23.09.10р.Справа № 9/54-10
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про стягнення 11 546 грн. 88 коп.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання - спеціаліст Бобир Ю.В.
Представники:
Від позивача -Тогобецька О.С., заст. нач. станції, довіреність № 119 від 01.01.10р.
- Портний М.І., ю/к, довіреність № 777 від 08.09.10р.
Від відповідача -Горбалінська Т.В. ю/к, довіреність №25/81 від 14.06.10р.
ДП "Придніпровська залізниця" звернулося у листопаді 2009 року із позовом до ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 11546 грн. 88 коп. плати за користування вагонами, нарахованої у відповідності до положень ст. 119 Статуту залізниць України за ставками, які встановлені в Таблиці 1 розділу 5 Тарифного керівництвом №1. Обґрунтовує позовні вимоги посиланням на ті обставини, що у травні 2009 року на підходах до станції Терни, Рядова та на коліях станції Терни та Рядова за наказами залізниці були затримані порожні власні вагони, які прямували на адресу Відповідача по повним перевізним документам по причині скупченості інших вагонів на станції Терни, які також прибули на адресу Відповідача, але не забирались цим одержувачем вантажу з колій станції. Вказує, що за цими фактами станціями Криворізької дирекції у порядку, передбаченому п.п. 9 та 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів та вчасно вручено станцією Терни представникам комбінату повідомлення про затримку вагонів.
ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” позов не визнає повністю. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими, оскільки Позивачем не надано доказів, які доводять, що усі колії станції Терни були зайняті вагонами, які прибули на адресу Відповідача і це унеможливлювало прийняття інших вагонів на станцію та подачу їх на під'їзну колію, а відтак не довів належним чином вину Відповідача у затримці вагонів з підстав, які встановлені Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та інших нормативно-правових актів.
В судовому засіданні 23.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Між Позивачем -Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відповідачем -Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір № ПР/ДН-2-06-1555/НЮп-198 від 22.12.2006р. "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги", а також тимчасову угоду № ПР/М-07-2/14-НЮдч від 12.04.2007р. "Про експлуатацію залізничною під'їзної колії ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до ст. Терни і Рядова Придніпровської залізниці" із Додатковими угодами №1 від 10.10.2007р., № 2 від 08.05.2008р., № 3 від 20.06.2008р., № 5 від 05.12.2008р., згідно умов яких Позивач надавав Відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.
За умовами п. 7 вказаного договору, власні вагони Відповідача здаються на під'їзні колії комбінату у тій кількості, у якій прибули на станцію Терни і Рядова.
В травні 2009 року на адресу Відповідача надходили порожні власні вагони, які затримувалися на підходах до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці та на коліях цих станцій через скупченість вагонів, що прибули на адресу Відповідача і які своєчасно не вивозилися вантажоодержувачем з колій станції призначення.
По факту затримки вагонів, на підставі п.п. 8, 9 і 10 Правил користування вагонами і контейнерами, залізницею були складені акти загальної форми ГУ-23а: №75 від 01.05.2009р., №68 від 15.05.2009р., №24 від 20.05.2009р., №95. від 19.05.2009р., №67 від 14.05.2009р., № 97 від 20.005.2009р., №96 від 20.05.2009р.
На підставі зазначених актів ст. Терни Придніпровської залізниці Позивачем складено відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 01069121, яка була підписана представниками Відповідача із зауваженнями про те, що "З нарахуваннями по акту затримки не згодні. ВАТ "Північний ГЗК був готовий прийняти вагони на під'їзну колію. Нарахування на суму 17750,50 грн. не приймаємо".
Оскільки зазначена відомість плати за користування вагонами була підписана із зауваженнями, Позивач вимагає стягнути з Відповідача плату за користування вагонами у розмірі 11546 грн. 88 коп. (в т.ч. ПДВ 1924,48 грн.), нараховану на підставі ст. 119 Статуту залізниць України за ставками, які встановлені в Таблиці 1 розділу 5 Тарифного керівництвом №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.09р. №317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.09р. за №340/16356, у судовому порядку.
Пунктом 3.2 укладеного між сторонами договору № ПР/ДН-2-06-1555/НЮп-198 від 22.12.2006р. передбачено, що у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів, зокрема, плату за користування вагонами і контейнерами, в тому числі спірні, з особового рахунку вантажовласника, на підставі оформлених перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами тощо.
Відповідач, який не визнає позовні вимоги Позивача, доказів справляння плати за користування вагонами не надав.
Проте позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. ст. 46-47 Статуту залізниць України та п. 33 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема: обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці, - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці у розмірі, встановленому Тарифним керівництвом № 1.
Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
На підставі п.п. 4.1 п. 4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096, подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу.
Згідно з п.п. 9 і 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих в міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4).Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
На підтвердження своїх позовних вимог Позивач залучив до матеріалів справи вказані вище акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, повідомлення про затримку вагонів №№ 111, 132, 134, 141, 142, 143, 144, складені станцією Терни, та накази цієї станції про затримання вагонів ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" через неможливість приймання за №308 від 01.05.2009р., №343 від 14.05.2009р., №346 від 15.05.2009р., №358 від 19.05.2009р., № 360 від 20.05.2009р., №361 від 20.05.2009р., №362 від 20.05.2009р.
Як вбачається із зазначених повідомлень про затримку вагонів, вони містять зауваження Відповідача про те, що ця особа була готова прийняти вказані у цих актах вагони.
У п. 5 додаткової угоди №1 до Тимчасової угоди №ПР/М-07-2/14-1495/НЮдч від 10.10.2007р. про експлуатацію під'їзних колій ВАТ “Північний ГЗК”, сторони встановили, що вагони власнику здаються з повідомленнями з реєстрацією в книзі повідомлень форми ГУ-2.
Проте, як вбачається із матеріалів судової справи, Позивачем не надано належних доказів про реєстрацію в книзі повідомлень форми ГУ-2 зазначених вище повідомлень, факт своєчасного отримання яких не визнається Відповідачем.
Отже, слід визнати, що Відповідач не був у встановленому порядку повідомлений про готовність вагонів до подавання на під'їзну колію, а відтак затримка вагонів №№53522702, 56962046, 53542973, 56177314, 56177439, 56293012, 53530242, 56258213, 53509477, 56293228 відбулась не з вини Відповідача, а з вини залізниці.
Стаття 119 Статуту залізниць України встановлює, що за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків розмірів плати, що встановлена за користування вагонами і контейнерами залізниці При цьому порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Згідно п. “б” ст. 121 Статуту залізниць України, вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у інших випадках, передбачених Правилами.
Згідно п. п. 12, 13 вказаних вище Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Таким чином, у Відповідача відсутній обов'язок сплачувати Позивачеві плату за час користування зазначеними вагонами, затримка в отриманні яких відбулась з вказаних вище причин, які залежали також і від залізниці.
Щодо нарахувань Позивача Відповідачу плати за користування вагонами №№53505137, 56545536 - по актам ГУ-23а №24 від 20.05.2009р. і №95 від 19.05.2009р., та вагонами №№53524773, 53525374, 535608850, 53563516, 56056971, 56873045 -по акту №67 від 14.05.2009р. та вагонами 53530432, 53573432 - по акту ГУ-23 №1629 від 31.05.2009р., яка становить загальну суму 36,96 грн. (у тому числі 20% ПДВ -6,16 грн.), то затримка в прийнятті цих вагонів з вини Відповідача підтверджується матеріалами судової справи, а відтак позовні вимоги Позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати у цій справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" суму 36 грн. 96 коп. основного боргу, 0,36 грн. витрат на держмито, 0,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Подобєд
Повне рішення складено - 28.09.2010р.