Справа № 713/3598/12
Провадження № 6/309/74/22
17 січня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в особі
головуючого - судді Савицький С.А.
з участю секретаря судового засідання Мацунич В.І.
представника заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Лукачко І.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за заявою АТ КБ «Приватбанк» про зміну способу виконання рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 17.10.2013 року по справі №713/3598/12,-
Представникв АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання судовогзо рішення, в якій просить змінити спосіб виконання рішення, встановити наступний спосіб виконання рішення Хустський районний суд Закарпатської області від 17.10.2013 року по справі №713/3598/12: звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою; АДРЕСА_1 , шляхом реалізації вказаного предмету іпотеки з проведенням прилюдних торгів; інші положення рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 17.10.2013 року по справі №713/3598/12 залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог заявник вказав, що Хустським районним судом Закарпатської області 17.10.2013 року було ухвалено рішення за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким:
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKGОGІ000003457 від 15 лютого 2008 року укладеним між публічним акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” та ОСОБА_3 в розмірі 738033 (сімсот тридцять вісім тисяч тридцять три) гривні 33 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором про іпотеку від 15.02.2008 року - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві приватної власності, шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права продажу вказаного предмета іпотеки, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
Тож звертаючись до суду банк обрав спосіб захисту свого порушенного права, який відповідає Закону «Про іпотеку», договору.
На даний момент АТ КБ "ПриватБанк" позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду. Причинами є:
- відсутність необхідних документів для реалізації предмета іпотеки;
- відсутність попиту покупців.
Процесуальний закон направлений на захист перш за все порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, і якщо закон не визначає способу захисту такого права - суд може визначити спосіб, що не суперечить закону.
Проте жоден Закон України не забороняє змінювати спосіб виконання рішення, якщо рішення суду не підлягало виконанню в порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тож іпотекодержатель вправі самостійно обрати спосіб захисту свого права, який передбачений законом або договором. Обрання одного способу захисту порушеного права не забороняє іпотекодавцю обрати інший спосіб (у разі незадоволення вимог іпотекодержателя), якщо таке обрання не призведе до подвійного стягнення за основним зобов'язанням.
Саме невиконання основного зобов'язання, відсутність можливості реалізувати нерухоме майно банком, протидія з боку відповідача, примушує банк звертається до суду з заявою про встановлення іншого способу виконання рішення - примусового.
Примусовий спосіб реалізації відрізняється від способу встановленого в рішенні, проте два способи мають одну мету та не змінюють рішення по суті - стягнення боргу.
Крім того, відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу зокрема житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 глави 2 розділу 2 Наказу Міністерства Юстиції України від. 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється.
Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі- продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі- продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 глави 22 розділу 2 Наказу Міністерства Юстиції України від. 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).
Таким чином, банк не може звернутись до нотаріуса для посвідчення договору купівлі- продажу та надати правовстановлюючі документи на вказане майно. В банка відсутні вказані документи, так як банк не є власником майна а лише іпотекодержателем. Також банк не є особою, яка за законом має право отримати дублікати правоветановлюючих доментів, адже банк не є стороною угоди.
Вищезазначені обставини роблять неможливою реалізацію предмету іпотеки, у спосіб, що передбачений рішенням суду.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертався до суду про стягнення боргу та обрав передбачений законом та договором спосіб виконання рішення про стягнення боргу - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іншій особі-покупцеві, проте за вказаних обставин не має можливості ним скористатись.
Вказаний в рішенні порядок виконання не передбачає звернення до Державної виконавчої служби. В цьому випадку банк не є стягувачем, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», при цьому позбавлений можливості виконання рішення суду самостійно.
Зміна способу виконання рішення суду, а саме реалізація Державною виконавчою службою України виправить вказану ситуацію, адже таке рішення можливо буде пред'явити до виконавчої служби, реалізувати предмет іпотеки через публічні торги.
Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 435 ЦПК України, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Заінтересована особа ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні заяви банку про зміну способу виконання рішення. Посилається на те, що відповідно до рішення Хустського районного суду встановлено , що ОСОБА_3 отримала кредит в АТ КБ «Приватбанк» та в зв'язку з економічною скрутою не виконувала взяті на себе зобов'язання належним чином, однак після винесення заочного рішення Хустським районним судом від 17.10.2013 року, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 з метою врегулювання даного кредиту укладено додаткову угоду №1 від 30.09.2014 року відповідно до якої:
1 .Суму заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту дати підписання цієї Додаткової угоди зменшити на 1015354,19 грн., а саме: відсотки у розмірі 340799,86 грн., комісія у розмірі 0,00грн., пеня у розмірі 674545,33грн.
2 . Згідно зі ст. 212,651, ЦКУ у разі порушення Позичальником будь якого з зобов'язань передбаченого в Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до цієї угоди) понад 31 день позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 1015345, 19 грн.,
3. Вказати та викласти пункт 1 у відповідності до діючого договору в наступній редакції:
П. 1.1. Кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 245000грн., та на споживчі цілі 58313,23 грн.,
П.1.3 Кредит надається в вигляді непоновлювальної лінії строком погашення не пізніше 15.09.2024 року.
Отже враховуючи дану додаткову угоду можна прийти до висновку, що заборгованість за винесеним Заочним рішенням суду, на яке посилається позивач є погашеною, оскільки відповідно до квитанцій про сплату заборгованості станом на 02.11.2022 року немає в зв'язку з достроковим погашенням, що підтверджується квитанцією на суму 15300 грн., та квитанцією на суму 100000 грн., а також квитанція на суму 300 грн., від 09.11.2022 року.
Враховуючи викладене вважають заяву АТ «Приват Банк» такою, що не підлягає до задоволення оскільки рішення суду від 17.10.2013року не може бути звернуте до виконання через його повне фактичне виконання, на умовах викладених в додатковій угоді від 30.09.2014року. Просила відмовити в задоволенні заяви.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 підтвердив виконання ОСОБА_3 умов додаткової угоди №1 від 30.09.2014 року до договору про іпотечний кредит від 30.09.2014 року.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення, оскільки рішення суду від 17.10.2013року не може бути звернуте до виконання через його повне фактичне виконання, на умовах викладених в додатковій угоді від 30.09.2014року.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Хустським районним судом Закарпатської області 17.10.2013 року було ухвалено рішення за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно якого:
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKGОGІ000003457 від 15 лютого 2008 року укладеним між публічним акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” та ОСОБА_3 в розмірі 738033 (сімсот тридцять вісім тисяч тридцять три) гривні 33 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором про іпотеку від 15.02.2008 року - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві приватної власності, шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права продажу вказаного предмета іпотеки, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
Заявник посилається на те, що виконати рішення на даний момент АТ КБ "ПриватБанк" позбавлений можливості через відсутність необхідних документів для реалізації предмета іпотеки;відсутність попиту покупців.
Відповідно доч.1,2 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові длявсіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових числужбових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами,згода наобов'язковість яки хнадана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ч. 3 ст.33 Закону України «По виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України"Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ст.435 ЦПК України, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. При цьому підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його не можливим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.
При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.
З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.
Після винесення заочного рішення Хустським районним судом від 17.10.2013 року, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 від 30.09.2014 року відповідно до якої:
1.Суму заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту дати підписання цієї Додаткової угоди зменшити на 1015354,19 грн., а саме: відсотки у розмірі 340799,86 грн., комісія у розмірі 0,00грн., пеня у розмірі 674545,33грн.
2. Згідно зі ст. 212,651, ЦКУ у разі порушення Позичальником будь якого з зобов'язань передбаченого в Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до цієї угоди) понад 31 день позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 1015345, 19 грн.,
3. Вказати та викласти пункт 1 у відповідності до діючого договору в наступній редакції:
П. 1.1. Кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 245000грн., та на споживчі цілі 58313,23 грн.,
П.1.3 Кредит надається в вигляді непоновлювальної лінії строком погашення не пізніше 15.09.2024 року.
Отже враховуючи дану додаткову угоду можна прийти до висновку, що заборгованість за винесеним заочним рішенням суду, на яке посилається позивач є погашеною, що підтверджується квитанцією на суму 15300грн., та квитанцією на суму 100000 грн., а також квитанція на суму 300 грн., від 09.11.2022 року.
Рішення суду від 17.10.2013 року фактично виконано, на умовах викладених в додатковій угоді від 30.09.2014року.
Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, суд, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду у зв'язку з виконанням зобов'язання відповідачем.
Керуючись ст.ст. 260, 435, ЦПК України, ст.16 ЦК України, ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
Заяву АТ КБ «Приватбанк» про зміну способу виконання рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 17.10.2013 року по справі №713/3598/12 - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Хустського
районного суду: Савицький С.А.