Дата документу 28.03.2024Справа № 554/3073/24
Провадження № 1-кс/554/3783/2024
28 березня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12024170460000129 від 10 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про накладення арешту на вилучений в ході огляду місця події від 23 березня 2024 року бензотример «Sturm» ВТ8933S помаранчевого кольору з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання, який після проведення судово-товарознавчої експертизи повернути під розписку на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 .
В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що СВ відділення поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024170460000129 від 10 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за фактом того, що 09 березня 2024 року до чергової частини ВНП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що в період часу з 02 по 09 березня 2024 року о 09 год 20 хв, в АДРЕСА_1 , невідома особа, шляхом руйнування стіни, проникла до гаражу № НОМЕР_1 та викрала бензотример «Sturm» ВТ8933S, чим завдала майнового збитку.
Згідно протоколу огляду від 23 березня 2024 року ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні ломбарду « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в АДРЕСА_2 , добровільно видав працівникам поліції бензотример «Sturm» ВТ8933S, який з його слів, він викрав 04 березня 2024 року із приміщення гаражу № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .
Постановою слідчого від 23 березня 2024 року вилучений бензотример було визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.
Зважаючи на наявність достатніх підстав вважати, що вилучений бензотример є речовим доказом у кримінальному провадженні та являється тимчасово вилученим майном, виникла необхідність у накладенні на нього арешту. Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна та слідів злочину.
Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовим доказом у розумінні положень ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 1, 2, 5 і 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як слідує зі змісту клопотання, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.
Аналізуючи матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено, що вилучений бензотример має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і є необхідним для проведення судово-товарознавчої експертизи. Зазначене майно підлягає арешту, так як не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
На підставі викладеного, зважаючи на принципи розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту майна, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та використання.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170 - 173, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на вилучений в ході огляду місця події від 23 березня 2024 року бензотример «Sturm» ВТ8933S помаранчевого кольору, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та використання, який після проведення судово-товарознавчої експертизи повернути під розписку на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7