Справа № 331/1941/22
Провадження №1-кп/333/175/24
27 березня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів Комунарського районного суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченої: ОСОБА_6 ,
захисників обвинуваченої: ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, заявлені у кримінальному провадженні № 22022080000000175 від 22.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 111-1 КК України,,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває дане кримінальне провадження, в межах якого відносно обвинуваченої ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зі строком дії до 06.04.2024 р.
Наразі по справі здійснюється судовий розгляд, досліджуються докази заявлені сторонами. В зв'язку зі складністю справи, необхідністю дослідження значного обсягу доказів, суд не має можливості розглянути цю справу в строк до 06.04.2024 р.
Процесуальним прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів, задля запобігання ризику, передбаченого ст. 177 КК України, що обвинувачена може переховуватися від суду.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_7 заперечували відносно задоволення клопотання прокурора, вважають, що заявлений ним ризик переховування обвинуваченої відсутній. Просили скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під варто, враховуючи, що обвинувачена раніше не судима, має повнолітнього сина, який мешкає в м. Дніпро та винаймає квартиру задля можливості мешкання ОСОБА_6 , а також має можливість утримувати її. Також просили врахувати, що у обвинуваченої погіршився стан здоров'я і вона потребує належного медичного обстеження.
Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту, вважає, що підстави для скасування запобіжного заходу відсутні.
Колегія суддів, вислухав пояснення прокурора, обвинуваченої, її захисників, дослідивши матеріали судової справи, дійшла висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотанням сторони захисту залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Відповідно до ч. 6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тільки тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Підставою застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що обвинувачена може переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. В подальшому строк цього запобіжного заходу продовжувався в зв'язку з наявністю вагомого ризику, передбаченого зазначеною вище статтею, що обвинувачена може переховуватися.
Наразі судовий розгляд цієї справи знаходиться на завершальних етапах.
Обвинувачена ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 111-1 КК України, які згідно обвинувального акту, кваліфіковані як:
- закінчений замах на вчинення державної зради у формі переходу на бік ворога в умовах воєнного стану та надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану;
- закінчений замах на вчинення добровільного зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
З урахуванням положень до ст. 12 КК України, інкримінований ОСОБА_6 злочин ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Інкриміновані їй злочини є кримінальними правопорушеннями проти основ національної безпеки України, які відповідно до обставин обвинувального акту, вчинені в умовах воєнного стану та збройної агресії російської федерації. Отже, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства.
Обвинувачена ОСОБА_6 раніше не притягувалась до кримінальної відповідності. Стійкі соціальні зв'язки обвинуваченої знаходяться в Бердянському районі Запорізької області (цивільний чоловік, донька, постійне місце проживання та місце роботи). На підконтрольній Україні території мешкає повнолітній син позивачки, який орендував квартиру в м. Запоріжжі для забезпечення можливості мешкання обвинуваченої, у разі скасування запобіжного заходу.
До початку війни в Україні, ОСОБА_6 займала чиновницьку посаду, була обрана депутатом місцевої ради, що свідчить про наявність у неї значного кола знайомих серед чиновницького складу, впливових осіб тощо, та можливість використання своїх зв'язків задля перетину кордону України або виїзду на тимчасово окуповану територію. Сторона захисту надала відповідь Запорізької військової адміністрації щодо відсутності можливості перетину в Запорізькій області на тимчасово окуповану територію з грудня 2022 р., при цьому відомості, що такий перетин неможливий і на прифронтових ділянках в інших областях України, стороною захисту не надано.
З огляду на вищевказані обставини щодо особи обвинуваченої, тяжкість покарання передбаченого законодавством за інкриміновані злочини та усвідомлення обвинуваченою можливого визнання судом її вини за висунутим обвинуваченням та тиск тягаря можливого призначення та відбування тяжкого покарання передбаченого законодавством, стадію кримінального провадження та стан судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що ризик переховування обвинуваченої від суду не зник та не зменшився.
Наявність орендованого життя для обвинуваченої в м. Запоріжжі не є тим гарантуючим фактором, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої та знівелює вищевказаний ризик. За наявності вищевказаного ризику, відсутність будь якого запобіжного заходу (на чому наполягає сторона захисту), який би забезпечив належну поведінку обвинуваченої, враховуючи неможливість застосувати до неї іншого більш м'якого запобіжного заходу з огляду на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, створить ризик можливого порушення суспільного інтересу та перешкод у належному справедливому об'єктивному розгляді протягом розумного строку цієї справи.
Сторона захисту посилається на погіршення стану здоров'я обвинуваченої, при цьому суду не надано доказів, що її обстеження та лікування неможливе в умовах слідчого ізолятора.
З огляду на вищевказане, а також враховуючи суть та характер інкримінованого ОСОБА_6 обвинувачення, спрямованість інкримінованих злочинів, відповідно до обвинувального акту , на шкоду державі, у якій на цей час запроваджено воєнний стан, що свідчить про наявність підвищеного суспільного інтересу, який потребує захисту, наявність вагомого ризику переховування обвинуваченої від суду, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу необхідно відмовити.
Скориставшись своїм процесуальним правом, передбаченим ч. 4 ст. 183 КПК України, з огляду на вищенаведене, колегія суддів, не визначає розмір застави у цьому кримінальному провадженні
Керуючись ст.ст.177, 331, 392-395 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити в клопотанні захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відносно обвинуваченої ОСОБА_6 .
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», строком на 60 днів, а саме: з 27.03.2024 року по 25.05.2024 року, включно.
Ухвала діє до 25.05.2024 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали суду складений 28.03.2024 .
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3