Справа № 348/476/24
27 березня 2024 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
заявника: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
заінтересованої особи: ОСОБА_3
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його смерті та перебування на його утриманні, -
Короткий зміст заявлених вимог:
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його смерті та перебування на його утриманні ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 02.10.2004. Після реєстрації шлюбу позивач змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». У шлюбі народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15.06.2012 шлюб між ними розірваний і вони деякий час проживали окремо. Через незначний проміжок часу вони знову почали проживати однією сім'єю за зареєстрованим місцем проживання позивача АДРЕСА_1 . Під час проживання з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу у них народилась дочка - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однією сім'єю вони проживали до моменту смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від ушкоджень, отриманих внаслідок бойових дій. Під час спільного проживання як подружжя вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки подружжя, доглядали за будинком, разом проводили весь час, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, виховували дітей, проводили свята у колі рідних та друзів. Також позивач стверджує, що повністю перебувала на утриманні ОСОБА_5 , не працювала, оскільки доглядала за дітьми, натомість чоловік мав стабільні заробітки від приватних робіт.
Стислий виклад позицій сторін:
Заявник та представник заявника-адвокат Атаманюк В.М. в судовому засіданні вимоги заяви підтримав повністю з підстав, зазначених в заяві. Просили ухвалити рішення, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його смерті та перебування на його утриманні - задовольнити. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без реєстрації шлюбу, на день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена .
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його смерті та перебування на його утриманні ОСОБА_1 . Підтвердив, що його син ОСОБА_5 після розірвання шлюбу судом у 2012 році і по день смерті продовжив проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з дружиною ОСОБА_1 , у них народилась друга дитина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони спільно проживали, виховували двох дітей, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, планували майбутнє життя, зокрема будували будинок.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 залишено заяву без руху.
Ухвалою суду від 12.03.2024 по даній справі відкрито окреме провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 02.10.2004, який був розірваний на підставі рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.06.2012 у справі № 0911/1623/2012, яке набрало законної сили 26.06.2012. (а.с.12).
У шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим виконкомом Саджавької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, аковий запис №15 ( а.с. 8-9).
Після розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у заявниці та ОСОБА_5 народилась дочка - ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Саджавської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 04.07.2017 (а.с. 10-11).
Також до матеріалів справи заявником додані світлини її чоловіка з дітьми, а також світлини, де зображено вся сім'я на відпочинку у с. Космач 2020 року (а.с. 32-36).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22.04.2022 Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).
З лікарського свідоцтва про смерть № 1234 від 17.04.2022 та довідки про причину смерті від тієї ж дати, виданих КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» слідує, що причиною смерті ОСОБА_5 були ушкодження внаслідок військових дій від вогнепальної зброї (а.с. 15, 17).
У зв'язку з цим заявниці, як дружині із зазначенням її прізвища як « ОСОБА_7 », вручено сповіщення сім'ї про загибель № НОМЕР_3 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_6 сповістив заявницю про смерть її чоловіка солдата ОСОБА_5 ( а.с. 16).
Відповідно до довідки, виданої старостою Саджавського старостинського округу Коломийської міської ради від 26.04.2022 за вих. № 188, заявниця ОСОБА_1 дійсно займалась похованням свого чоловіка ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , та похований 20.04.2022 на сільському кладовищі с. Саджавка Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 19).
Про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю свідчить акт обстеження умов проживання заявниці ОСОБА_1 , складеного старостою с. Саджавка, згідно якого ОСОБА_5 фактично проживав разом з сім'єю за адресою АДРЕСА_1 , не менше 6 років перед його смертю. В акті обстеження вказано, що зі слів сусідів та самої ОСОБА_1 , вона проживала разом з ОСОБА_5 до дня його загибелі та виховували спільних дітей, вели спільне господарство та побут, а також обробляли земельні ділянки, та будували спільно будинок (а.с. 24).
Відповідно до довідки, виданої КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» від 24.01.2023 за вих. № 7, заявниця ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 05.09.2005 по 05.09.2006 до 3-хрічного віку; з 12.09.2008 по 12.09.2009 до 3-хрічного віку; з 05.09.2017 по 22.06.2020 до 3-хрічного віку; з 23.06.2020 по 22.06.2021 до 4-хрічного віку (а.с. 20).
З трудової книжки ОСОБА_11 серії НОМЕР_4 вбачається, що заявниця до 01.06.2021 працювала в КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» на посаді медичної сестри, після чого була звільнена за згодою сторін (а.с. 27-29).
Згідно трудового договору від 19.01.2021 за № 178, укладеного між ОСОБА_5 та ЗАТ»Autoveda», ОСОБА_5 прийнятий на роботу водієм міжнародного грузового транспортного засобу (а.с. 25-26).
Допитана в судовом узасіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що після розірвання шлюбу у 2012 році, позивач з ОСОБА_5 продовжили спільно проживати за адресою: АДРЕСА_1 . У 2017 році у них народилась дочка ОСОБА_13 . Подружжя вели спільне господарство, будували та реалізовували сімейні плани. Вони любили та поважали один одного. У них був спільний сімейний бюджет, вони спільно планували своє майбутнє, разом вирішували питання щодо фінансових витрат. Зокрема, спільними коштами та спільними зусиллями побудували будинок в с. Саджавка. Також свідок повідомила, що єдиним джерелом доходів їх сім'ї були стабільні заробітки ОСОБА_5 , які він отримував працюючи за межами держави.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до частини другої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства.
Справи про встановлення факту проживання однією сім?єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
На це вказала Велика Палата Верховного Суду у Постанові ВП ВС від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21.
Отже, судом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції відповідно до ст. 19 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
При цьому в одному провадженні не можуть бути поєднані вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Також Велика Палата ВС звернула увагу на неефективність підходу до визначення юрисдикційності спорів про встановлення юридичних фактів у судовому порядку залежно від мети звернення та наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень. Адже це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності доказування одних і тих же обставин, подій та фактів при кожному зверненні до судів різних юрисдикцій.
У пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зробила висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці (постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_5 після розірвання шлюбу судом у 2012 році і по день смерті продовжив проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з дружиною ОСОБА_1 (завяницею). На користь цих доводів свідчать ті обставини, що він постійно проживав у будинку з заявницею та їх двома дітьми, після розірвання шлюбу у 2017 році у сторін народилась друга дитина, сім'я проводила разом дозвілля, виховували дітей, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, планували майбутнє життя, зокрема будували будинок. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, свідоцтвом про народження другої дитини - дочки ОСОБА_14 та сімейними світлинами з фіксацією спільного дозвілля сім'ї, а також показаннями свідка ОСОБА_12 . Також про факт подружніх стосунків свідчить та обставина, що саме заявницю при проходженні служби в ЗСУ ОСОБА_5 , зазначив як свою дружину з прізвищем « ОСОБА_7 », якій слід повідомити про його загибель, що підтверджується сповіщення сім'ї про загибель № НОМЕР_3 .
Вказані докази узгоджуються між собою та підтверджують пояснення заявниці про те, що після розірвання шлюбу вона продовжила проживати з чоловіком однієї сім'ю як подружжя.
Також судом при вирішенні даної справи приймається до уваги і відсутність заперечень заінтересованих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є батьками загиблого чоловіка,проти завлених вимог та обставин, наведених у заяві.
Згідно з ч.ч. 1, 2, п. в ч. 3 статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює.
Аналогічні норми містить ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Вказані норми чинного законодавства повністю кореспондуються із нормами викладеними у ст.ст. 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї (Постанова Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 409/1851/19).
З матеріалів справи слідує, що заявниця не працює, є матір'ю двох малолітніх дітей віком 13 та 7 років, батьком яких був ОСОБА_5 . З пояснень свідків слідує, що заробітки ОСОБА_5 були основним джерелом доходів сім'ї заявниці, вона та їх діти утримувались виключного з його доходів. Сімейний бюджет та заощадження також утворювались за рахунок доходів ОСОБА_5 .
Висновки суду:
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять належні, допустимі та ґрунтовні докази того, що заявниця, незважаючи на розірвання шлюбу за рішенням суду, постійно мешкала зі своїм чоловіком ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2013 і до його смерті, разом вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, виховували дітей, дбали про утримання житла, будували будинок. Зазначене свідчить про те, що між ними як жінкою та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, та є підтвердженням факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування, оскільки надавалась їй систематично, носила постійний характер, що свідчить про перебування позивача на утриманні останнього до дня його смерті.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її прав, зважаючи на те, що заявниця немає іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , на основі з'ясованих обставин і наданих доказів справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 15, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його смерті та перебування на його утриманні - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без реєстрації шлюбу, на день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 29.03.2024.
Суддя Міськевич О.Я.