Номер провадження 2/754/1982/24
Справа №948/2166/23
Іменем України
19 березня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Таран Н.Г.,
секретаря судового засідання - Довгань Г.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку, -
18 грудня 2023 року позивач звернулась до Машівського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 на утримання дітей, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу ) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дітей повноліття. Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьохрічного віку. Згідно з інформації з Єдиного державного демографічного реєстру № 371883 від 19.12.2023, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 . Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 22.12.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку передано на розгляд за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.
В обґрунтування позову зазначає, що 29.07.2017 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, про що Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, зроблено актовий запис № 1498. Сторони мають спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що участі в утриманні дітей відповідач майже не приймає, гроші на придбання речей необхідних для дітей не надає. Позивачу відомо, що відповідач мобілізований до лав Збройних Сил України з 07.06.2022 року і на момент подання позову продовжує нести військову службу, відповідач отримує заробітну плату та відповідні виплати. На даний час діти знаходяться на повному утриманні позивача, яка на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. З огляду на вказані обставини, позивач вимушена звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей та на її утримання, в зв'язку з тим, що відповідач добровільно не приймає участі в матеріальному забезпеченні сім'ї.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2024 року відкрито спрощене позовне провадження за вищевказаною позовною заявою з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, в той же час на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, в той же час на адресу суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи без їх участі, та надійшов відзив, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 29.07.2017 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, про що Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, зроблено актовий запис № 1498. Сторони мають спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що участі в утриманні дітей відповідач майже не приймає, гроші на придбання речей необхідних для дітей не надає. Позивачу відомо, що відповідач мобілізований до лав Збройних Сил України з 07.06.2022 року і на момент подання позову продовжує нести військову службу, відповідач отримує заробітну плату та відповідні виплати. На даний час діти знаходяться на повному утриманні позивача, яка на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
У відповідності з п.п. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою ВРУ № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статі 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 3 статті 182 СК України передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Судом встановлено, що діти проживають з матір'ю - позивачем у справі, тому аліменти необхідно стягувати на її користь, а також те, що відповідач є працездатним і може надавати матеріальну допомогу, доказів, які б свідчили про наявність у відповідача інших утриманців, суду не надано.
Отже суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти в заявленому позивачем розмірі - 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу ) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а тому, вимога позивачки щодо стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей підлягає задоволенню з дня подання нею позовної заяви до суду - з 18.12.2023.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання жінки до досягнення дитиною трьох років суд виходить із положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а також бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Так, статтею 75 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Частиною 2 статті 84 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно з вимогами частини 4 статті 84 Сімейного кодексу України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини 6 статті 84 Сімейного кодексу України, визначено, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до вимог статті 77 Сімейного кодексу України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
Частиною 1 статті 80 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Враховуючи, що позивач наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення такою трирічного віку, у зв'язку з чим у неї немає інших джерел доходу, і вона позбавлена наразі можливості працювати, а відповідач є працездатним, має постійний заробіток і може надавати позивачу кошти на час перебування у декретній відпустці, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. При цьому суд визначає строк стягнення таких з моменту подачі позову з 18.12.2023 і до досягнення малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з вимогами статті 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення у справах про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Між сторонами склалися правовідносини з обов'язку батьків утримувати дітей та права одного з подружжя на утримання, які врегульовані нормами СК України.
Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Судом встановлено, що безспірних доказів, які б свідчили про те, що відповідач є неспроможним надавати таку допомогу, суду не надано, а також суд приймає до уваги той факт, що відповідач визнав позовні вимоги.
З огляду на це, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому за вказаних обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки у повному обсязі.
Згідно з вимогами частини першої статті 140 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору на користь держави.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подання позову, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Таким чином мінімальна сума судового збору, яка підлягає сплаті становить 1073,60 гривень.
Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 140, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, ст.ст. 75, 79, 84, 180, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.12.2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 14.12.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1073,60 грн. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня складення та підписання повного тексту рішення.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 )
відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 )
Повний текст рішення складено 29.03.2024 року.
Суддя: Н.Г.Таран