№ 2 - 623/10 р
08 жовтня 2010 року Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого судді Могачевської В.Й.
при секретарі Максимів О. М.
з участю позивачки ОСОБА_1
представника відповідача Пашківського П. П.
третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Остап”ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування рішення сільської ради від 14 грудня 1993 року та № 106 від 22. 06. 2008 року в частині передачі земельної ділянки площею 0.14 га ОСОБА_3, -
ОСОБА_1 В звернулася до суду із позовною заявою до Остап”ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування рішень сільської ради від 14 грудня 1993 року та № 106 від 22. 06. 2008 року в частині незаконного вилучення з - під садиби ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.14 га та приєднанні її до сусідньої садиби, яка належала ОСОБА_6 і послідуючої її передачі у власність ОСОБА_3 , яка раніше обліковувалася за належним їй сьогодні будинком.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що згідно договору купівлі - продажу житлового будинку 07 квітня 2009 року вона купила у ОСОБА_7 житловий будинок загальною площею 32,2 кв.м., розташований в селі Осап”є Підволочиського району Тернопільської області.
За час життя попередньої власниці цієї садиби ОСОБА_5, яка заповіла цей будинок ОСОБА_7 за ним обліковувалася по кадастровій книзі сільської ради земельна ділянка площею близько 0,20 га, що відповідає нормам ч.2 ст. 67 ЗК України 1990 року і ч. 1 п. « г » ст. 121 чинного нині ЗК України та кореспондується із ст. 381 ЦК України.
Відповідач, ігноруючи вказані норми законів, своїм рішенням від 14. 12. 1993 року та № 106 від 22. 06. 2008 року відторгнув від даної садиби земельну ділянку площею 0,14 га спочатку на користь ОСОБА_6, а потім на користь власника суміжного будинковолодіння ОСОБА_3, чим допустив дискримінацію прав як попереднього власника будинку ОСОБА_7, так і її прав, як нинішнього його власника, для безоплатної передачі їй належної до будинку ( садиби ) земельної ділянки у приватну власність для його обслуговування в межах норм встановлених ст. 12 ЗК України.
Про відторгнення відповідачем належної до її будинку земельної ділянки площею 0,14 га вона дізналася з його відповіді на її заяву від 16. 11. 2009 року про виділення їй цієї земельної ділянки.
Своїми діями відповідач порушив ст. 14 ( заборона дискримінації, тобто применшення прав одних громадян перед іншими ) Європейської Конвенції про захист прав Людини та основних свобод.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача сільський голова с. Остап”є ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 позов заперечили.
При цьому ОСОБА_2 пояснив, що житловий будинок, придбаний позивачкою в 2009 році, до того даний житловий будинок належав ОСОБА_5, яка померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1 року і дане господарство було закрите. Після її смерті земельною ділянкою користувалася ОСОБА_6, якій рішенням сесії Остап”ївської сільської ради від 14. 12. 1993 року було передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,54 га, включаючи земельну ділянку площею 0,14 га від ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_6 , власником належного їй житлового будинку і земельної ділянки на підставі свідоцтва про вправо власності за законом стала ОСОБА_8, яка 08 квітня 2003 року продала будинок ОСОБА_3, котрому рішенням сесії Остап”ївської сільської ради № 106 від 22. 06. 2008 року було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,54 га., що була закріплена за придбаним ним будинком.
ОСОБА_3 повідомив, що в квітні 2008 року він купив в ОСОБА_8 житловий будинок звернувся з заявою до сесії Остап”ївської сільської ради про передачу у приватну земельної ділянки і 22 червня 2008 року рішенням сесії сільської ради йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,54 га, якою раніше користувалася ОСОБА_6, а після її смерті її дочка ОСОБА_8
Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, свідка ОСОБА_7, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з таких міркувань.
07 квітня 2009 року позивачка ОСОБА_1 купила в ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі - продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу.
Проданий ОСОБА_7 житловий будинок належав їй на підставі рішення Підволочиського районного суду від 16 жовтня 2008 року. Вказаним рішенням було визнано право власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5., померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_5. 02 березня 1992 року вона заповіла своє майно, яке складається з житлового будинку ОСОБА_7
З погосподарської книги Остап”ївської сільської ради за 1991 - 1995 роки, заведеної 20 березня 1991 року, яка пронумерована, прошнурована і скріплена печаткою сільської ради ( а. с. 90 книги ) значиться господарство ОСОБА_5, яке було закрито у зв”язку із її смертю, де вказано, що їй належав житловий будинок. За господарством рахувалася земельна ділянка площею 0,17 га, в тому числі під будівлями , чагарниками , ярами , балками та громадськими дорогами - 0,01 га. .
В цій же по господарській книзі ( а.с. 86 ) значиться господарство ОСОБА_6, разом з якою проживали ОСОБА_11 та ОСОБА_8. Їм належав житловий будинок і земельна ділянка в 1990 -1993 роках 0,32 га , під будівлями, чагарниками, ярами, балками та громадськими дорогами 0,01 га,; в 1994 - 1995 роках її розмір збільшився до 0, 54 га, а під будівлями, чагарниками , ярами , балками та громадськими дорогами 0,06 га.
В погосподарській книзі № 1 за період з 1996 по 2000 рік , яка також пронумерована, прошнурована і скріплена печаткою на ( а .с. 178 ) значиться господарство ОСОБА_6, разом з якою проживали ОСОБА_11 та ОСОБА_8. Їм належав житловий будинок і земельна ділянка розміром 0, 54 га, з яких - під будівлями, чагарниками, ярами, балками та громадськими дорогами 0,06 га, під ріллею - 0,46 га і під багаторічними насадженнями 0,02 га.
Як видно з рішення одинадцятої сесії двадцять першого скликання Остап”ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області від 14 грудня 1993 року, розглянувши заяву ОСОБА_6 про передачу у приватну власність земельної ділянки вирішила передати їй земельну ділянку площею 0,54 га : 0,29 га для ведення особистого підсобного господарства і 0,25 га для обслуговування житлового будинку і споруд.
Після смерті ОСОБА_6 власником житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом стала ОСОБА_8, яка 08 квітня 2008 року продала цей будинок третій особі - ОСОБА_3, що стверджується договором купівлі - продажу посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу.
Рішенням № 106 від 22 червня 2008 року дев”ятої сесії п”ятого скликання Остап”ївської сільської ради на підставі заяви ОСОБА_3 йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,54 га : 0,29 га для ведення особистого підсобного господарства і 0,25 га для обслуговування житлового будинку і споруд ( рішення було прийнято задовго до визнання за ОСОБА_7 , яка аж в серпні 2008 року звернулася до суду з позовом про визнання права власності на проданий позивачці житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5. Суд постановив рішення 16 жовтня 2009року) , а ОСОБА_1 стала власником будинку 11.05. 2009 року після реєстрації придбаного будинку у Підволочиському БТІ ) .
В договорі купівлі - продажу житлового будинку питання щодо земельної ділянки не вирішувалося.
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7, із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ » ( п. «г» ст. 17 і ст. 22-1 ) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно - правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно - правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем чи набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року , згідно зі ст. 377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст.. 120 ЗК України від 27 квітня 2007 року № 997-У - і згідно зі ст. 120 ЗК України , переходило право власності на земельну ділянку, на якій вон и розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Відповідно до ст.1225 ЦК України і ст. 131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилання адвоката и ОСОБА_4 на те, що вона придбала садибу, за якою раніше була закріплена земельна ділянка площею 0,20 га, а відповідач без згоди і відому позивачки, а також ОСОБА_7, яка була власником будинку після смерті ОСОБА_5. вилучив частину належної до даного будинку земельної ділянки і незаконно передав іншій особі - ОСОБА_12, а пізніше ОСОБА_3, оскільки відповідно до вимог ст. 381 ЦК України зазначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованим на ній житловим будинком, господарсько - побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено законом.
В судовому засіданні встановлено, що в 1992 році господарство ОСОБА_5., яка проживала одна, було закрито, земельна ділянка в грудні 993 року була передана у приватну власність ОСОБА_12, а після придбання житлового будинку в її дочки ОСОБА_8 ОСОБА_3 - йому.
Наведене свідчить, що в даному випадку жодних порушень прав позивачки відповідачем допущено не було.
ОСОБА_7, у якої був заповіт на майно ОСОБА_5., не користувалася земельною ділянкою, яка колись була закріплена за цим будинком, в сільську раду з заявою про закріплення за нею цієї земельної ділянки не зверталася, земельний податок за неї не платила, не заперечувала проти її передачі іншим особам., а тому сільська рада відповідно до ЗК України, який діяв з 15 березня 1991 року ( редакція від 18 грудня 1990 року ) мала право розпорядитися даною земельною ділянкою на свій розсуд, в тому числі і передати іншій особі.
Враховуючи наведені факти, суд приходить до висновку, що позов безпідставний і не може бути задоволений, так як права відповідачки, яка придбала успадкований ОСОБА_7 житловий будинок, відповідачем чи третьою особою прийняттям у 1993 та у 2008 роках рішень щодо земельної ділянки користувач якої помер не порушувались.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 57, 64, 209, 212, 213 ЦПК України , ст.ст. 372, 374, 381 ЦК України, ст. ст. 103, 116, 118, 120, 121, 152, 155, 158 ЗК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішень Остап”ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області від 14 грудня 1993 року та № 106 від 22 червня 2008 року в частині незаконного вилучення з - під садиби ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.14 га та приєднання її до сусідньої садиби, яка належала ОСОБА_6 і послідуючої її передачі у власність ОСОБА_3, яка раніше обліковувалася за належним їй сьогодні будинком відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд.
Суддя :