26 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6507/23 пров. № А/857/2637/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Ткачук Г.Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2023р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із шкідливими умовами праці, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Подлісна І.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 15 хв. 20.12.2023р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.12.2023р.),-
06.10.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи уточненої позовної заяви, просила:
визнати незаконними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільській обл. щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку із шкідливими умовами праці за період з 30.07.2009р. по жовтень 2023 року;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку із шкідливими умовами праці (а.с.1-5, 31, 47-51, 52).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, вирішено судом першої інстанції здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.9 і на звороті).
Згідно ухвали суду від 04.12.2023р. суд вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.53 і на звороті).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2023р. заявлений позов задоволено; визнано незаконними дії відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку пенсії за період з 30.07.2009р. по жовтень 2023 року за віком на пільгових умовах, у зв'язку із шкідливими умовами праці; зобов'язано відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за період з 30.07.2009р. по жовтень 2023 року, в зв'язку із шкідливими умовами праці за Списком № 1; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.62-64).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.66-68).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом зобов'язано провести перерахунок пенсії позивача, який не передбачений діючим законодавством. Обчислення та розрахунок пенсії позивача здійснено відповідно до діючим норм законодавства та на підставі документів, наданих із заявою про призначення пенсії, а також відомостей персоніфікованого обліку.
Таким чином, дії пенсійного органу щодо розрахунку пенсії позивача відповідають нормам законодавства.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Тернопільській обл.; отримує з 12.06.2009р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
На дату призначення розмір пенсійної виплати обчислено із середньомісячного заробітку за період роботи з 01.02.1993р. по 14.11.1995р., з 02.01.1998р. по 29.02.2000р. та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000р. по 30.06.2009р., відповідно коефіцієнт заробітку складав 0,95000. Страховий стаж позивача становив 24 роки 09 місяців 08 днів (враховано по 30.06.2009р.), в тому числі 11 років 05 місяців 11 днів - робота за Списком № 1.
До страхового стажу позивача (24 роки 09 місяців 08 днів) додатково зараховано 11 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників; відповідно коефіцієнт страхового стажу становив 0,35750 (з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% - 0,48263).
Враховуючи зазначене, розмір пенсійної виплати позивача на момент звернення за призначенням пенсії (06.07.2009р.) складав 803 грн. 27 коп., а саме:
721 грн. 67 коп. - основний розмір пенсії за віком (1573,99x0,95000x0,48263), де 1573 грн. 99 коп. - показник середньої заробітної плати за 2008 рік, 0,95000 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за вищевказані періоди роботи, 0,48263 - коефіцієнт страхового стажу із врахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%);
81 грн. 60 коп. - доплата за 15 років понаднормативного стажу (544 x 15%, де 544 -розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
В подальшому позивачу неодноразово проводились перерахунки пенсії.
Окрім цього, звернень позивача до пенсійного органу щодо перерахунку пенсії на підставі Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р., не було.
Водночас, позивач зверталася до відповідача із заявою від 12.04.2023р. в порядку Закону України «Про звернення громадян» з приводу надання інформації, на що їй надано відповідь № 2700-2656/Т-02/8-1900/23 від 01.05.2023р. (а.с.14, 15).
08.06.2023р. позивач звернулася із заявою до пенсійного органу з проханням надати їй пояснення стосовно причин неврахування під час перерахунку пенсії період її роботи з 2004 по 2009 років, де заробітна плата була вищою за заробітну плату по регіону на той період.
Відповідно до відповіді ГУ ПФ України Тернопільської обл. № 50967-5164/Т-02/8-1900/23 від 27.06.2023р. цей період роботи був врахований при нарахуванні пенсії позивача (а.с.16 і на звороті).
Окрім цього, згідно наявного в справі рішення відповідача від 26.02.2023р. про перерахунок пенсії розмір пенсії позивача з надбавками склав 3593 грн. 56 коп. (а.с.20-21).
Позивач вважає, що органами ПФ України грубо порушуються її права на отримання пенсії в повному обсязі, оскільки при проведенні пенсійних виплат не враховуються і не беруться до уваги фактичні дані матеріалів пенсійної справи щодо характеру її праці, виконуваних нею обов'язків, у зв'язку з чим розмір пенсії є значно меншим від того, який їй належить за законом (тобто, несправедливим).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки Комунального некомерційного підприємства /КНП/ «Теребовлянська міська лікарня» № 307 від 26.05.2023р. позивач працювала на посаді лікаря-рентгенолога; трудовий стаж на посаді лікаря-рентгенолога складає 11 років 05 місяців 11 днів.
Отже, посада лікаря-рентгенолога віднесена до посад за Списком № 1, що надає право позивачу на отримання пільгової пенсії.
Окрім того, згідно усталеної судової практики відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці не може призводити до відсутності підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права, сформовані з порушенням норм процесуального права, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Статтею 26 зазначеного Закону встановлені умови призначення пенсії за віком.
Водночас, приписами ч.1 ст.114 наведеного Закону визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, обов'язковою умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм Закону України № 1058-IV є наявність необхідного страхового стажу (в тому числі пільгового) та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено порядок обчислення страхового стажу. Страховий стаж - це період (строк), упродовж якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами ПФ України відповідно до вимог Закону № 1058-IV за відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.
За змістом ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якою регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до п.2.2 цієї Інструкції до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п.2.4 вказаної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до вимог п.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та перелік документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із викладеного слідує, що питання призначення та перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах детально врегульовано діючим законодавством, правила вирішення соціальних спорів визначені усталеною судовою практикою.
В аспекті вирішення розгляду спору колегія суддів враховує, що позов ОСОБА_1 стосується здійснення пенсійним органом перерахунку призначеної їй пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, позивач вважає, що при проведенні пенсійних виплат не враховуються і не беруться до уваги фактичні відомості матеріалів пенсійної справи щодо характеру її праці, виконуваних нею обов'язків, у зв'язку з чим розмір пенсії є значно меншим від того, який їй належить за законом.
Єдиною обставиною, яку позивач покладає в основу заявлених вимог, є період її роботи в КНП «Теребовлянська міська лікарня» на посаді лікаря-рентгенолога, що стверджується довідкою вказаного закладу № 307 від 26.05.2023р. (а.с.23), довідки про її заробіток (а.с.24-29).
При цьому стверджує, що її стаж на посаді лікаря-рентгенолога складає 11 років 05 місяців 11 днів.
Водночас, позивач не розкриває, які саме періоди її роботи не враховані пенсійним органом.
У свою чергу, відповідно до наявного у справі протоколу про призначення пенсії позивачу від 22.07.2009р. загальний стаж позивача склав 24 роки 09 місяців 08 днів, при цьому робота за Списком № 1 - 11 років 05 місяців 11 днів (станом на 30.06.2009р.) (а.с.60).
Згідно рішення відповідача від 26.02.2023р. про перерахунок пенсії позивача загальний стаж позивача склав 28 років 10 місяців 03 дні, додаткові роки за Списком № 1 - 13 років 05 місяців 11 днів, всього для розрахунку - 41 рік 10 місяців 03 дні (а.с.19-21, 60-61).
Тобто, відповідачем визначений пільговий стаж позивача більший (13 років 05 місяців 11 днів), ніж вказано в позовній заяві (11 років 05 місяців 11 днів).
Також матеріали справи не містять доказів скерування довідок КНП «Теребовлянська міська лікарня» на адресу пенсійного органу та результатів розгляду таких.
Оскільки позивач не оскаржує рішення відповідача про призначення пенсії та її перерахунки, не вказує на її звернення щодо перерахунку пенсії із врахування вищевказаних довідок, не визначає в позові чіткого періоду роботи, який не врахований пенсійним органом, доводи позовної заяви слід вважати необґрунтованими.
Також із змісту рішення суду першої інстанції не видається за можливе встановити, в чому полягає протиправність дій пенсійного органу, а задоволені вимоги про перерахунок пенсії не вказують на істотні умови такого перерахунку, окрім періоду.
Також колегія суддів акцентує увагу на наступному.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
У розглядуваному випадку позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії пенсійного органу, зобов'язати провести перерахунок її пенсії, однак які саме періоди, заробіток тощо слід врахувати під час такого позивач не визначила.
Не визначив цих обставин суд першої інстанції в своєму рішенні, яким заявлений позов задовольнив.
Отже, позивачем максимально чітко і зрозуміло не сформовані фактична і правова підстави позову, що не дозволяє за таких обставин провести правильну оцінку предмету позову та визначити підстави для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві.
У свою чергу, відповідач наполягає на тому, що призначення та перерахунки пенсії позивача здійснені із дотриманням вимог закону та на підставі представлених документів.
Також стверджує, що визначений судом перерахунок пенсії позивача не передбачений чинним законодавством.
За таких обставин правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів не убачає; також в силу приписів ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
З огляду на результат апеляційного розгляду та в силу приписів ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 ; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Тернопільській обл.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2023р. в адміністративній справі № 500/6507/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із шкідливими умовами праці, спонукання до вчинення певних дій, - відмовити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 ; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 29.03.2024р.