Справа № 755/3439/24
Провадження №: 3/755/1704/24
"11" березня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В. розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 20.02.2024 серія ААД № №86038, ОСОБА_1 , 13.02.2024 року о 08 годині 00 хвилин, керуючи транспортним засобом марки «CITROEN», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві, по вул. Комбінатна,25, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «SCODA» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3 (б), 10,1 Правил дорожнього руху України.
Крім цього, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 20.02.2024 серія ААД № №860039, ОСОБА_1 , 13.02.2024 року о 08 годині 00 став учасником ДТП з транспортним засобом «SCODA» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не дочекавшись приїзду працівників поліції, чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, що був учасником ДТП з транспортним засобом «SCODA» д.н.з. НОМЕР_2 , зазначив що зачепив тільки номерний знак, та відшкодував завдані матеріальні та моральні збитки громадянину ОСОБА_2 . Також заперечив, що залишив місце ДТП. Зазначив, не відчув ніякого удару тому і поїхав, не мав наміру уникати адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, за що встановлено відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Як роз'яснено в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання накладення стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, ненастання тяжких наслідків, вік, стан здоров'я, сімейний стан, його поведінку під час та після вчинення протиправних дій, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, щиро розкаявся, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду (підтверджено наданою розпискою), що свідчить про усвідомлення останнім факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
Тому суддя вважає, що для досягнення завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та зважаючи на мету адміністративного стягнення, достатнім буде застосувати до правопорушника усне зауваження зі звільненням від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Згідно із ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
В поясненнях ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні, було встановлено, що остання не мав умислу залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний, добровільно надав пояснення.
Будь-яких належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Згідно з п. 1.4 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Крім того, згідно з п. 1.1, 1.2, 1.3 Правил дорожнього руху України - ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в його діях складу правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №860039 від 20.02.2024 відносно ОСОБА_1 , за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 40-1, 122-4, 124, 250, 251, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю діяння, оголосивши йому усне зауваження, провадження у справі - закрити.
Провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 28.08.1971, за ст. 122-4 КУпАП - закрити за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: