стані, а тим більш, що його було зупинено працівниками поліції матеріали справи не містять.
Аналізуючи надані свідками пояснення з іншими матеріалами справи, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що вони не суперечать, а доповнюють та узгоджуються з іншими дослідженими матеріалами справи.
Таким чином, жодних належних та допустимих доказів зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Також матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_2 від 05.07.2023 року з яких вбачається, що він бачив автомобіль «BMW», який рухався по вул. Колхозній в с. Корсунці, який був ним зупинений для перевірки документів. Оскільки під час перевірки було виявлено у водія ознаки стану алкогольного сп'яніння, він викликав патрульну поліцію. Однак суд апеляційної інстанції критично відноситься до даних письмових пояснень виходячи з того, що подія, яка інкримінується ОСОБА_1 сталася 04.08.2023 року, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №533245 від 05.08.2023 року, роздруківка чек-Драгеру, яка датована 05.08.2023 року, а також поясненнями свідків, а письмові пояснення ОСОБА_2 відібрані 05.07.2023 року. Отже, пояснення були відібрані за місяць до тієї події, яка ставиться в провину ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 викликався судом апеляційної інстанції в судове засідання для надання особистих пояснень та усунення розбіжностей, проте в судове засідання він не з'явився, мотивуючи тим, що перебуває у військовій частині.
Суд апеляційної інстанції звертає окрему увагу на протокол про адміністративне правопорушення.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення регулюється Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року N 1376.
Нормами КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі.
Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Так в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №533245 від 05 серпня 2023 року зазначено, що місце події - м. Одеса, вул. Луцька, 2 а, в той час, як всі свідки події стверджують, що магазин-бар, біля якого був припаркований автомобіль «BMW», куди прибула поліція, і де ОСОБА_1 проходив огляд за допомогою приладу Драгер, Одеська область, Лиманський район, с. Корсунці, вул. Колхозна, 2.
Відповідно до п. 24 роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ № 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слід визнати правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП , відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Зі змісту ст. 278 КУпАП випливає, що суддя при підготовці справи до розгляду, окрім іншого, повинен перевірити, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Суддя районного суду зазначених обставин не перевірив і не звернув уваги, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою правоохоронного органу не було дотримано вимог ст. 256 КУпАП України.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
Апеляційний суд погоджується з твердженням апеляційної скарги, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що апелянт рухався на транспортному засобі в розумінні правил дорожнього руху і був зупинений саме під час керування транспортним засобом.
Аналізуючи зазначені докази в сукупності, апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, безпідставно, оскільки його вина не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, а усі можливості доказування у даному конкретному випадку вичерпані.
Отже, враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, про те, що має місце неналежне виконання своїх обов'язків працівниками поліції, які не надали правильної оцінки ситуації, яка склалася та безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУАП.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
За встановлених обставин апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної інстанції заслуговують на увагу.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Вина є одним із елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП -скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова