№ 2 - 485 / 2010 р.
06 жовтня 2010 року Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого судді Могачевської В.Й.
при секретарі Максимів О. М.
з участю позивачки ОСОБА_1 .
її представника ОСОБА_2
адвоката ОСОБА_3
представника відповідача Маховського П. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської центральної районної лікарні про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,. -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Підволочиської комунальної центральної районної лікарні в особі головного лікаря Маховського П. І. про її поновлення на роботі на посаді дільничного лікаря Підволочиської ЦРЛ та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі середньомісячного заробітку, яку просила стягнути з головного лікаря ОСОБА_4.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка посилалася на те, що з весни 1967 року вона почала працювати в Підволочиській ЦРЛ, а з 1981 року, після закінчення Тернопільського медичного університету, працювала дільничним терапевтом в даній лікарні..
Від своїх співробітників їй стало відомо, що 20 травня 2010 року головним лікарем Підволочиської ЦРЛ був виданий наказ про її звільнення з роботи по п. 7 ст. 40 КЗпП України, хоч офіційно про звільнення з роботи її ніхто не повідомляв, з наказом про звільнення не ознайомлював, трудова книжка по даний час знаходиться у відділі кадрів райлікарні.
Позивачка зазначає, що причиною її звільнення послужили слідуючі обставини: 06 квітня 2010 року після приходу на роботу вона на декілька хвилин зайшла в кабінет іншого лікаря - ОСОБА_5, де знаходилася пацієнтка. Через деякий час в кабінет зайшли головний лікар ОСОБА_4 та його заступник - ОСОБА_6 Головний лікар в усній формі запропонував їй зайти в кабінет до лікаря - нарколога, який наказав їй подути в трубку, що нею і було зроблено. Незважаючи на те, що апарат нічого не показав, лікар - нарколог склав протокол № 11 про перебування її на робочому місці в нетверезому стані, проте у якому саме не зазначено, що абсолютно не відповідає дійсності і є цілковитим наклепом, розіграшем, неправдою. оскільки ніколи в житті нічого подібного не допускала.
Вона зразу звернулася з претензіями до головного лікаря, на що останній відповів, що його повідомили про її неадекватну поведінку і він змушений був реагувати..
09 квітня 2010 року головний лікар звернувся до голови профкомітету з проханням дати згоду на її звільнення з роботи. Не повідомляючи і не викликаючи її на засідання - профкомітет виніс рішення про її звільнення, що є черговим фактом незаконності і порушення вимог закону.
Наказом № 40 від 16 квітня 2010 року її було звільнено з роботи, однак у зв”язку з її хворобою, яка тривала з 16 . 04. 2010 року по 20. 05. 2010 року даний наказ було відмінено і в цей же день, 20 травня 2010 року було видано новий незаконний наказ № 56 про її звільнення з робот за п. 7 ст. 40 КЗпП України.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали повністю. При цьому ОСОБА_1 повідомила, що вона працювала лікарем - терапевтом Підволочиської ЦРЛ. 06. 04. 2010 року о 08 год 50 хв. вона прийшла на роботу, а оскільки її медсестра відпросилася з роботи близько 09 год 30 хв. вона зайшла в кабінет до лікаря ОСОБА_5, де знаходилася пацієнтка. Через деякий час в кабінет « ввірвався головний лікар ОСОБА_4 та його заступник - ОСОБА_6 Головний лікар в усній формі запропонував їй зайти в кабінет до лікаря - нарколога ОСОБА_7 який наказав їй подути в трубку, що нею і було зроблено. Незважаючи на те, що апарат нічого не показав, в лікаря - нарколога вже був складений протокол про перебування її на робочому місці в нетверезому стані. При цьому лікар - нарколог не вимірював їй тиск, не цікавився самопочуттям, незважаючи на те, що в неї двічі були черепно - мозкові травми, є ряд хронічних захворювань, в тому числі і гіпертонічна хвороба, а тому щоранку вживає настойки лікарських трав на спитру ( бояришник і пустирник ), про що вона повідомила нарколога, однак він не звернув ніякої уваги на її пояснення.. Сприйнявши все як жарт, розіграш, вона звернулася з претензіями до головного лікаря, на що останній відповів, що його телефоном повідомили про її неадекватну поведінку і він змушений був реагувати. При цьому хто його повідомив відмовився говорити..
09 квітня 2010 року після п”ятихвилинки головний лікар ОСОБА_4 звернувся до голови профкомітету з проханням дати згоду на її звільнення з роботи.
16 квітня 2010 року їй повідомили, що відбудеться засідання профспілкового комітету. О 12 годині вона зайшла в кабінет, в якому знаходилися члени профкому, головний лікар ОСОБА_4, його заступник ОСОБА_6, лікарі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . При цьому їй повідомили, що буде розглядатися лист головного лікаря ОСОБА_4. про її звільнення. Ніхто її пояснень не слухав, а проводили закрите засідання. Коли вона знаходилася в коридорі чула як голова профкому заявив, що треба щоб було одностайне голосування . Їй зразу стало погано і вона звернулася до лікаря ОСОБА_5, яка направила її на стаціонарне лікування, після завершення якого вона продовжила лікування в Більче Золотому. Після повернення на роботу їй не дали можливості працювати, поміняли в кабінеті замки.
Представник відповідача позов заперечив і пояснив, що 06 квітня 2010 року близько 10 год 30 хв невідома особа повідомила його телефоном про неадекватну поведінку дільничного лікаря - терапевта ОСОБА_1, яка йде хиткою ходою, а тому він поцікавився у в. о. зав. поліклінікою ОСОБА_8 де знаходяться лікарі, на що остання повідомила, що недавно бачила позивачку, яка може знаходитися в кабінеті лікаря ОСОБА_5 Взявши з собою заступника гол. лікаря ОСОБА_6, в. о. зав. поліклінікою ОСОБА_8 вони зайшли в кабінет ОСОБА_5, де знаходилася ОСОБА_1, якій він запропонував зайти в свій робочий кабінет, однак остання поводила себе неадекватно, відповідала невпопад, не реагувала на його вимоги, про що комісією було складено акт а лікарю - наркологу ОСОБА_7 було видано направлення і запропоновано провести медичне освідування позивачки для визначення стану алкогольного сп”яніння . Близько 14 - 15 години ОСОБА_7 дав йому протокол медичного освідування ОСОБА_1, в якому було зазначено, що остання знаходиться в стані алклоголнього сп”яніння, а тому він звернувся з поданням до профспілкового комітету Підволочиської ЦРЛ про дачу згоди на звільнення позивачки з роботи за появу на робочому місці в нетверезому стані.. 16 квітня 2010 року на засіданні профспілкового комітету, на якому була присутня позивачка, одноголосно було прийнято рішення про дачу згоди на її звільнення, на підставі якого ним було видано наказ про звільнення позивачки з роботи.
Однак, остання відмовилася від одержання наказу і в цей же день оформила лікарняний лист, а тому ним був відмінений наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи, і після завершення нею лікування, 20 травня 2010 року був виданий новий наказ про її звільнення. Даний наказ було доведено до відому позивачки, яка відмовилася від одержання його копії, а також від одержання копії трудової книжки. Він просив дати згоду на звільнення позивачки з роботи, поскільки і раніше в адміністрації були претензії до роботи позивачки, на яку в позаминулому році на неї було накладено дисциплінарне стягнення, а також з урахуванням того, що з її вини часто виникали конфліктні ситуації з працівниками лікарні.
Вислухавши пояснення позивачки і її представника, представника відповідача, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1. до задоволення не підлягають, виходячи з таких міркувань.
ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря - терапевта дільничного Підволочиської КЦРЛ.
Наказом № 40 від 16 квітня 2010 року головного лікаря Підволочиської КЦРЛ її було звільнено з роботи за п. 7 ст. 40 КЗпП України, за появу на робочому місці в нетверезому стані.
Наказом № 41 від 19 квітня 2010 року в зв”язку з хворобою ОСОБА_1 наказ № 40 від 16. 04. 2010 року про її звільнення було відмінено.
Наказом № 56 від 20 травня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на робочому місці в нетверезому стані .
В цей же день - 20 травня 2010 року об 11 год. 30 хв. наказ про звільнення було доведено до відому позивачки, яка категорично відмовилася від ознайомлення з даним наказом, отримання, копії наказу та копії трудової книжки, що стверджується актом, складеним в присутності зав. поліклінічним відділенням Підволочиської КЦРЛ ОСОБА_9, старшої медсестри поліклінінічного відділу ОСОБА_10, дільничної медсестри ОСОБА_11, начальника відділу кадрів ОСОБА_12.
Факт перебування позивачки ОСОБА_1 на робочому місці в нетверезому стані мав місце 06 квітня 2010 року, що стверджується актом перевірки на предмет неадекватної поведінки, складений об 11 год. 30 хв комісією в складі : головного лікаря Підволочиської КЦРЛ ОСОБА_4, в, о. заступника головного лікаря ОСОБА_6, в.о. завідувача поліклініки ОСОБА_8, в якому зазначено, що позивачка неадекватно поводилась і відповідала на запитання, від неї було чути запах алкоголю, а тому комісією було прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 до лікаря - нарколога для визначення факту перебування на робочому місці в нетверезому стані.
В протоколі № 11 ( форма № 115 у ) медичного огляду для визначення факту вживання алкоголю і стану сп”яніння зазначено, що огляд проводився лікарем - наркологом Підволочиської ЦРЛ ОСОБА_7 на підставі направлення головного лікаря від 06. 04. 2010 року о 12 год. На час огляду ОСОБА_1 знаходилася в стані алкогольного сп яніння.
В судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив даний факт, повідомивши, що з 1972 року він працює лікарем - наркологом, а тому може безпомилково визначити стан людини.. Висновок про те, що ОСОБА_1 . перебувала у стані алкогольного сп”яніння ним було зроблено після проведення її обстеження. До такого висновку він прийшов тому, що : від неї було чути запах алкоголю, була дуже балакуча, ейфорична, говорила скоромовкою, часом невиразно, було почервоніння обличчя, хитка хода, не давала можливості оглянути зрачки і виміряти артеріальний тиск, пожвавлена міміка, безпричинний сміх, відмовилася виконувати точні рухи ( пальце - носові проби ), на його пропозицію дихати в аппарат « алкотест» для визначення стану алкогольного сп”яніння дихала не в трубку, а поза нею ( по боках ). На його запитання чи вживала спиртні напитки позивачка говорила, що випила 50 мл. настойки трав. Після проведення ним обстеження відмовилася від одержання протоколу і підпису в ньому, а постійно задавала запитання що їй за це буде, на що він запропонував здати кров чи пройти обстеження в іншому медичному закладі .
Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_6 дали пояснення аналогічні поясненням представника відповідача.
Свідок ОСОБА_13 повідомила, що 06. 04. 2010 року вона проводила прийом хворих з 11 год 30 хв. Після приходу її на роботу в кабінет до неї дійсно зайшла ОСОБА_1, яка сиділа на кушетці, дальше від неї, а так як вона вела прийом хворої, то не мала часу приділити увагу позивачці. Приблизно через 5 хв в кабінет зайшов головний лікар, який запропонував позивачці вийти, що вона і зробила, тобто, даний свідок, не підтвердила і не спрастувала факт перебування позивачки в стані алкогольного сп”яніння .
Свідок ОСОБА_14 - родичка позивачки, підтвердила факт перебування останньої в кабінеті лікаря ОСОБА_5, заявивши, що вона сиділа біля лікаря, з ОСОБА_1 не спілкувалася, але запаху алкоголю не чула. Була присутня коли заходив головний лікар, а після нього лікар ОСОБА_7, який запропонував ОСОБА_1 зайти в свій кабінет, на що остання відповіла, що закінчить розмову з лікарем і піде .
Свідок ОСОБА_11 - медсестра, яка більше 20 років працювала з позивачкою повідомила, що 06. 04. 2010 року зранку вона відпросилася з роботи і була відсутня близько 2 - х годин. Коли прийшла на роботу ОСОБА_1 була на своєму робочому місці, знервована і говорила що її обвинувачують у вживанні спиртних напитків, хоч вона нічого не вживала. Після 14 - ї години вона пішла додому , а ОСОБА_1 залишилася на своєму робочому місці. 20 травня до них в кабінет заходила зав. поліклінікою ОСОБА_9, медсестра ОСОБА_15, зав. кадрами ОСОБА_12 , які хотіли вручити трудову книжку, однак позивачка не відмовилася її одержати. Після того вона працює з іншими лікарями, а в кабінет в якому працювала раніше не може потрапити, оскільки там поміняли замки.
Відповідно до протоколу засідання профспіллкового комітету медичних працівників № 3 від 16. 04. 2010 року видно, що на засіданні профкому було розглянуто подання адміністрації Підволочиської КЦРЛ про надання згоди на звільнення з займаної посади лікаря - терапевта дільничного ОСОБА_1 за появу на робочому місці в нетверезому стані і одноголосно було прийнято рішення про надання такої згоди.
В судовому засіданні були допитані всі члени профкому : ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 які підтвердили що 16 квітня 2010 року дійсно дали згоду на звільнення позивачки з роботи за п. 7 ст. 40 КЗпП України. Позивачка була присутня на засіданні профспілкового комітету, заперчувала факт перебування на робочому місці в нетверезому стані, однак жодних доказів на своє виправдання не подала, а навпаки обвинувачувала лікаря - нарколога, головного лікаря та членів профспілкового комітету в упередженому відношенні до неї.
Допитаний в судовому засіданні головний лікар обласного психоневрологічного диспансеру ОСОБА_23 повідомив, що він був включений в склад комісії з управління охорони здоров”я Тернопільської ОДА, яка перевіряла звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій головного лікаря Підволочиської КЦРЛ Під час проведення перевірки жодних порушень вимог Закону ні з сторонни головного лікаря Підволочиської КЦРЛ, ні з сторонни лікаря - нарколога ОСОБА_7, який проводив обстеження для визначення стану алкогольного сп”яніння комісією не було виявлено.
При цьому повідомив, що у випадку незгоди позивачки з результатами обстеження, вона могла звернутися в будь-який інший найближчий медичний заклад ( Волочиськ, Хмельницьк, Тернопіль) для проведення повторного обстеження чи здати кров, однак вона цього не зробила.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести суду ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Твердження позивачки і її представника про те, що в цей день вона себе погано почувала, вживалда настойку лікарських трав, в неї був високий артеріальний тиск, а тому почервоніння обличчя та інші ознаки на які вказує лікар - нарколог були наслідком її хворобливого стану, а також те , що вона не могла звернутися в інший медичний заклад для проведення експертизи для визначення стану сп”яніння, так як головний лікар відмовив їй у видачі направлення, нічим не доведені і не заслуговують на увагу, оскільки їй, як лікарю з багаторічним стажем добре було відомо про можливість проведення незалежної наркологічної експертизи або здачі додаткових аналізів ( крові, сечі або слини ) за її особистим зверненням . В судовому засіданні встановлено, що за медичною допомогою ні в цей, ні в наступні дні вона ОСОБА_1 не зверталася, а звернулася аж 16 квітня 2010 року, після прийняття рішення про її звільнення з роботи.
Наведені факти, а також відповіді на ім”я позивачки № 1860 / 3- 01 від 20.05. 2010 року та № 1671 від 12. 05. 2010 року № и1671/3 -01 за підписом начальника головного управління охорони здоров”я Тернопільської ОДА ОСОБА_24 та відповідь прокурара Підволочиського району Тернопільської області № 70 - 96 від 15. 04. 2010 року про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування, спростовують твердження позивачки про неправомірність та незаконність дій головного лікаря Підволочиської КЦР ОСОБА_4.
Факт перебування на робочому місці в нетверезому стані може встановлюватися не тільки спеціальними обстеженнями з використанням технічних засобів, а й будь - якими іншими доказами, допустимими з точки зору цивільно - процесуального законодавства, а також шляхом складання акту довільної форми, в якому зазначено зовнішні ознаки нетверезого стану.
В судовому засіданні встановлено, що головним лікарем Підволочиської КЦР було дотримано встановленого КЗпП України порядку звільнення позивачки, яка була звільнена за згодою профспілкового комітету медичних працівників Підволочиської КЦРЛ, на засіданні якого була присутня і давала пояснення .
Наказ про її звільнення було видано з дотриманням місячного строку з дня виявлення порушення ( без урахування часу перебування на лікуванні), а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням вищенаведених доводів суд не вбачає.
Оскільки позивачка при поданні позовної заяви була звільнена від сплати судових витрат, а їй відмовлено у задоволенні позову, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України їх слід віднести за рахунок держави.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 57, 64, 209, 212, 213 ЦПК України , ст. ст. 40, 43, 232, 233, 235 КЗпП України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Підволочиської комунальної центральної районної лікарні про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за недоведеністю позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження .
Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення учасниками процесу, позивачкою ОСОБА_1, яка не була присутня під час його проголошення в той же строк з моменту отримання його копії.
Суддя :