21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
19 жовтня 2010 р. Справа 9/170-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест", код ЄДРПОУ 35212563 (вул. Забужжя, 11, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область)
до: Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод", код ЄДРПОУ 05459176 (вул. 50-річчя СРСР, 17 смт. Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800)
про стягнення 333366,70 грн.
Головуючий суддя Балтак О.О.
Секретар судового засідання Кучер Р.П
Представники сторін:
позивача: Фролов В.О. - представник за довіреністю;
відповідача: не з'явився
Подано позов про стягнення з державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" 333 366,70 грн., з них: 283 120,10 грн. - основного боргу, 28 566,97 грн. - пені, 6 391,14 грн. - 3% річних, 15 288,49 грн. - інфляційних втрат.
21.08.2010 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/170-10 та призначено її до розгляду на 28.09.2010р.
На визначену дату представник відповідача не з"явився. У зв"язку з неявкою представника відповідача та ненадання представником позивача витребуваних доказів, ухвалою суду від 28.09.10р. відкладено розгляд справи на 19.10.10р.
В судовому засіданні 19.10.10р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання вдруге не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20259676 від 04.10.10р.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/170-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
21.10.2009р. між ТОВ "ПоділляЛатІнвест" та державним підприємством "Чечельницький спиртовий завод" укладено договір купівлі-продажу №21/10. Відповідно до п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов"язався передати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідача) 600,00 тонн жита урожаю 2009р. ( товар) на загальну вартість 491 400,00 грн., а покупець (відповідач) зобов"язувався прийняти товар та оплатити його на на протязі 2-ох банківських днів з моменту поставки. На виконання взятих на себе зобов"язань позивач здіснив поставки товару на загальну суму 303 120.10 грн., а саме:
27.10.2009р. - 94,45 тонни на загальну суму 77354,56 грн.
29.10.2009р. - 114,02 тонни на загальну суму 93 382,38 грн.
02.11.2009р. - 161 64 тонни на загальну суму 132 383,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № 215 від 27.10.2009р.; №216 від 29.10.2009р.; № 218 від 29.10.2009р.; №219 від 02.11.2009р.; № 220 від 02.11.2009р.; №221 від 02.11.2009р.
Відповідно до п.4.1.; 4.2. договору розрахунок за товар здіснюється відповідно до ваги, визначеної в пункті поставки товару на протязі 2-ох банківських днів з моменту поставки з наданням продавцем видаткової і податкової накладної. Розрахунок є безготівковим (п.4.4. договору).
Так, за поставлений товар 27.10.2009р. відповідач повинен був розрахуватися 29.10.2009р, за товар поставлений 29.10.2009р. останнім днем розрахунку було 31.10.2009р., за товар поставлений 02.11.2009р. останнім днем оплати 05.11.2009р.
Таким чином, відповідач, незважаючи на взяті на себе зобов"язання за умовами договору, оплату поставленого товару у вказані строки не здійснив. Чим порушив умови оплати товару, які є істотною умовою договору купівлі-продажу №21/10, що призвело до припинення подальшої поставки до моменту погашення заборгованості в повному обсязі. У зв"язку з припиненням поставки відповідач виконав свій обов"язок по сплаті поставленого товару частково, перерахувавши на користь позивача 10.11.2009р. грошові кошти в розмірі 20 000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 10.11.2009р.
Таким чином, після часткових розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем склала 283 120,10 грн.- основного боргу.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення 283 120,10 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 28 566,97 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким , що прострочив, якщо він приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договорм або законом.
Відповідно до п. 7.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, покупець оплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен банківський день прострочення оплати.
Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 566,97 грн. - пені заявлено правомірно і підлягають задоволенню.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення 6 391,14 грн. - 3% річних, 15 288,49 грн. - інфляційних втрат, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних в сумі 6 391,14 грн. та інфляційних втрат в сумі - 15 288,49 грн. здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 391,14 грн. - 3% річних, 15 288,49 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвалам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову із стягненням з відповідача судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. , 4-5, 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" код ЄДРПОУ 05459176 (вул. 50-річчя СРСР, 17 смт. Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800.; р/р 2600905660167 в АКБ "Правекс - банк", МФО 300335.; р/р 26008009933010 в АТ "Каліон Банк Україна", МФО 321983 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест", код ЄДРПОУ 35212563 (вул. Забужжя, 11, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область., р/р2600183304 у ВОД ВАТ "Райффайзен банк АВАЛЬ", МФО 380805 ; юр. адреса : вул. Промислова, 1, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька обл.) 283 120,10 грн. - основного боргу, 28 566,97 грн. - пені, 6 391,14 грн. - 3% річних, 15 288,49 грн. - інфляційних втрат., 3 333,67 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25.10.10р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. 50-річчя СРСР, 17 смт. Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800)