справа № 2-558/10
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А I Н И
02 червня 2010 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Харечка С.П.
при секретарі - Хіміч З.В.
з участю представника позивача-відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідачів-позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідачів-позивачів - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ «ЕрстеБанк» про визнання кредитного договору недійсним,
До Рівненського міського суду надійшла позовна заява від Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30 липня 2007р. між Позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та Відповідачем - ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/2628/74/03598 (далі - ОСОБА_6 договір), згідно якого Позивачем було надано Відповідачу кредит у сумі 43000,00 (сорок три тисячі) дол. США строком користування до 29 липня 2027 р. на придбання нерухомості на вторинному ринку, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,0 % річних згідно умов ОСОБА_6 договору. Відповідно до умов ОСОБА_6 договору (п. 4.1), Відповідачу було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитні кошти 43000,00 (сорок три тисячі) дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 30 липня 2007року. Тим самим, Позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед Відповідачем за ОСОБА_6 договором. Відповідно до п.п. 1.3, 5.2 ОСОБА_6 договору Відповідач, як позичальник, зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати: часткове погашення кредиту та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів, згідно з Графіком платежів, що є додатком до ОСОБА_6 договору. В порушення зазначених зобов'язань Відповідач: починаючи з 15 січня 2009 року повністю припинила виконувати зобов'язання за ОСОБА_6 договором в частині своєчасного та повного погашення основної суми боргу (тобто суми кредиту), та не виконує умови ОСОБА_6 договору в частині своєчасного та повного погашення відсотків, за користування кредитними коштами. Тобто, в наявності є невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за ОСОБА_6 договором. Передане Позивачем Відповідачу повідомлення - вимога (від 15.01.2009р. та від 07.05.09 р.) про виконання порушеного зобов'язання та дострокового погашення заборгованості за кредитом, що було отримане Відповідачем під підпис залишене без задоволення. Станом на 16 лютого 2010 року заборгованість перед ВАТ «Ерсте Банк» складає 42213,48 доларів США. Згідно п. 6.5. ОСОБА_6 договору Позивач, як кредитор, має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника (Відповідача) за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках порушення умов, які визначаються Сторонами як істотні, у тому числі невиконання позичальником (Відповідачем) п.п. 5.1, 5.2, 5.6 ОСОБА_6 договору (якими передбачається обов'язок Відповідача щомісячно здійснювати погашення кредиту та відсотків, згідно Графіку платежів, що є додатком до ОСОБА_6 договору). В забезпечення виконання зобов'язань за ОСОБА_6 договором Відповідачем було передано в іпотеку відповідно до договору іпотеки №014/2628/74/03598/1 від 30 липня 2007року квартиру двокімнатну за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до п.3.7. ОСОБА_6 договору: «кредит, наданий Кредитором, забезпечується також всім належним Позичальнику (Відповідачу) майном, коштами та активами, що належать йому на праві власності, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може бути звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України». Відповідно до договору поруки №014/2628/74/03598/2 від 30 липня 2007 укладеного між Позивачем та ОСОБА_4, останній взяв на себе зобов'язання перед ВАТ «Ерсте Банк» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, що випливають з укладеного між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_6 договору № 014/2628/74/03598 від 24 вересня 2007року та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в тому числі, але не виключно, зобов'язань щодо повернення у встановлений ОСОБА_6 договором строк суми Кредиту, сплати в порядку та строки, визначені ОСОБА_6 договором, процентів за користування Кредитом та/або комісій, можливої неустойки (пені, штрафів), а також зобов'язань щодо відшкодування Відповідачкою витрат Позивача, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за ОСОБА_6 договором, та збитків Позивача, завданих порушенням Відповідачем своїх обов'язків за ОСОБА_6 договором. 12 травня 2009 року Співвідповідач отримав власноруч повідомлення-вимогу, про погашення заборгованості за кредитом, відсотками та сплати пені. Зазначена Повідомлення вимога, була залишена без задоволення. На підставі викладеного просив задовольнити позов та стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором.
04 лютого 2010 року від відповідачів надійшов зустрічний позов про визнання договорів недійсними та повернення сторін у попередній стан. В обґрунтування зустрічного позову відповідачі-позивачі посилаються на те, що при видачі кредиту за Договором відповідачем не було дотримано в момент оформлення кредитного договору вимог чинного законодавства. При наданні відповідачем-позивачем та отриманні позивачем-відповідачем кредиту у доларах США, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, були порушені норми закону: ст.. 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; ст.. 524 ЦК України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України - гривні; ст.. 3 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України; ст..ст. 6,7 Постанови Національного Банку України № 200 від 30 травня 2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», які чітко встановлюють випадки використання фізичними та юридичними особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та ст.. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України. Крім того, вказували на порушення принципу справедливості закріпленого ст. 3 ЦК України. Посилаючись на частину другу статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вказували, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Вважають, що таким чином кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.
Представник позивача-відповідача в судовому засіданні позовні вимоги збільшив, просив стягнути на користь банку солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 148145,88 дол. США, пояснення викладені в позовній заяві підтримав повістю. Щодо зустрічного позову надав суду письмові заперечення в яких вказав, що позовні вимоги банк не визнає у зв'язку із тим, що маючи генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, банки та інші фінансові установи мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті. Просив суд первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.
Відповідачі-позивачі в судовому засіданні первинні позовні вимоги не визнали, про що надали суду письмові заперечення в яких вказали, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із порушенням банком при видачі кредиту вимог валютного законодавства. Вимоги по зустрічному позову відповідачі-позивачі збільшили, в іншій частині підтримали викладені обставини в зустрічній позовній заяві та доповненні до неї. Просили суд відмовити в задоволенні первинного позову, зустрічну позовну заяву задовольнити, визнати недійсним кредитний Договір № 014/2628/74/03598 від 30 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк», визнати недійсним Договір іпотеки № 014/2628/74/03598/1 від 30 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк» і посвідченим нотаріально приватним нотаріусам ОСОБА_7. Зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_7 виключити з реєстру іпотеку та заборонити відчуження запис про іпотеку та заборону, зобов'язати ВАТ «ЕрстеБанк» прийняти від ОСОБА_3 суму 161999,80 грн. з розстрочкою платежів на 120 грн. за умови, що місячний платіж складатиме 1350 грн.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первинний позов слід задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за необґрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
Судом встановлено, що 30 липня 2007р. між Позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та Відповідачем - ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/2628/74/03598, згідно якого Позивачем було надано Відповідачу кредит у сумі 43000,00 дол. США строком користування до 29 липня 2027 р. на придбання нерухомості на вторинному ринку, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,0 % річних згідно умов ОСОБА_6 договору. Відповідно до умов ОСОБА_6 договору (п. 4.1), Відповідачу було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитні кошти 43000,00 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 30 липня 2007року. Тим самим, Позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед Відповідачем за ОСОБА_6 договором.
Відповідно до п.п. 1.3, 5.2 ОСОБА_6 договору Відповідач, як позичальник, зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати: часткове погашення кредиту та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів, згідно з Графіком платежів, що є додатком до ОСОБА_6 договору. В порушення зазначених зобов'язань Відповідач: починаючи з 15 січня 2009 року повністю припинив виконувати зобов'язання за ОСОБА_6 договором в частині своєчасного та повного погашення основної суми боргу (тобто суми кредиту), та не виконує умови ОСОБА_6 договору в частині своєчасного та повного погашення відсотків, за користування кредитними коштами, даний факт сторонами не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає. Крім того, вказівка відповідачів-позивачів на зобов'язання банку прийняти від ОСОБА_3 суму 161999,80 грн. Підтверджує факт визнання заборгованості перед банком. Тобто, в наявності є невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за ОСОБА_6 договором.
Передане Позивачем Відповідачу повідомлення - вимога (від 15.01.2009р. та від 07.05.09 р.) про виконання порушеного зобов'язання та дострокового погашення заборгованості за кредитом, що було отримане Відповідачем під підпис залишене без задоволення. Станом на 16квітня 2010 року заборгованість перед ВАТ «Ерсте Банк» складає 448145,88 доларів США .
Згідно п. 6.5. ОСОБА_6 договору Позивач, як кредитор, має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника (Відповідача) за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках порушення умов, які визначаються Сторонами як істотні, у тому числі невиконання позичальником (Відповідачем) п.п. 5.1, 5.2, 5.6 ОСОБА_6 договору (якими передбачається обов'язок Відповідача щомісячно здійснювати погашення кредиту та відсотків, згідно Графіку платежів, що є додатком до ОСОБА_6 договору). Право Позивача, як кредитора, вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася до сплати та сплати відсотків за фактичне користування кредитом витікає також з п. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України.
Стягнення заборгованості, згідно умов п.6.5 ОСОБА_6 договору, здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника (Відповідача), включаючи забезпечення за ОСОБА_6 договором, за умови попередньої (за 30 днів) надіслання відповідної вимоги позичальнику (Відповідачу) рекомендованим листом. Повідомлення-вимога, Відповідачами проігнорована.
Кредит Відповідачу було надано на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.
В забезпечення виконання зобов'язань за ОСОБА_6 договором Відповідачем було передано в іпотеку відповідно до договору іпотеки №014/2628/74/03598/1 від 30 липня 2007року квартиру двокімнатну за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до договору поруки №014/2628/74/03598/2 від 30 липня 2007 укладеного між Позивачем та ОСОБА_4, останній взяв на себе зобов'язання перед ВАТ «Ерсте Банк» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, що випливають з укладеного між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_6 договору № 014/2628/74/03598 від 24 вересня 2007року та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в тому числі, але не виключно, зобов'язань щодо повернення у встановлений ОСОБА_6 договором строк суми Кредиту, сплати в порядку та строки, визначені ОСОБА_6 договором, процентів за користування Кредитом та/або комісій, можливої неустойки: пені, штрафів, а також зобов'язань щодо відшкодування Відповідачкою витрат Позивача, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за ОСОБА_6 договором, та збитків Позивача, завданих порушенням Відповідачем своїх обов'язків за ОСОБА_6 договором. 12 травня 2009 року Співвідповідач отримав власноруч повідомлення-вимогу, про погашення заборгованості за кредитом, відсотками та сплати пені. Зазначена Повідомлення вимога, була залишена без задоволення.
Ст.525 Цивільного кодексу України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідно до ст. 554 ЦКУ відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Оскільки відповідачі порушили виконання умов договорів, первинний позов слід задовольнити, стягнути солідарно на користь АТ «Ерсте Банк» всю суму боргу в розмірі 48145,88 Доларів США, у тому числі: по кредиту - 40091,53 доларів США, по відсотках - 6013,37 доларів США, нарахована пеня за несплату відсотків 1295,32 доларів США та нарахована пеня за несплату кредиту 745,66 доларівСША.
Щодо зустрічного позову, то в його задоволенні слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідачі-позивачі посилаються на підставу недійсності правочину, а саме на недотримання в момент вчинення правочину вимог ч. 1 ст. 205 ЦК України, вимоги, що правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Судом в судовому засіданні не встановлено порушення будь-яких вимог статті 203 ЦК України під час укладення кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що виключно в національній валюті повинне бути укладене кредитне зобов'язання між ним та банком.
Статтею 192 Цивільного кодексу України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання Іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Пункт 1.3. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року, визначає, що використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи викладене, виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в частині отримання кредитних коштів, повернення суми кредиту та сплати процентів у іноземній валюті не є використанням іноземної валюти як засобу платежу, відповідно, дія статей 192 та 533 Цивільного кодексу України на дані правовідносини банку та позичальника не розповсюджується. При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство України не забороняє надання кредиту в іншій валюті, ніж валюта України.
Статтею 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями.
Судом встановлено, що АТ «ЕрстеБанк» має всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121 -III від 07.12.2000 р. та Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 р..
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, з врахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, Цивільний кодекс закріпив принцип свободи договору. Змістом договору є ті умови, на яких сторони погодились виконувати договір.
ОСОБА_6 договір з фізичною особою укладено саме на суму 43000 доларів США.на момент укладення договору відповідачі-позивачі не вимагали укладення кредитного договору в іншій валюті. Крім того, як випливає із Додатку до кредитного договору позивальник взяв на себе зобов'язання повертати заборгованість по кредиту у конкретні строки і саме в доларах США. Крім того, відповідно до п. 4.1 ОСОБА_6 договору позивальник сплачує Банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту за процентною ставкою 12,00 процентів річних, тобто також в доларах США.
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір відповідає вимогам діючого цивільного законодавства. Після досягнення згоди по всім істотним його умовам він був підписаний сторонами і жодних заперечень відповідачами-позивачами на момент укладення договору не було висловлено, не має жодних застережень з приводу укладення вказаного договору. Додаткових договорів про зміну істотних умов договору укладено між сторонами не було.
Щодо вимог про визнання на цій же підставі недійсними договорів іпотеки та поруки, то суд, виходить з аналогічних положень законодавства і не вбачає жодних порушень зі сторони банку.
Обґрунтування позовних вимог як на підставу недійсності правочину відповідачів-позивачів із посиланням на порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності не заслуговує на увагу.
При укладені ОСОБА_6 договору сторонам було достовірно відомо про можливість зміни курсу національної валюти країни по відношенню до долара США, тобто, сторони могли і навіть повинні були передбачати можливість коливання курсу валют при укладенні ОСОБА_6 договору.
Згідно із ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, у відповідності до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» курс іноземних валют по відношенню до гривні встановлюються Національним банком України. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним банком країни за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, а курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладенні ОСОБА_6 договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором усвідомлювали, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити і врахувати підвищення валютного ризику.
Вказане свідчить про те, що відповідачі-позивачі, вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті, достовірно знали про можливу нестабільність національної валюти відношенню до долару США і діяли на власний ризик.
Стосовно твердження відповідачів-позивачів на те, що виконання ОСОБА_6 договору в доларах США, порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, то слід виходити з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умови договору можуть бути визнані в разі, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Однією із підстав визнання умов договору несправедливими є надання продавцеві (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі, як це передбачено п. 11 ч. 3 ст. Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, як вбачається з пунктів 1, 2 абзацу 4 частини 4 статті 18 вказаного Закону зазначені вище положення застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем, а також договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті. А тому положення вказаних статей до спірних правовідносин не застосовується.
Крім цього, частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що вразі якщо у зобов'язанні «значено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за відповідним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом». Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був. Таким чином, вимога відповідачів-позивачів про зобов'язання ВАТ «ЕрстеБанк» прийняти від ОСОБА_3 суму 161999,80 грн. за доволенню не підлягає.
За статтею 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Судом не встановлено підстав для звільнення відповідачів від сплати судових витрат, а тому з відповідачів належить стягнути солідарно на користь позивача судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «ЕрстеБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 48145,88 (сорок вісім тисяч сто сорок п'ять) доларів США 88 центів.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «ЕрстеБанк» судовий збір в розмірі ___ грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгялуд спарви в розмірі 250 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ «ЕрстеБанк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20 денний строк, після подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: підпис
Копія вірно:
Суддя Рівненського міського суду С.П.Харечко