(ДОДАТКОВА)
29 березня 2024 року м. Київ
Справа №754/14464/18
Провадження № 22-з/824/90/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Мандрики О.П.
сторони:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач ОСОБА_4 ,
треті особи Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оніщук Оксана Іванівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_4 адвоката Кучерявого Дмитра Владиславовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оніщук Оксана Іванівна, про визнання заповіту недійсним,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Оніщук О. І., про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оніщук О. І., про визнання заповіту недійсним відмовлено.
12 листопада 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просять скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31січня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_5 на ім?я ОСОБА_4 , який був посвідчений 14 червня 2002 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Коноваловою В.М.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року залишено без змін.
26 грудня 2023 року засобами поштового зв'язку представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Кучерявим Д.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, яка надійшла до Київського апеляційного суду 29 грудня 2023 року, в якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з позивачів на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи Київським апеляційним судом в розмірі 24500 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 грудня 2023 року справу призначено судді-доповідачу.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції не подавалось.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їх представника адвоката Гаврилюк С.Г., відповідача ОСОБА_4 та її представника адвоката Кучерявого Д.В., та третіх осіб: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві ПН Київського міського нотаріального округу Оніщук О.І.про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки справи розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
За правилами частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви представника ОСОБА_4 адвоката Кучерявого Д.В. про ухвалення у справі додаткового рішення та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).
Таким чином цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року
№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховуватипозицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бутиспіврозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З матеріалів справи відомо, що 10 липня 2023 року між ОСОБА_4 та адвокатом Кучерявим Д.В. укладено договір про надання правової допомоги, за умови якого адвокат зобов?язався надавати правову допомогу, а клієнт зобов?язується сплачувати адвокату гонорар у розмірі і в термін, передбачені цим договором та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
10 липня 2023 року між ОСОБА_4 та адвокатом Кучерявим Д.В. укладено додатковий договір № 1 до договору про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року згідно якого сторони в п.2.2 додаткової угоди зазначили що під наданими послугами розуміється наступні дії та їх орієнтовна вартість: ознайомлення з матеріалами справи - 2000 грн.; аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики та підготовка плану щодо захисту прав та інтересів клієнта - 2000 грн.; участь адвоката у судовому засіданні - за одне засідання 4000 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту - за один документ - 2000 грн.; підготовка та подання до суду в межах справи №754/14464/18 інших заяв по суті (письмових пояснень, заперечень тощо) - за один документ 5000 грн.; підготовка та подання до суду, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування заяв чи інших документів - 500- 1000 грн.; підготовка та подання до суду клопотань - за один документ 2000 грн.рар адвоката обчислюється, виходячи з витрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата). Вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн».
Також додатковою угодою ОСОБА_4 та адвокат Кучерявий Д.В. визначили:
підставою для оплати Клієнтом гонорару на користь Адвоката є винесення Київським апеляційним судом будь-якого рішення по суті у справі № 754/14464/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на Рішення Зою суду м. Києва від 31.01.2022 у справі № 754/14464/18 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивачів: ОСОБА_8 , Головне територіальне управління юстиції м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оніщук Оксана Іванівна про визнання заповіту (який складено ОСОБА_9 ) недійсним.
Оплата послуг здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів клієнтом на поточний рахунок адвоката протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акта.
Акт наданих послуг підписується Сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня проголошення в судовому засіданні або винесення судом першої інстанції рішення по суті у справі № 754/14464/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31.01.2022 у справі № 754/14464/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивачів: ОСОБА_8 , Головне територіальне управління юстиції м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оніщук Оксана Іванівна про визнання заповіту (який складено ОСОБА_9 ) недійсним.
Згідно акту №1 про надання правової допомоги згідно додаткової угоди №1 від 10 липня 2023 року до Договору про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року, підписаного ОСОБА_4 та адвокатом Кучерявим Д.В., витрати на правову допомогу склали 24500 грн.
Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_4 послуг адвоката Кучерявого Д.В. з надання правової допомоги.
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що справа про визнання заповіту недійсним для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокаткою складено лише подання до Київського апеляційного суду клопотання про витребування доказів.З урахуванням категорії справи його складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль.Адвокат Кучерявий Д.В. приймав участь у слідуючих судових засіданнях: 27 вересня 2023 року, тривалість судового засідання 10 хвилин з 15:54 до 16:04; 15 листопада 2023 року, тривалість судового засідання 12 хвилин з 19:35 до 19:47; 30 листопада 2023 року тривалістю 5 хвилин з 12:38 до 12:43; 21 грудня 2023 року тривалістю 14 хвилин з 12:20 до 12:34. Всього адвокатом Кучерявим Д.В. на участь в судових засіданнях по даній справі було витрачено 41 хвилину.
Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу ОСОБА_4 послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 6000,00 грн., в ході апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,
Заяву представника ОСОБА_4 адвоката Кучерявого Дмитра Владиславовича про ухвалення додаткового рішення, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ) з кожного по 2000 грн. судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна