?
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД?
ПОСТАНОВА?
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ?
??
25березня 2024 року м. Київ?
справа № 759/13683/23
провадження № 33/824/1360/2024?
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року?
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП?
??
ВСТАНОВИВ?
??
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 378277 від 17.07.2023 року, водій ОСОБА_1 16.07.2023 року приблизно о 23 год. 58 хв., керував автомобілем «DODGE» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Ак. Єфремова, 27 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6820 тест № 4251, який видав позитивний результат 0,88 ‰, чим порушив п. 2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто в дохід держави, судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять ) грн 60 коп.
??
Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_1 06 лютого 2024 року подав через Святошинський районний суд м. Києва апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.?
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки всупереч вимог чинного законодавства, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано за яких підстав поліцейський вважав, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки таких відомостей не було зазначено у протоколі.
Вказує, що доданий до протоколу відеозапис не є безперервним, не фіксує повної картини справи та неодноразово переривається, а тому існують сумніви в автентичності оригінального відеозапису, у зв'язку із чим, доданий до протоколу відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом у справі.
Зазначає, що приладом «Драгер» було встановлено вміст алкоголю у видихаємому повітрі 0,88 ‰, проте огляд у медичному закладі не проводився та працівниками поліції не було запропоновано пройти такий огляд, а тому немає доказів вмісту алкоголю саме в крові.
За таких обставин апелянт вважає, що оскаржувана постанова винесена внаслідок неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду обставинам справи, з допущенням істотного порушення норм процесуального права та без вирішення питання про правильність складення протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а також, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.?
?
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С.П. заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, зокрема з відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, а також з метою забезпечення особистої явки ОСОБА_1 .
Апеляційний суд визнає таку поведінку сторони захисту зловживанням правом, оскільки сторона захисту будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце наступного судового засідання, а також про можливість у будь-який час до судового засідання ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію відеозапису з нагрудної камери поліцейського, що підтверджується телефонограмою від 11 березня 2024 року та скан-копіями викликів за телефоном, вказаним у клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 54-56)з 11 березня 2024 року по 25 березня 2024 року так і не з'явилася до суду апеляційної інстанції для ознайомлення з матеріалами справи та отримання запитуваної копії відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності та її захисника апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. За змістом наведеної норми участь особи, що притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в розгляді протоколу про адміністративне правопорушення не є обов'язковою.
Апеляційний суд вважає, що стороні захисту надано достатньо можливостей для участі у судових засіданнях, про що свідчить намагання суду погодити дату та час усіх наступних після першого судових засідань. Крім того, письмова позиція сторони захисту викладена в апеляційній скарзі, а тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність необхідності у подальшому відкладенні судових засідань, оскільки письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, достатньо для правильного вирішення справи про адміністративне правопорушення та апеляційного перегляду, а доказів поважності причин особистої неявки ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не було надано.
Також у судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С.П. звернув увагу суду апеляційної інстанції, що з відеозапису із нагрудної камери поліцейського вбачається, що прилад «Драгер» був привезений іншими працівниками патрульної поліції, ніж тими, хто зупинив ОСОБА_1 . Вказав на те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено право висловити незгоду із результатом, показаним приладом «Драгер», та проїхати до медичного закладу для відібрання біологічних зразків.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Баладиги С.П., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, вмотивованість та законність постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.??
??
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина особи повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:
1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 378277 від 17.07.2023, який підписаний ОСОБА_1 ;
2) роздруківкою результатів огляду, проведеного за допомогою приладу «Драгер», відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю - 0,88 проміле, з яким погоджується ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис;
3) актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
4) відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, відповідно до якого за результатами огляду, проведеного за допомогою приладу Драгер, у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю - 0,88 проміле та відповідно до якого ОСОБА_1 визнає наявність у нього запаху алкоголю з ротової порожнини;
5) розписку ОСОБА_1 від 17.07.2023 відповідно до якої останній зобов'язається не сідати за кермо до повного витверезіння.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Заперечуючи щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказується, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено за яких підстав (ознак) поліцейський вважав, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставним вказаний довід оскільки з долученого до протоколу акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що даний огляд проведений у зв'язку із виявленими ознаками: запах алкоголю із порожнини рота, порушення координації рухів та тремтіння рук (а. с. 3).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Таким чином, поліцейським надано повноваження констатувати наявність ознак алкогольного сп'яніння у водіїв, що є підставою для проведення огляду на встановлення такого стану.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, іншими документами.
За таких обставин не зазначення у протоколі ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 повністю компенсується наявністю в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 3), у якому ці ознаки зазначені.
Щодо доводів про встановлення вмісту алкоголю у видихаємому повітрі, а не в крові апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.Аналогічна норма міститься у п. 1 розділу ІІ цієї Інструкції.
Згідно з п.7 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Крім цього, у п. 6 ст. 8 Віденської конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, ратифікованоїУказом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25 квітня 1974 року, зазначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом.У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові, у відповідності з національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Натомість, згідно із результатами алкотеста «Драгер» - на місці зупинки транспортного засобу визначено ступінь сп'яніння ОСОБА_1 0,88 проміле, що перевищує допустимі показники, які визначені п. 7 Розділу ІІ Наказу МВС, МОЗ від 09.11.2015№1452/735 та міжнародним договором, а тому свідчить про неприродній вмісту алкоголю у повітрі що видихається і є наслідком вживання алкоголю.
Також сам ОСОБА_1 визнає, що вживав алкоголь але не багато, вважаючи допустимою нормою 0,5 проміле, що вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейського (00:21:27).
Щодо доводу про не складення поліцейськими направлення на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та не роз'яснення такого права апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічна норма міститься у п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735.
Як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів (00:21:40), а також погодився із результатом огляду, проведеного із застосуванням приладу «Драгер» (00:23:23).
За таких обставин дії поліцейських відповідають положенням КУпАП та Інструкції № 1452/735, а для складення направлення на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі не було підстав.
Не роз'яснення права не погодитися із результатом приладу «Драгер» не може бути підставою для визнання незаконним протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки у поліцейських відсутній обов'язок роз'яснювати таке право особі, яка проходить огляд на стан сп'яніння. Разом із цим ОСОБА_1 як водій, тобто як особа зі спеціальним статусом, на яку крім приписів про ст. 68 Констутції України про те, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей;незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, поширюються також вимоги ПДР України, зокрема вимоги підпункту «а» пункту 2.9., відповідно до яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо доводів апелянта про визнання неналежним та недопустимим доказом долученого до протоколу відеозапису через його переривання, що може свідчити про його коригування шляхом внесення змін апеляційний суд вказує на таке.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
За вимогами п. 1 Розділу VII цієї інструкції Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється зокрема: самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу.
Разом із цим, при перегляді відеозапису, долученого до протоколу, апеляційним судом встановлено, що дійсно, відео неодноразово переривається в ході відтворення. Проте, вказані переривання зумовлені відтворенням відео з бодікамери іншого поліцейського, яке відображає ті самі події з його перспективи. Такі переривання не спотворюють загальну картину процесу фіксування правопорушення. Крім того, при співставленні частин відеозаписів з нагрудних камер відповідних поліцейських, вбачається, що вони утворюють єдине ціле із втратою у фіксуванні лише декількох секунд, зумовленою особливостями запису самих камер.
За таких обставин суд апеляційної інстанції відхиляє довід апелянта про недопустимість долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, оскільки достовірність зафіксованих на ньому відомостей не викликає розумного сумніву та підтверджується матеріалами справи в цілому.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.?
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язанийз'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.?
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.?
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.?
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:?
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;?
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;?
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;?
4) змінити постанову.?
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-? ??
??
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.?
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року - залишити без змін.?
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.?
??
Суддя О. В. Желепа?