Справа №:755/5273/24
Провадження №: 1-кп/755/967/24
"29" березня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) в складі головуючого судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року за № 12024105040000422, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу (далі КК) України, шляхом вивчення його (обвинувального акта) та доданих до нього матеріалів, установив:
І. Історія провадження
Згідно повідомлення про підозру від 21 березня 2024 рокуу межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 11 березня 2024 року за № 12024105040000422, яке складено дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 та погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , слідує, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Вказане повідомлення ОСОБА_2 отримала 21 березня 2024 року.
Цього ж дня підозрюваній роз'яснено право на захист, вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
Також, 21 березня 2024 року проведено допит підозрюваної, зі змісту якого слідує, що підозрювана особа визнає вину у діяннях, за якими їй висунуто вказану підозру.
В цей же день слідчим ухвалено постанову про залучення захисника.
Захисником підозрюваної з цієї дати є ОСОБА_5
21 березня 2024 року підозрювана надала заяву про визнання свої винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Цього ж дня дізнавачем ОСОБА_6 складено, а прокурором ОСОБА_7 затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України.
Наведений обвинувальний акт вручений підозрюваній та захиснику 21 березня 2024 року.
В цей же день їм було вручено копії матеріалів даного кримінального провадження.
При цьому, від підозрюваної та її захисника у провадженні також відсутні клопотання про призначення певного експертного дослідження.
Водночас, до суду обвинувальний акт надійшов 25 березня 2024 року за вх. №17025.
Вихідний номер з прокуратури - 50-2310ВИХ-24 від 25 березня 2024 року.
ІІ. Процедура
Ухвалою суду від 29 березня 2024 року постановлено:
(1) після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР 11 березня 2024 року за № 12024105040000422 невідкладно призначити судовий розгляд в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Пластова, буд. 3;
(2) розгляд обвинувального акта здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта;
(3) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глава 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.
ІІІ. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Судом перед ухваленням вироку розглянуто питання наявності передумов для закриття кримінального провадження у порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, враховуючи обставини описані у п. І цієї ухвали та позицію ВС відображену в постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 щодо наслідків не набуття особою статусу обвинуваченого.
IV. Правове регулювання питання
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 219. Строки досудового розслідування
1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, […].
3. З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:
1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку […];
2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, […];
3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 298-4 цього Кодексу;
4. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;
5. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, […] про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Стаття 284. Закриття кримінального провадження […]
1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо: […] 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
7. […] Якщо обставини, передбачені пунктами 5, […] 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, […] суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
V. Мотиви суду
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Процесуальні строки - це встановлені законом проміжки часу, у межах яких, згідно ч. 1 ст. 113 КПК, учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії .
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 2 ст. 113 КПК).
Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки (речення 1 ч. 1 ст. 116 КПК).
Це кримінальне провадження стосується розслідування кримінального проступку, ураховуючи положення ст. 12, 309 КК, а тому воно мало б бути завершене у строк вказаний у п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК, оскільки обставини визначені п. 2, 3 ч. 3 ст. 219 вказаного Кодексу відсутні.
Тим самим, такий строк становить - сімдесят дві години й обчислюється, згідно речення 2 ч. 1 ст. 115 КПК, вказівкою на подію, а саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, тобто, в цьому випадку, з 21 березня 2024 року.
Адже, згідно речення 1 ч. 1 ст. 115 КПК строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями.
При обчисленні строку годинами, відповідно до ч. 2 ст. 115 КПК, строк закінчується в останню хвилину останньої години.
В силу ч. 7 ст. 115 КПК при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
Отже, відповідно до ч. 2, речення 1 ч. 7 ст. 115 КПК, строк вказаний у п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК, в цьому провадженні, закінчився о 24:00 год. 24 березня 2024 року (неділя).
Судом обраховується такий строк без урахування дати 21 березня 2024 року, з огляду на норми ч. 5 ст. 219 КПК. Відповідно 72 години закінчилися саме, як і вказано вище, о 24:00 год. 24 березня 2024 року, адже розпочалися після 24:00 год. 21 березня 2024 року.
Обставини визначені реченням 2 ч. 7 ст. 115 КПК для перенесення строку на наступний робочий день відсутні, бо не йдеться про обрахування строку днями або місяцями.
Апріорі норми ч. 2, речення 1 ч. 7 ст. 115 КПК імперативно вказують, що при обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години та в нього включаються вихідні і святкові дні, неробочий час.
Факт зупинення провадження, з направлених до суду матеріалів, не встановлений.
Відомості про продовження строку, у порядку ч. 4 ст. 219 КПК, відсутні.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20).
Згідно речення 2 ч. 1 ст. 116 КПК строк не вважається пропущеним, якщо документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Однак обставини визначені реченням 2 ч. 1 ст. 116 КПК у провадженні відсутні. Обвинувальний акт здано безпосередньо до загального відділу суду у вказану дану.
Отже, враховуючи наведене та встановлені обставини у п. І цієї ухвали, Суд констатує, що обвинувальний акт надійшов до суду поза межами строку досудового розслідування визначеного п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК. В той час, як кримінальний проступок, який інкримінується ОСОБА_2 не відноситься до категорій тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи.
VІ. Висновок
Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України (див. постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19).
Ураховуючи наведене, Суд позбавлений змоги ухвалити в цьому кримінальному провадженні вирок, навіть з урахуванням фактору визнання винуватості особою, адже направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченої, чим унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті, а тому, на виконання положень абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК, вбачає підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Питання процесуальних витрат урегульовано відповідно до положень Глави 8. Процесуальні витрати КПК України, шляхом їх стягнення з обвинуваченої, у т.ч. з урахуванням того, що Велика Палата Верховного Суду (постанова від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17), зробила висновок про те, що КПК не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком та зазначила, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З наведеного видно, що своїм рішенням Велика Палата Верховного Суду вказала про необхідність вирішення судом питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Однак цей висновок не містить орієнтирів стосовно того, в яких випадках і які саме процесуальні витрати стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої зарито, або з держави.
Про те, в цьому аспекті слід вказати, що Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2024 року в справі № 930/497/23 зауважив, що, згідно з ч. 1 ст. 126 КПК, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. Отже, закриття кримінального провадження стосовно особи і застосування більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат.
Згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВС забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права (див. п. 28 постанови ВС від 25 травня 2023 року в справі №457/885/22).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. В ухвалі ВП ВС від 25 травня 2023 року в справі №722/594/22 Велика Палата наголосила, що висновок щодо застосування норми права - це не завжди чітко сформульований висновок у судовому рішенні Касаційного кримінального суду у формі постанови, у тому числі із заголовком «Висновок», це також правове обґрунтування одного чи кількох доводів касаційної скарги сторони кримінального провадження, викладене в судовому рішенні як у формі постанови, так і ухвали, за змістом якого цілком зрозумілою є правова позиція щодо застосування конкретної норми матеріального чи процесуального права.
Як наслідок в цій справі, такі витрати слід стягнути з особи, провадження щодо якої зарито, оскільки встановлено, що висунення обвинувачення (21 березня 2024 року) відбулося з дотриманням строків визначених п. 3 ч. 1 ст. 219 КПК, а уже саме направлення до суду обвинувального акта мало місце поза цим строком. Тобто, процесуальні витрати, що виникли пов'язані зі здійсненням кримінального провадження саме у відношенні вказаної особи. Підстави закриття кримінального провадження визначені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК вказують на те, що у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. Отже, закриття кримінального провадження стосовно особи і застосування більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат.
Питання речових доказів вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 219, 284, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2024 року за № 12024105040000422, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, закрити на підставі пункту 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок.
Речові докази: речовину 4-ММС (4-метилметкатинон) - знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Київської апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Копію ухвали направити учасникам процесу.
С у д д я ОСОБА_9