Справа № 127/9055/24
Провадження №11-сс/801/235/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
26 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем: ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького РУП Головного управління поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького РУП Головного управління поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із правом внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Розглянувши клопотання, слідчий суддя задовольнив його.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав на ухвалу слідчого судді апеляційну скаргу в якій просить скасувати її та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та зменшити розмір застави для ОСОБА_7 до мінімального, який співрозмірний з розміром завданої злочином шкоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що немає жодних підстав вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи під домашнім арештом може перешкоджати встановленню істини по справі чи впливати на свідків та потерпілого та ухилятись від органів досудового розслідування. Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, проживає з батьками і має стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину, речі, що були викрадені, наразі вилучені і будуть повернуті потерпілому, на даний час потерпілий не заявив жодних претензій до ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , який, не наполягаючи на виклику свого підзахисного, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти її задоволення, наполягаючи на залишенні судового рішення без зміни, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 № Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і судового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Задовольняючи погоджене з прокурором клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти даним ризикам.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення прокурором доведена, виходячи з комплексу зібраних у клопотанні доказів.
Колегія суддів вважає що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри.
Слідчий суддя вірно зазначив про існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий суддя у відповідності до ст. 178 КПК України врахував, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_7 , який відповідно до класифікації злочинів відноситься до категорії тяжких, також те, що підозрюваний має постійне місце проживання, розлучений, раніше не судимий.
Отже, слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність застосування до підозрюваного лише найсуворішого запобіжного заходу, так як більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної процесуальної поведінки, з чим погоджується колегія суддів.
Висновок слідчого судді не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, у рішеннях якого, зокрема, у справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, наголошено, що тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Щодо прохання захисника в апеляційній скарзі про зменшення розміру застави, то воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Визначений судом максимальний розмір застави відповідає встановленим п.2 ч.5 ст. 182 КПК України межам із врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та обставин його вчинення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Вінницького РУП Головного управління поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4