28 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7341/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної державі
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 , банк отримувача: УДКСУ Волинської області, МФО 820172, р/р UA20821720343111001200089236) кошти в сумі 6573,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на момент виключенням молодшого сержанта ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення, згідно довідки про взаємозалік грошових коштів за речове майно та довідки на утримання за втрачене речове майно за ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки яких не закінчились у розмірі 4928,56грн та за втрачене майно у розмірі 1645,37грн. Наказом командира військової частини № НОМЕР_3 від 04.01.2023р. молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 6573,93грн. На момент звільнення з військової служби молодшому сержанту ОСОБА_1 не було нараховано грошове забезпечення, подальше стягнення заборгованості не можливе, у зв'язку виключенням його зі списків військової частини НОМЕР_1 . Отже, залишок до утримання складає 6573,93грн.
Позивач зазначив, що у зв'язку з невідшкодуванням відповідачем вказаної заборгованості державі спричинена шкода, з огляду на що позивач просить стягнути кошти в сумі 6573,93грн в судовому порядку.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копія ухвали від 22.11.2023р. про відкриття провадження в адміністративній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця проживання ( АДРЕСА_1 ), зареєстрованою у встановленому законом порядку згідно із відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.22-23), однак повернута до суду «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується, рекомендованим поштовим відправленням.
Верховний Суд у постанові від 24.11.2021 у справі №280/228/20 вказав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом вжито заходів задля належного повідомлення сторони відповідача про розгляд цієї справи шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі засобами поштового зв'язку за адресою проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку згідно із відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру
Інші засоби зв'язку, в тому числі номер телефону чи електронна пошта, суду невідомі та відсутні.
Отже, судом вчинено належні та достатні дії для повідомлення відповідача про розгляд адміністративної справи, відповідно ухвала суду про відкриття провадження у справі, відповідно до пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України та з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду, вважається врученою.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2019 №70 молодшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади від 01.04.2019 №70-РС на посаду командира міномету мінометної батареї 1-го механізованого батальйону, який прибув з військової частини ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.04.2019р. зарахувати до складу особового складу частини, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 01.04.2019р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.9).
У відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-12 ОСОБА_1 за період проходження служби був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном.
Так, згідно картки обліку військового майна особистого користування №3407/2996 від 02.04.2019 солдату ОСОБА_1 Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 було видано речове майно згідно визначених чинним законодавством норм (а.с.10).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2019 №139 молодшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 , який був відсутнім з невідомих причин, вважати таким, що самовільно залишив військову частину та з 24.06.2019 виключити з усіх видів забезпечення (а.с.11).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2023 №5, молодшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 , якому призупинено військову службу у Збройних Силах України, дію контракту з 09 вересня 2019 року, звільненого наказом командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 26.12.2022 № 523-РС з військової служби у запас відповідно до пункту «в» (у зв'язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) частини 5 етапі 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-12, з 05 січня 2022 року виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2023 №18 «Про заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок виконання обов'язків служби та покарання винних», молодшого сержанта ОСОБА_1 за неналежне виконання обов'язків військової служби, незбереження виданого йому в користування майна речової служби, що призвело до матеріальних збитків, керуючись частиною 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160, притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 6573,93 грн.
На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, відповідно до довідки від 26.12.2022 №46/3 про взаємозалік грошових коштів за речове майно за молодшого сержанта ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки носіння і користування яких не закінчились у розмірі 4928,56грн. Згідно довідки від 26.12.2022 №28/2 за втрачене майно залишилась заборгованість в розмірі 1645,37грн (а.с.17-18).
У зв'язку з невідшкодуванням вказаної заборгованості державі заподіяна шкода в розмірі заборгованості сумі 6573,93грн.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV (далі - Закон №1075-XIV) військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №1075-XIV Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Суд встановив, що відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпечений речовим майном згідно з нормами забезпечення та інвентарним майном, що підтверджується наявною карткою обліку військового майна особистого користування №3407/2996 (а.с.10).
Наказом Міноборони від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція), якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.
Відповідно до пункту 4 розділу III Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно з пунктом 29 розділу V Інструкції під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон №160-ІХ.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 статті 1 Закону №160-ІХ).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наявними у справі доказами підтверджується, що загальна сума прямої дійсної шкоди, завданої державі молодшим сержантом за контрактом ОСОБА_1 внаслідок невідшкодування вартості виданих військовослужбовцю предметів речового майна особистого користування, строки носіння яких не закінчилися, а також втраченого інвентарного майна становить 6573,93 грн.
При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не надав належних доказів, які б спростували позицію позивача, що станом на дату звільнення відповідача зі служби, як і станом на дату розгляду справи кошти за відшкодування вартості речового майна, строк експлуатації яких не закінчився, та втраченого речового майна ним не відшкодовані, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та до задоволення їх в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов задоволено повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 заподіяну державі майнову шкоду у розмірі 6573 (шість тисяч п'ятсот сімдесят три) гривень 93 копійки.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя В.О. Кушнір