29 березня 2024 року справа № 580/373/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Кириленка А.В. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
09.01.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Кириленка А.В. ( АДРЕСА_1 ) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Стверджує, що набула право на отримання додаткової винагороди, яку відповідач відмовляється виплачувати у зв'язку з ненаданням свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 , безпідставно не урахувавши рішення місцевого суду про встановлення факту проживання однією сім'єю.
29 січня 2024 року суд задовольнив частково Заяву вх. від 23.01.2024 адвоката Кириленка А.В., прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за її позовом до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати їй, як дружині солдата ОСОБА_2 , додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00грн за період з 07.02.2023 до дати звернення до суду пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти;
зобов'язання нарахувати та виплатити їй, як дружині солдата ОСОБА_2 , додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00грн за період з 07.02.2023 до дати звернення до суду пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти. У іншій частині позов повернув.
05.02.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням за результатом розгляду справи прийняти рішення з урахуванням викладеного у ньому. Обґрунтовуючи зазначив, що позивачці необхідно сплатити судовий збір, оскільки стягнення додаткової грошової винагороди не звільняє її від сплати судового збору відповідно до п.1. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вказана винагорода не є заробітною платою позивачки та вона не перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду зі вказаним позовом та наявні підстави залишити позовну заяву без розгляду. Відповідно до п.3 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого 23.09.2015 постановою Кабінету Міністрів України № 740, до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти. На ім'я командира військової частини НОМЕР_1 надійшла заява від 28.11.2022 № 595 від матері ОСОБА_3 про здійснення їй виплат передбачених законодавством.
Відповідно до наказу командира військової частини за № 1483 від 16.12.2022 грошові кошти старшого солдата ОСОБА_2 , зниклого безвісті 01.11.2022, виплачуються його матері ОСОБА_3 відповідно до її заяви. Відповідач здійснює виплату матері зниклого безвісті, що підтверджується доказом, який надається у додатку до відзиву. Від дружини заяви на той час не надходило. Позивачка в позовній заяві вказала, що є цивільною дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , але у праві не має терміну «цивільна дружина». Одноразова грошова допомога розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених п.1 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Закон відносить до членів сім'ї не лише дружину, дітей та батьків, а й інших осіб, що проживали із загиблим (померлим) та вели спільне господарство (теща, бабуся, дідусь тощо). Вважає, що заявлений спір стосується порушеного цивільного права, а саме права на отримання грошових коштів, які виплачені в повному обсязі матері зниклого безвісті і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Згідно з абз. 4 п.2 постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168 після призначення та виплати одноразової грошової допомоги, повторне її призначення та виплата, у зв'язку із звернення осіб, що мають на неї право, не здійснюється, оскільки у такому випадку здійснюється її перерозподіл за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Відповідно до абз. 4 п.2 Постанови № 168 якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. За аналогією права та аналізу зазначених норм необхідно проводити перерозподіл виплачених грошових сум між членами сім'ї зниклого безвісті, оскільки кошти виплачені його матері, а можуть ще і інші особи звернутись з заявою про проведення виплат. До юрисдикції адміністративного суду не належить вирішення спорів щодо перерозподілу фізичними особами грошових коштів, що набуті у власність, у зв'язку із чим позивачка обрала невірний спосіб захисту порушеного права. Вважає, що не має підстав для задоволення позивних вимог, а є підстави для винесення ухвали про закриття провадження по справі відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Всі подані сторонами докази долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оскільки обґрунтованих клопотань про судовий розгляд справи з викликом сторін у відкриті судові засідання не надійшло, з огляду на відсутність доцільності призначити експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами письмового провадження.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
03.11.2022 відповідач сповіщенням №114 повідомив позивачці про те, що її чоловік ОСОБА_2 зник безвісти 01.11.2022 під час виконання бойового завдання.
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.11.2022 підтверджується, що 07.11.2022 до Звенигородського РВП надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що вона втратила зв'язок зі своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , а останнє відоме місце його перебування с.Ягідне Куп'янського району Харківської області.
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.01.2023 у справі № 698/896/22, яке набрало законної сили 04.02.2023, встановлено юридичний факт, що позивачка та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з серпня 2010 року до дня його зникнення безвісти, тобто до 01.11.2022. У мотивувальній частині вказано, що у періоді спільного проживання у них народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 20.03.2012 та серії НОМЕР_5 від 27.09.2021 відповідно. У графі батько зазначено ОСОБА_6 .
Позивачка звернулася заявою від 07.02.2023 до відповідача щодо надання інформації про обставини зникнення її чоловіка та нарахування і виплату його грошового забезпечення, інших доплат та винагороди на її особовий рахунок. Згідно з листом відповідача від 21.06.2023 №5703 солдат ОСОБА_2 відповідно до сповіщення від 03.11.2022 №114 вважається безвісти зниклим, офіційна інформація від Об'єднаного Центру з Координації пошуку, звільнення військовополонених та незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України йому не надходила.
Листом від 05.12.2023 №13048 повідомив, що пунктом 7 Постанови КМУ визначено, що така виплата здійснюється дружині (чоловіку). Врахувавши положення п.п.4, 7 Постанови КМУ №884 та не надання позивачкою свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 станом на дату надання відповіді у нього відсутні правові підстави для виплати їй з 01.11.2022 до теперішнього часу грошового забезпечення ОСОБА_2 , передбаченого вказаною вище Постановою Уряду України, та додаткової винагороди, збільшеної до 100000тис. грн, передбаченої Постановою КМУ №168.
Наказом відповідача від 16.12.2022 №1483 зобов'язано грошове забезпечення та додаткову винагороду на період воєнного стану з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти до повного з'ясування обставин захоплення у полон або зникнення безвісти або звільнення з полону, або визнання їх в установленому порядку безвісно відсутніми чи померлими виплачувати членам сімей військовослужбовців, серед яких зазначено, що грошові кошти старшого солдата ОСОБА_2 , колишнього старшого механіка - водія ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_6 , який перебуває у розпорядженні командира вказаної військової частини, зниклого безвісти 01.11.2022, близ. населеного АДРЕСА_4, виплачувати його матері ОСОБА_3 відповідно до заяви вх. від 28.11.2022 №595.
Оскільки відповідач не виплатив позивачці, яка вважає себе дружиною зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 , додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00грн, вона звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи відповідача, що додаткова винагорода не є заробітною платою та вона не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а отже, має сплатити судовий збір за звернення до суду зі вказаним позовом, не обґрунтовані та не враховані судом, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з п. 2 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить, зокрема, винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2020 року у справі №808/3200/17 дійшов висновку, що поняття "грошове забезпечення", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "заробітна плата", які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому охоплюються застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці".
Отже, додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, та щодо нарахування та виплати якої звернулася позивачка до суду зі вказаним позовом, є видом заробітної плати. Закон щодо сплати судового збору не приписує її приналежності саме позивачу
Доводи відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду зі вказаним позовом не враховані, оскільки суд ухвалою від 29 січня 2024 року задовольнив частково заяву вх. від 23.01.2024 представника позивачки адвоката Кириленка А.В. про поновлення строку звернення до суду зі вказаним вище позовом, прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі в частині зазначених вище позовних вимог лише щодо строку для звернення до суду, який було дотримано.
Щодо змісту спору суд урахував, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - ЗУ №2232-XII).
Так, відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.4 ст.2 ЗУ №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 ст.24 ЗУ №2232-XII вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до ч.1 ст.43 ЗУ №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону №2011-XII).
Відповідно до ст.12 ЗУ №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У статті 2 Закону №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 ст.9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Відповідно до п.1 Розділу ХХХ Поряду №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (п.2 Розділ ХХХ Порядку № 260).
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди за зниклого безвісти військовослужбовця, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася.
Пунктом першим вказаної Постанови установлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Згідно з п.12 вказаного Порядку виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі ст.19 ЗУ №2011-XII можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Механізм виплати грошового забезпечення, у тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно з ч. 6 ст.9 Закону № 2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців, як дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Під терміном безвісно відсутній військовослужбовець слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п. 2 Порядку № 884).
Відповідно до п.6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Згідно з п. 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування), довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті), копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності), копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності), копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку № 884 визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Тобто, отримавши заяву щодо виплати коштів безвісно відсутнього військовослужбовця, відповідач зобов'язаний прийняти акт владно-розпорядчого характеру: або про таку виплату, або про відмову у її виплаті. У заявлених спірних правовідносинах відповідач такого обов'язку безпідставно не виконав, не розглянув у встановленому порядку заяву позивачки, не оцінив достатність отриманих документів та наявність або відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у відповідній виплаті. Вказаний вище перелік не містить підставою для відмови факт виплати коштів іншому родичу військовослужбовця. Якщо відповідач вважав, що позивачка не визначена в п.7 Порядку для подачі таких заяв чи не надала повного переліку документів для виплати, він мав винести рішення з обґрунтуванням таких підстав. Оскільки цього не виконав, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо процедури розгляду та вирішення відповідних заяв, а позовна вимога щодо бездіяльності з приводу нарахування та виплати позивачці коштів передчасна.
У контексті доводів про правовідносини позивачки із згаданим вище військовослужбовцем суд урахував.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Сім'я відповідно до ч.ч.1-2 ст.3 СК України є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно з абз.2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» згідно з окремими положеннями п.6 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, частин четвертої та п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (з наступними змінами), частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 року №3745-XII (з наступними змінами).), до кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.
Крім того, згідно з п.7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Тобто, відповідач, отримавши від позивачки рішення суду про встановлення фактичних шлюбних відносин з військовослужбовцем, свідоцтва про спільних їх дітей, що підтверджують їх неповнолітній вік, та довідку про склад сім'ї з числа цих осіб, мав обов'язок вирішити питання належного нарахування та виплати коштів за безвісно відсутнього військовослужбовця з урахуванням призначених його матері виплат установленим Порядком №884 способом дій.
Тому суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивачки є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення з приводу нарахування та виплати позивачці згідно з заявою додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі до 100000,00грн за період з 07.02.2023 до 09.01.2024 (дати звернення до суду) пропорційно дням перебування ОСОБА_2 у статусі зниклого безвісти військовослужбовця та зобов'язання його прийняти у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб з урахуванням мотивів суду в цьому рішенні.
З огляду на відсутність доказів судових витрат позивачки, відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов адвоката Кириленка А.В. від імені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття рішення з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 згідно з її заявою додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000,00грн за період з 07.02.2023 до 09.01.2024 пропорційно дням перебування солдата ОСОБА_2 у статусі зниклого безвісти військовослужбовця.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) прийняти рішення з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000,00грн за період з 07.02.2023 до 09.01.2024 пропорційно дням перебування у статусі зниклого безвісти військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб з урахуванням мотивів суду в цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 29.03.2024.