Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1851/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М.
28 березня 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі цивільну справу № 935/1851/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Позов мотивувався тим, що вона з відповідачем з 1988 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_4 .
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08.11.2021 шлюб між сторонами розірвано. Після цього, донька проживає з нею та перебуває на її утриманні. Сам відповідач після розірвання шлюбу матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість, оскільки є підприємцем та отримує значний дохід. А донька є підлітком та її утримання пов'язане з придбанням продуктів харчування, одягу, взуття. Також вона потребує коштів на оплату навчання, придбання приладдя для навчання, проходження обстеження у лікарні і постійного придбання ліків, а батьки повинні забезпечити повноцінний розвиток дитини. Вважала, що належний матеріальний стан відповідача та його дохід дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн, що підлягають індексації відповідно до закону, на утримання доньки ОСОБА_5 , щомісячно, починаючи з 15.08.2022 і до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також стягнути на його користь 1500,00 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що по теперішній час дитина проживає разом з нею, на підтвердження чого надала довідку №129 від 18.01.2019. Але ця довідка підтверджує лише реєстрацію місця проживання дитини, а не факт проживання, за певною адресою і лише станом на 18.01.2019, а не на момент звернення до суду, що має суттєве значення.
Також зазначає, що статтею 29 ЦК України, передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Крім цього, місце проживання особи не обмежується лише адресою його реєстрації.
Тому, враховуючи те, що позивачка не надала суду докази спільного проживання з дитиною, якій на момент подання позову майже виповнилось 18 років і яка могла проживати окремо від позивачки, вона не довела своє право на звернення з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.
Крім того, йому невідомо про яке навчання дитини вказувала в позовній заяві позивачка, доказів такого навчання дитини не надано, відповідно потреба у витратах на «навчання» та «придбання приладдя для навчання» нічим не обґрунтована.
Вважає, що з урахуванням статті 182 СК України, сума 2744,00 грн є рекомендованим розміром аліментів в даному випадку, достатнім для фізичного і духовного розвитку дитини. Стягнення майже вдвічі більшого розміру коштів суд не обґрунтував належним чином, обмежившись припущенням, що він мав значний дохід в 2021 році як підприємець, при цьому розмір його прибутку був очевидно меншим.
Крім того, суд не врахував зміну обставин в країні в 2022 році порівняно з 2021 роком, внаслідок чого рівень його доходів суттєво знизився.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Установлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2021 року у справі №935/2353/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.9).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання від 18.01.2019 та будинкової книги ОСОБА_3 зареєстрована у будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.10.2016, де і мешкає позивачка (а.с.10-11, 16).
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що батьки несуть однакову відповідальність за створення умов для розвитку дитини, а також враховав розмір доходу ОСОБА_2 , який дозволяє йому забезпечувати доньку не тільки в мінімальному розмірі, передбаченому законом, а й вказує на його здатність надати їй рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду з огляду на таке.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з вимогами статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі ( ч.1 ст. 184 СК України).
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмої статті 7 СК України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Мінімальний гарантований законом розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (згідно статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2022 рік” прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні).
Тобто, розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, на час ухвалення оскаржуваного рішення на одну дитину віком від 6 до 18 років, що відповідає віку доньки сторін, не може бути меншим 1372 грн. на місяць, а рекомендований відповідно 2744 грн.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини щомісячно в розмірі 5 000,00 грн суд першої інстанції врахував вищезазначені вимоги закону та ту обставину, що відповідач згідно річної податкової декларації платника єдиного податку фізичної-особи підприємця отримав сукупний дохід за 2021 рік 2 820 483,79 грн.
Отже, визначення розмір аліментів у такій сумі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року № 2017-III, Законом України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-XIV).
Крім того, встановлення чинним законодавством мінімального розміру аліментів не є тотожним з обов'язком того з батьків, хто проживає окремо від дитини, сплачувати аліменти виключно у мінімальному розмірі. Розмір аліментів у разі недосягнення згоди між батьками дитини визначається судом з урахуванням обставин, визначених статтею 182 СК України. У даному випадку суд вірно врахував усі обставини, необхідні для визначення розміру аліментів, чого апелянт не спростував.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 10 000 грн щомісячно. Посилалася на те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в зазначеному розмірі.
Місцевий суду вірно врахував те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, з огляду на розмір його сукупного доходу, що у 2021 році становив 2 820 483,79 грн. При цьому, суд зазначив, що розмір прибутку відповідача після сплати податків є очевидно меншим, однак в будь-якому випадку є достатнім свідченням належного матеріального стану ОСОБА_2 .
В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що участь в утриманні дитини повинен брати кожен з батьків та в разі понесення додаткових витрат на дитину позивачка не позбавлена можливості ставити питання щодо стягнення цих витрат з відповідача в порядку статті 185 СК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді