Справа № 513/124/24
Провадження № 2/513/286/24
Саратський районний суд Одеської області
01 квітня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Аркуша І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Сарата Одеської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Власенко Лілії Вікторівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
у січні 2024 року представник позивачки звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій представник позивачки просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі однієї треті частки від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, з урахуванням інфляції, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення кожного з дітей повноліття чи до зміни матеріального або сімейного стану сторін. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 вересня 2004 року сторони уклали між собою шлюб, який був зареєстрований Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області, актовий запис №11. Від шлюбу сторони мають спільних дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які мешкають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Сумісне життя у позивачки з відповідачем не склалося. На протязі останніх років їх сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення з листопада 2023 року між ними шлюбних відносин. У них різні погляди на шлюб та сім'ю, любов та повага між ними вже давно відсутні, сумісне господарство не ведеться, проживають окремо, спору про визначення місця проживання дітей не має.
У теперішній час діти проживають разом з позивачкою, знаходяться на її утриманні, батько матеріальну допомогу не надає. У зв'язку з цим, позивачка повинна витрачати щомісячно грошові кошти на ліки, їжу, інші потреби дітей (пральні порошки, засоби гігієни та ін.), декілька раз на рік дітям необхідно купувати одяг і взуття, які на сьогоднішній день коштують дуже дорого, раз на рік необхідно придбати дрова та вугілля, щомісячно оплачувати рахунки за комунальні послуги та електроенергію. Позивачка самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати дітей, а також виконувати всі інші обов'язки, покладені на нею законом, необхідні для належного утримання дітей. Зі слів відповідача відомо, що він працює офіційно, інших дітей в нього не має і аліменти він нікому не платить.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 01 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та встановлено порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, однак представник позивачки надала до суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити повністю, справу розглядати без їх участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, просив справу розглянути без його участі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
12 вересня 2004 року сторони ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 виданого 12 вересня 2004 року Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області (а.с.7).
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10 березня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управління юстиції Одеської області, та ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18 липня 2008 року Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області (а.с.8-9).
Відповідно до довідки № 53 від 17 січня 2024 року виданою Кулевчанською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно на території Кулевчанської сільської ради зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з листопада 2023 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
Як убачається з довідки № 54 від 17 січня 2024 року виданої Кулевчанською сільською радою Білгород-Дністровьского району Одеської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно на території Кулевчанської сільської ради зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з листопада 2023 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зі слів матері на її утриманні знаходяться неповнолітні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).
Згідно довідки № 55 від 17 січня 2024 року виданої Кулевчанською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, до складу родини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , входять: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України.
Такий принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
На підставі ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Так, суд враховує, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму з 1 січня 2024 року для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 гривень.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідач є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвами про їх народження, та що не заперечувалося відповідачем.
Виходячи з аналізу перелічених норм закону, враховуючи обставини та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що незважаючи на те, що відповідач, будучи батьком неповнолітніх дітей, проживає окремо, він зобов'язаний утримувати своїх дітей, які не досягли повноліття та проживають разом з матір'ю, до досягнення ними повноліття.
Суд, враховувавши вибір позивачки, з якою проживають діти, щодо присудження аліментів у частці від доходу відповідача, вважає за необхідне визначити розмір аліментів, які відповідач повинен виплачувати на користь позивача на утримання дитини до її повноліття, у частці від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачем та відповідачем не надано суду жодного доказу, які б підтверджували стан здоров'я та матеріальне становище дітей, відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, з урахуванням фактичних обставин справи та вимог вказаних вище норм матеріального законодавства, приймаючи до уваги стан здоров'я і матеріальне становище дітей, обов'язок батька дітей утримувати їх до досягнення ними повноліття, стан здоров'я і матеріальне становище відповідача, виходячи з прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, який має забезпечуватись насамперед батьками, рівного обов'язку батька та матері по утриманню дітей, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки та стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання дітей в розмірі, зазначеному позивачкою, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 23 січня 2024 року, до досягнення кожного з дітей повноліття чи до зміни матеріального чи сімейного стану сторін.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з нормами ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з вимогами ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 27 від 21 жовтня 2021 року, акту про надання професійної правничої допомоги від 17 січня 2024 року № 2 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 23 січня 2024 року, адвокатом Власенко Л.В. надано позивачці ОСОБА_1 послуги на загальну суму 3000 гривень.
Тому вимоги позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору.
Так як позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави у зв'язку з задоволенням позовних вимог позивачки про стягнення аліментів.
Керуючись ст. ст. 141, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. ст. ст. 2, 7, 48, 76-78, 81, 128, 141, 206, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 430, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Власенко Лілії Вікторівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, з урахуванням інфляції, починаючи стягнення з 23 січня 2024 року і до моменту досягнення кожного з дітей повноліття, чи до зміни матеріального чи сімейного стану сторін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежів за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 15 жовтня 2004 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Представник позивачки: адвокат Власенко Лілія Вікторівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002725, видане на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 16 вересня 2015 року за № 38.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 11 грудня 1996 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Суддя К. Ю. Рязанова