28 березня 2024 року м. Ужгород№ 260/1089/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного Фонду в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 02.01.2024 року за №072150007529;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , а саме: з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская"; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 09.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня настання права - 12.12.2023 року;
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при розгляді заяви про призначення йому пенсії відповідачем не враховано періоди роботи з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская"; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 09.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ та відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу. Вказує на те, що згідно рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач не обґрунтував причину незарахуваання спірного періоду. Вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.
20.03.2024 року, відповідачем 2 - Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів відповідачем 1 - Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Сумській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком із огляду на відсутність у останнього необхідного страхового стажу. Разом з тим, зазначив про те, що до страхового стажу позивача не зараховано: періоди з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская" - запис про звільнення не завірений печатковю; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 09.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ - є виправлення у даті прийняття на роботу та нечитабельна печатка підприємства.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного Фонду України у Сумській області відзив на позовну заяву не подало.
Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.12.2023 року позивач звернувсяГоловного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підтвердження свого страхового стажу надав визначені Порядком подання та оформлення документи для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду поданої заяви про призначення пенсії, рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України у Сумській області № 072150007529 від 02.01.2024 року відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 по віку, у зв'язку з відсутностю необхідного стажу роботи.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем 1, основною підставою для незарахуванням спірних періодів є невідповідність записів у трудові книжці Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Із дослідженої копії трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 працював: з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская"; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. - в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 29.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ.
При цьому, суд констатує, що зазначені записи не містять неправильностей чи неточностей та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях тобто всі записи про прийняття та звільнення позивача з роботи є послідовним, вчинені за підписом відповідальних посадових осіб та скріплені печаткою організації, а тому не викликають сумніву у їх достовірності.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Під "страховим стажем" згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788).
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
Із записів у трудовій книжці вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював у період з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская"; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. - в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 29.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ.
Суд вказує на те, що Відповідач 1 в оскаржуваному позивачем рішенні про відмову у призначенні пенсії не вказав чому саме спірний період не зарахований до страхового стажу.
Суд звертає увагу на те, що запис "11.11.1978р" про звільнення не завірений печаткою та є допущено виправлення з "17.09.1984" року на "01.02.1984" та таке виправлення завірено печаткою, однак Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас суд вказує, що періоди роботи позивача в трудовій книжці зазначено правильно, так як такі відповідають датам наказів про призначення та звільнення.
Також з аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, а відтак недоліки ведення трудової книжки, які визначені відповідачем у спірному рішенні, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки у відзиві на позовну заяву не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.
Суд знову ж таки зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак суд доходить висновку, що не зарахування періодів роботи позивача з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская"; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. - в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 29.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ до його страхового стажу є протиправним, що, в свою чергу, свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 02.01.2024.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми суд вважає достатніми та належними доказами відповідні записи трудової книжки ОСОБА_1 для підтвердження трудового стажу з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская"; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. - в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 29.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою до органу Пенсійного фонду України мав право на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.
У зв'язку із не врахуванням відповідачем оскаржуваного періоду роботи до загального трудового стажу позивача для призначення пенсії за віком, останнім порушено право позивача на призначення пенсії, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Щодо позовної вимоги позивача про призначення пенсії за віком, то така задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення, перерахунку пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская"; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. - в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 29.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ та повторно розглянути заяву про призначення пенсії, з зарахуванням до трудового стажу періоду роботи, який викладений у даному рішенні суду.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, не виконали покладені на них обов'язки щодо доказування правомірності вчинених ними дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Сумській обалсті, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Сумській області №072150007529 від 02.01.2024 року "Про відмову у призначенні пенсії".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до загального трудового стажу періоди роботи з 03.08.1978 - 11.11.1978 рр. в Трест "Закарпатстрой Ужгородская"; з 14.06.1982 - 10.06.1983 рр. - в Хустському філіалі промислового автотранспортного об'єднання Закарпатського облпотребсоюза; з 01.02.1984 - 29.03.1985 рр. в Чакинському ЛПХ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.А. Гебеш