28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/5826/23 пров. № А/857/22460/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (суддя - Баб'юк П.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 23.10.2023),
в адміністративній справі №500/5826/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ГУ ПФУ в Тернопільській області, ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії за віком державного службовця ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII з 24 липня 2023 року, згідно довідок №08.1-34/1255-23 від 24 липня 2023 року та №08.1-34/1256-23 від 24 липня 2023 року, виданих Головним управлінням статистики в Тернопільській області.
Відповідачі позовних вимог не визнали, в суді першої інстанції кожен подав відзив на позовну заяву, у яких просили відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.07.2023 №961170147477. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з 24.07.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 24.07.2023 з урахуванням довідок про складові заробітної плати №08.1-34/1255-23 від 24 липня 2023 року та №08.1-34/1256-23 від 24 липня 2023 року, виданих Головним управлінням статистики в Тернопільській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскільки ОСОБА_1 раніше призначалась пенсія згідно Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, то у органів Пенсійного фонду відсутні правові підстави для повторного переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24 липня 2023 року №08.1-34/1255-23 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 24 липня 2023 року №08.1-34/1256-23 за червень 2023 року, виданих Головним управлінням статистики у Тернопільській області. Тому судом першої інстанції неправомірно зобов'язано пенсійний орган здійснити спірний перерахунок пенсії позивача.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.10.2023 та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач на апеляційну скаргу відповідача подав відзив, у якому висловив незгоду з доводами апелянта, вважаючи їх безпідставними. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 з 30 вересня 2011 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та по 28 лютого 2019 року отримував пенсію по інвалідності (ІІ група), призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
З 01 березня 2019 року за заявою позивача було здійснено перехід на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, яку він отримував по 26 липня 2021 року.
З 27 липня 2021 року по теперішній час позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV.
24 липня 2023 року позивач подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24 липня 2023 року №08.1-34/1255-23 (станом на 24 липня 2023 року) та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 24 липня 2023 року №08.1-34/1256-23 за червень 2023 року виданих Головним управлінням статистики у Тернопільській області (а.с. 14, 37, 17, 18).
За принципом екстериторіальності вказану заяву було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, і за результатами її розгляду рішенням від 28.07.2023 №961170147477 (№21101/03-16) позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону №1058-ІV на пенсію згідно Закону №889, згідно поданої 24.07.2023 заяви, у зв'язку з відсутністю правових підстав (а.с. 16-зв.).
Вказане рішення обґрунтовано тим, що аналіз наданої ОСОБА_1 заяви щодо переведення з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058 на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІІ, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг надбавка за вислугу років) від 24.07.2023 №08.1-34.1255-23 станом на 24 липня 2023 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 24.07.2023 №08.134/1256-23 за червень 2023, виданих Головним управлінням статистики у Тернопільській області свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки заявнику вже призначалася пенсія згідно Закону №3723-ХІІ, а перерахунок згідно вище зазначених довідок чинним законодавством не передбачений.
Вважаючи вказане рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Перевіряючи правовідносини, які виникли між позивачем та пенсійним органом в частині права позивача на переведення з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", колегія суддів враховує наступне.
Так, 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відмовляючи у переведенні позивача з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", пенсійний орган виходив із того, що право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону №889-VIII мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону №3723-XII, а оскільки позивачу до набрання чинності Законом №889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону він не має.
Проте, колегія суддів вважає зазначений висновок пенсійного органу помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Крім того, а ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведена у поставі від 25.05.2023 №580/3805/22.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, з підстави, що за вказаним законом йому вже призначалась пенсія.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Таким чином, являються вірними висновки суду першої інстанції в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.07.2023 №961170147477 та про зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з 24.07.2023.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рішення суду першої інстанції у відповідній частині задоволених позовних вимог не оскаржене в апеляційному порядку відповідачем ГУ ПФУ в Полтавській області.
Вирішуючи питання щодо можливості здійснення позивачу перерахунку пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати №08.1-34/1255-23 від 24.07.2023 та №08.1-34/1256-23 від 24.07.2023, виданих Головним управлінням статистики в Тернопільській області, колегія суддів зазначає таке.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-ХІІ.
Частина перша статті 37-1 Закону №3723-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Статтею 90 Закону №889-VIII, який набрав чинності з 1 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців унормовано Законом №1058-IV, за винятком урегулювання призначення пенсій особам, яких визначено в підпункті 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону №889-VIII.
Законом №889 не встановлено права на індексацію та перерахунок пенсій особам, яким пенсії призначено на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Отже, із дня набрання чинності Законом №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців унормовано Законом №1058-IV як загальним законом, що регулює відносини між усіма суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону №889-VIII. Проте, цим особам не надано права на індексацію та перерахунок розміру призначених їм пенсій.
Виходячи з того, що у зв'язку з набранням чинності з 01.05.2016 Закону України «Про державну службу» №889-VIII скасовано статтю 37-1 Закону №3723-XII щодо порядку та умов перерахунку пенсій державним службовцям, а Законом №889-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №3723-XII, тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії згідно зі статтею 37-1 Закону №3723-XII.
Отже, розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню.
Водночас, Конституційний Суд рішенням №3-р/2022 від 23 грудня 2022 року визнав неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону №889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
Разом з тим, варто зазначити, що пунктом 2 рішення Конституційного Суду від 23.12.2022 №3-р/2022 також встановлено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Зважаючи на те, що як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час вирішення справи судом апеляційної інстанції в Україні запроваджено та діє воєнний стан, то вказане рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 не змінює нормативно-правого регулювання спірних правовідносин та не дає підстав для висновку щодо наявності у позивача підстав для проведення відповідачем перерахунку розміру його пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Отже, на даний час підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII не втратив чинності, та підлягає застосуванню.
Тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що станом на 28.07.2023 року (дата відмови у перерахунку пенсії) були відсутні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії з врахуванням довідок №08.1-34/1255-23 від 24 липня 2023 року та №08.1-34/1256-23 від 24 липня 2023 року, виданих Головним управлінням статистики в Тернопільській області.
Також, колегія суддів зазначає, що подані позивачем до відповідача довідки про складові заробітної плати №08.1-34/1255-23 від 24.07.2023 року та №08.1-34/1256-23 від 24.07.2023 року, видані Головним управлінням статистики в Тернопільській області за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 року за №180/30048 (далі Постанова №1-3).
Вказані довідки за зазначеною формою, згідно із пунктом 1 Постанови №1-3, видаються виключно для призначення пенсії згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Проте, позивачу уже була призначена пенсія відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням вказаних вище довідок від 24 липня 2023 року.
Крім цього, у розглядуваній ситуації, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, зміна механізму нарахування соціальних гарантій повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
В іншому своєму рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) Конституційний Суд України вказав, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Принцип щодо встановлення видів і розмірів соціальних послуг та виплат державою з урахуванням її фінансових можливостей закладений, зокрема, і в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22).
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії“ також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії“ від 12 жовтня 2004 року.
Таким чином, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
З врахуванням наведених вище норм законодавства і фактичних обставин розглядуваної справи за позовом ОСОБА_1 колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та не врахував норм чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до помилкового висновку в частині вирішення вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 24.07.2023 з урахуванням довідок про складові заробітної плати №08.1-34/1255-23 від 24 липня 2023 року та №08.1-34/1256-23 від 24 липня 2023 року, виданих Головним управлінням статистики в Тернопільській області.
Тому рішення суду першої інстанції у цій частині у відповідності до вимог ч.1 ст.317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні відповідної позовної вимоги.
У решта частині рішення суду першої інстанції перевірене судом апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з повним та правильним встановленням обставин у справі та скасуванню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задоволити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року в адміністративній справі №500/5826/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 24.07.2023 з урахуванням довідок про складові заробітної плати №08.1-34/1255-23 від 24 липня 2023 року та №08.1-34/1256-23 від 24 липня 2023 року, виданих Головним управлінням статистики в Тернопільській області, - і в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
У решта частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року в адміністративній справі №500/5826/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль