29 березня 2024 року місто Київ
Справа № 369/11549/22
Провадження№22-ц/824/3181/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
04 квітня 2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 надав до суду заяву про залучення ОСОБА_3 у якості третьої особи з самостійними вимогами в межах цивільної справи № 369/11549/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, та позовну заяву ОСОБА_3 , в інтересах якого дії ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Гатненської сільської ради про позбавлення батьківських прав матір, оскільки, на його думку, справа напряму стосується інтересів дитини.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , про залучення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якості третьої особи з самостійними вимогами в межах цивільної справи № 369/11549/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, відмовлено.
У прийнятті позову ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Гатненської сільської ради про позбавлення батьківських прав, відмовлено та повернуто позов позивачу.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема зазначає про те, що висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та вимоги ОСОБА_3 , інетересах якого діє ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав не взаємопов'язані і спільних їх розгляд не є доцільним є помилковими тому що, позивач мати подала позов з вимогою про відібрання малолітнього ОСОБА_3 від батька без позбавлення батьківських прав, а дитина звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ..
Задоволення вимоги дитини автоматично унеможливлює задоволення вимоги матері.
Крім того, звертаючись до суду з зустрічним позовом малолітня дитина ОСОБА_3 посилається на постанову Верховного суду №490/1087/21 від 23 липня 2022 року де судом долучено малолітню дитину з окремими позивними вимогами де у справі вирішувалось питання місце проживання дитини і де подано батьками позови щодо місця проживання дитини з ними. Звертає увагу суду що батько зустрічного позову не подавав. При застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Враховуючі ці обставини суд діє не в інтересах дитини і навмисно усуває дитину з судового процесу.
Посилання суду на Постанову Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 № 916/3245/17 та від 12.06.2019 № 916/542/18 не є вірним, оскільки дана справа не стосується сімейних правовідносин і предмет спору господарська діяльність, а за цих умов посилання і використання її не зовсім релевантно.
Крім цього, вказані висновки Великої Палати Верховного Суду якраз на користь малолітньої дитини, бо її позовні вимоги пов'язані і є взаємовиключними, бо в разі доведеності підстав позову дитини мати втрачає права щодо дитини (дивіться пункт 5.15. у справі від 13.03.2019 № 916/3245/17).
08 лютого 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки останньою до відзиву не надано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. (п.2 ч.5 ст. 178 ЦПК України)
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2024 року в складі колегії суддів апеляційну скаргу ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , про залучення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якості третьої особи з самостійними вимогами в межах цивільної справи № 369/11549/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - повернути особі, яка її подала.
Клопотання ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , про поновлення строку на апеляційне оскарження на ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року в частині відмови у прийнятті позовної заяви та повернення, задоволено та поновлено його.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , про прийняття до провадження позовної заяви третьої особи ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Гатненської сільської ради про позбавлення батьківських прав у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Повертаючи зустрічну позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи, в силу ч. 1 ст. 52 ЦПК України, повинна містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Проаналізувавши позов ОСОБА_1 , що перебуває в провадженні суду та поданий позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, дійшов висновку, що ці позови не є взаємопов'язаними, та мають окремі позовні вимоги та предмет, а відтак дійшов висновку про відмову у прийняті позову третьої особи та повернути її позивачу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду у з огляду на наступне.
Процесуальним засобом реалізації батьками права па судовий захист своєї дитини, гарантованим статтею 55 Конституції України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб'ктивних прав й інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема, у цивільному процесі.
Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини, за якими одна особа - представник - викопує на підставі повноваження, наданого йому, зокрема, законом, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи. Представник у цивільному судочинстві покликаний виконувати дві функції - захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво); представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво).
Процесуальний представник не заміщає сторону в цивільному судочинстві, а діє поряд з нею, на захист її суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Особиста участь у справі дитини не є перешкодою для участі у цій справі батьків дитини як її законних представників.
У частині першій статті 242 ЦК України закріплено, що законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі).
Відповідно до частини другої статті 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, у першу чергу покликані її батьки. Захист прав та інтересів дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (стаття 47, частина перша статті 59 ЦПК України).
Батьки, які представляють інтереси своєї дитини у суді, можуть вчиняти від її імені усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти дитина як особа, що бере участь у справі (стаття 64 ЦПК України). У цьому випадку батьки повинні захищати права і інтереси дітей, а не свої права і інтереси.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-І 15 цс 21).
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 С К України).
Відповідно до частин сьомої-восьмої статті 7 СК України дитина мас бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до частини другої статті 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Аналогічні положення закріплені й у статті 29 ЦК України, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга). Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (частина третя).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 152 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Указане дає підстави для висновку, що спори у справах щодо до визначення місця проживання дитини є спорами між батьками (особами, які їх замінюють), які вирішуються за участю спеціального суб'єкта - органу опіки та піклування, а тому справи щодо визначення місця проживання дитини не вважаються такими, у яких діти особисто беруть участь.
Отже, у межах спору між матір'ю і батьком дитини про місце проживання дитини не допускається вступ у справу будь-якої третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, у тому числі і самої дитини.
Якщо малолітня дитина бажає проживати із одним з батьків, то її інтерес збігатиметься з інтересом одного з батьків. Тому можна стверджувати, що в такому випадку самостійна вимога малолітньої дитини відсутня.
Якщо малолітня дитина звертається з позовом через одного з батьків як законного представника, це буде позов з такою самою вимогою, що і позов батька чи матері дитини.
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22.
Крім того, суд звертає увагу н на ту обставину, що Об'єднана палати Касаційного цивільного у своїй постанові від 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22 вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2022 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-18232св21), на яку, як на підставу задоволення апеляційної скарги в даній справі, посилається ОСОБА_2 .
Крім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22 зазначила наступне: «Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, та повертаючи вказаний позов, виходив із того, у даних правовідносинах спір виник між батьками щодо визначення місця проживання дитини, тому сама дитина не може бути позивачем чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки її права та інтереси захищаються іншим шляхом (думка дитини має бути заслухана судом під час розгляду справи).
Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява подана батьком дитини, як його законним представником, у той самий час, коли відповідачем за первісним позовом є інший законний представник малолітньої дитини - його матір ОСОБА_2 , яка заперечує проти прийняття позову третьої особи.».
Малолітня фізична особа не володіє процесуальною дієздатністю. Тому не може брати участь у цивільному процесі самостійно як сторона чи третя особа.
Оскільки батьки є законними представниками малолітньої особи і представляють її інтереси як сторони у справі з одним і тим самим предметом спору, то у такій справі малолітня особа не може одночасно мати процесуальний статус сторони та особи, яка заявляє самостійні вимоги.
Як зазначено вище, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України).
Таким чином, з урахуванням вищепаведених норм права, конкретних обставин справи, доводів сторін, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про відмову у прийнятті позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, та його повернення, оскільки у спорах про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом не може виступати позивачем чи третьою особою із самостійними вимогами. Такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця проживання дитини, при вирішенні яких дитина, з урахуванням статті 171 СК України та статті 12 Конвенції про права дитини, висловлює свою думку та бажання що/до проживання разом з одним із батьків.
Враховуючи викладене вище, можна дійти висновку, що доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права та незгоди з ухваленими судовими рішеннями, у тому числі щодо визначення місця проживання малолітнього сина разом із матір'ю.
Доводи апеляційної скарги законного представника малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу діяв не в інтересах дитини і навмисно усуває дитину з судового процесу, чим позбавив третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, малолітнього ОСОБА_3 права доступу до правосуддя та отримання ефективного судового захисту її порушеного права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у даній справі спір виник між батьками саме щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_3 . Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України врахування інтересів дитини відбувається шляхом заслуховування думки дитини та врахування її згоди щодо проживання з одним з батьків.
Крім того, відмова у прийнятті позовної заяви третьої особи не перешкоджає зверненню особи з позовом у загальному порядку, передбаченому ЦПК України.
Таким чином, ОСОБА_2 , який представляє інтереси малолітньої дитини ОСОБА_3 , не позбавленний можливості звернутися до суду із окремим позовом для захисту порушених прав дитини ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна