Справа № 677/367/24
3-зв/683/2/2024
01 квітня 2024 року м. Старокостянтинів
Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Кутасевич О.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюку Руслану Васильовичу,
28 лютого 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями судді Красилівського районного суду Вознюку Р.В. було передано для розгляду матеріали адміністративної справи №677/367/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
05 березня 2024 року ОСОБА_1 заявив відвід головуючому судді Вознюку Р.В.
В обґрунтування заяви вказував, що згідно автоматизованого розподілу між суддями справи № 677/367/24 не убачається, що інші судді, окрім судді Вознюка Р.В., брали участь у її розподілі. Також зазначав, що орган, який склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, при зверненні до суду відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційній телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року не зареєстрував свій електронний кабінет, однак суддя Вознюк Р.В. поданий цим органом протокол про адміністративне правопорушення без руху не залишив, що свідчить про упередженість судді. Крім того заявник вказував, що звертався до Вищої ради правосуддя України зі скаргою на дії судді Вознюка Р.В. по іншій справі, а тому вважає, що у зв'язку із цим, суддя не буде об'єктивний при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо нього. Ці обставини у своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості судді Вознюка Р.В. та відповідно до ст.75 КПК України є підставою для його відводу.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2024 року задоволено подання голови Красилівського районного суду Хмельницької області, заяву про відвід судді Красилівського районного суду Вознюку Р.В. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП передано на розгляд Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2024 року вказана заява передана для розгляду судді Старокостянинівського районного суду Хмельницької області Кутасевич О.Г.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає поняття «відвід судді» та порядку розгляду заяв про відвід.
Проте, відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Ураховуючи зазначене, а також вимоги ст.9 Конституції України, суд вважає розгляд заяви про відвід судді в рамках справи про адміністративне правопорушення можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом.
Норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок вирішення питання про відвід судді, але з метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі кримінального процесуального права при вирішенні цього питання, а саме ст.ст.75, 76, 81 КПК України.
Згідно ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про безсторонність суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
У своїй заяві ОСОБА_1 вказував, що згідно автоматизованого розподілу між суддями справи № 677/367/24 не убачається, що інші судді, окрім судді Вознюка Р.В., брали участь у розподілі цієї справи, що викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості судді.
Проте, як убачається з матеріалів справи, зокрема, подання голови Красилівського районного суду про направлення заяви ОСОБА_1 про відвід судді в справі №677/367/24 для визначення підсудності від 07 березня 2023 року, правосуддя в Красилівському районному судді Хмельницької області здійснюють двоє суддів: Вознюк Р.В. та Шовкун В.О., дві посади суддів вакантні. Суддя Шовкун В.О. згідно наказу №7/03-08 від 19 лютого 2024 року перебував в щорічній відпустці з 26 лютого по 22 березня 2024 року, тобто на час розподілу між суддями справи №677/367/24 щодо ОСОБА_1 .
Відтак, судом не установлено будь-яких порушень порядку розподілу справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Інші обставини, зокрема, прийняття до свого провадження протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності реєстрації електронного кабінету органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення, будь-якими доказами не підтверджується. Крім того, вказана обставина по своїй суті є незгодою заявника з процесуальним рішенням судді та не може бути підставою для відводу судді.
Відповідно до п.1, 2 рішення Ради суддів України № 34 від 08.06.2017 (зі змінами) подання учасниками судового процесу заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення та наявність скарг щодо судді у провадженні ВРП не породжує конфлікту інтересів щодо розгляду конкретної судової справи, тому ані заяви про внесення відомостей до ЄРДР та цивільні позови в рамках кримінального провадження, ані скарги до ВРП не є підставою для відводу судді.
Також слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника провадження достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи (провадження), що суперечить завданню кримінального провадження і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
Ураховуючи викладене, а також те, що особиста безсторонність суду презюмується, а доказів протилежного суду надано не було, відсутні підстави вважати про наявність у судді ОСОБА_2 суб'єктивно упередженого ставлення до заявника або про наявність у судді певної особистої заінтересованості в результатах розгляду справи.
Відтак, обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є підставами в розумінні ст.75, 76 КПК України, які виключають участь судді Вознюка Р.В. у розгляді цієї справи, а тому в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись ст.294 КУпАП, ст.75,76, 81 КПК України,
У задоволенні заявиОСОБА_1 про відвід судді Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюка Руслана Васильовича від розгляду справи №677/367/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.
Суддя