28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/43641/22 пров. № А/857/21407/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року (суддя - Щербаков В.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 07.06.2023),
в адміністративній справі №460/43641/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення від 22.09.2022 року №17250003839 ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, згідно зі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, який потерпів внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю.
Відповідачі позову не визнали, в суді першої інстанції кожен подав свій відзив на позовну заяву, у яких просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 в задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що винесене з порушенням вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, з підстав порушення норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що розв'язуючи даний спір, судом першої інстанції не враховано норми статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 01.12.1991 року по 15.10.1992 року. Станом на 01.01.1993 року позивач прожив в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4-х років; в цілому прожив в зоні посиленого радіологічного контролю більше 25 років. Зазначає, що обставина наявності судового вироку позивача винним у вчиненому кримінальному правопорушенні не є підставою для неврахування періоду відбування покарання, оскільки одночасно позивача було умовно-достроково звільнено від відбування покарання.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 07.06.2023 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 18.05.2011 Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с. 13).
16 вересня 2022 року позивач подав до Володимирецького об'єднаного управління ГУ ПФУ в Рівненській області заяву про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 17-19).
22 вересня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області прийняло рішення №172050003839 про відмову в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, оскільки загальний період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю складає 3 роки 6 місяців 24 дні, а період відбування покарання не зараховано до страхового стажу. Відтак, станом на 01.01.1993 не підтверджено проживання (робота) в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 21).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Конституційний Суд України наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (див. Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Також Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (див. Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-XII (далі Закон №796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 11 Закону №796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Відповідно до абзацу 8 частини першої пункту 3 статті 14 Закону №796-XII, категорія потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2) встановлюється особам, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Відповідно до абзацу 1статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2ст.55 Закону №796-XII).
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та працювали або проживали визначену кількість років у відповідних зонах (на територіях радіоактивного забруднення).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами).
Відповідно до абзацу 9 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Колегія суддів також враховує, що як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач зареєстрований у м. Кузнецовську (м. Вараш) Рівненської області, відповідно до паспорта громадянина України (а.с. 14-16).
Також позивач набув статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 18.05.2011 Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с. 13).
Згідно з Довідкою №3046-4/22 від 03.08.2022, виданою сектором «Реєстрації» відділу ЦНАП департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради підтверджено, що позивач з період з 05.06.1985 по 21.11.1986, з 20.12.1988 по 18.06.1991 був зареєстрований та проживав в м. Вараш Рівненської області.
Окрім цього, довідкою №3047-4/22 від 03.08.2022, виданою сектором «Реєстрації» відділу ЦНАП департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради підтверджено проживання позивача в м. Вараш Рівненської області з період з 16.08.1991 по 09.06.1992.
Довідкою №3044-4/22 від 03.08.2022, виданою сектором «Реєстрації» відділу ЦНАП департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради підтверджено проживання позивача в м. Вараш Рівненської області з період з 12.06.1992 по 06.01.1994, з 03.12.1996 по 27.05.2003, з 01.08.2003 по 04.11.2003.
Суд першої інстанцій слушно зазначив, що позивач в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 проживав в зоні посиленого радіологічного контролю, а отже є підстави для застосування позивачу початкової величини зменшення пенсійного віку на 2 роки.
Як вбачається з аналізу документів, які були надані суду, на період 01.01.1993 загальна тривалість проживання/роботи в зоні посилення радіологічного контролю становить 3 роки 6 місяців 24 дні.
Щодо доводів апелянта відносно неврахування до страхового стажу періоду з 01.12.1991 по 15.10.1992, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 позивач відбував покарання у період з 01.12.1991 по 15.10.1992. Рішенням №172050003839 від 22.09.2022 ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у призначення пенсії вказано, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, даний період не зарахований до страхового стажу, оскільки позивачем не надано уточнюючу довідку, визначену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано документальних підтверджень про місце свого фактичного проживання і перебування в період відбування покарання з 01.12.1991 по 15.10.1992, в тому числі і про фактичне місце відбування покарання.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, на переконання колегії суддів, вказаного періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення в силу вимог положень п.5 ч.2. ст.55 Закону №796 недостатньо для набуття права на зниження пенсійного віку на 5 років, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року в адміністративній справі №460/43641/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль