28 березня 2024 р. Справа № 440/17900/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023, (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко) по справі № 440/17900/23
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04.12.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо проведення повного розрахунку при звільненні зі служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Полтавській області, а саме невиплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період несення служби з 24.02.2022 по 20.01.2023 у розмірі 318260,37 грн;
- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період несення служби з 24.02.2022 по 20.01.2023 у розмірі 318260,37 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду, 19.12.2023 позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що при звільненні зі служби 15.11.2023 йому не виплачено додаткову винагороду, а тому у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні він має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Також, як на підставу пропущення строку звернення до суду , посилається на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 та безпосередню участь у заходах з забезпечення національної безпеки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 вказані підстави пропуску встановленого строку звернення до суду з позовом визнано неповажними. Позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції проявлено надмірний формалізм у підході до розгляду справи та помилково не застосовано ст. 238 КЗпП України, так оскільки суд невірно встановив фактичні обставини справи, не повно дослідив обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом.
Вказує, що строк звернення до суду з цим позовом пропущено з поважних підстав, оскільки ним вживались заходи досудового врегулювання спору, у зв'язку з чим були законні очікування щодо поновлення відповідачем нарахування та виплати йому додаткової винагороди.
Зокрема, на його звернення 20.10.2023 Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області надало відповідь про те, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022-2023 роки та, відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, не передбачалися та не затверджувалися, виплата додаткової винагороди співробітникам Служби за період з 24.02.2022 до 20.01.2023 дотепер не проводилася.
Згідно з листом ТУ ССО у Полтавській області від 29.11.2023 року та довідки про доходи №188 від 30.11.2023 за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року територіальним управлінням Служби судової охорони у Полтавській області, при проведенні розрахунку при звільненні, не було виплачено додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 No 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану" (далі- Постанова N° 168), яка відноситься до складових грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони за період з 24.02.2023 року по 31.12.2022 року, а за період з 01.01.2023 по 20.01.2023 року виплачено додаткової винагороди в сумі 6451,61 грн. ( із розрахунку 10 000,00 гривень на місяць пропорційно відпрацьованому часу).
Також позивач вказує, що із заявою про вирішення спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні він звернувся у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
До того ж, просить врахувати введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року та безпосередню його участь у заходах з забезпечення національної безпеки .
Територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області не надало відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Керуючись ч. 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень ст. 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, який набрав чинності з 19.07.2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).
Судом встановлено, що позивача 15.11.2023 звільнено зі служби в територіальному управлінні Служби судової охорони у Полтавській області, до суду з позовом щодо неповного розрахунку при звільненні позивач звернувся 04.12.2023, отже в межах строків визначених ч.1,2 ст.233 КЗпП України.
Згідно зі ст.160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Так. ч.ч. 1, 2 ст.161 Закону №1402-VIII встановлено, що служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.
Згідно з ч.1 ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету міністрів України "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" від 03.03.2019 №289 установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України.
На виконання ст.165 Закону №1402-VIII та постанови Кабінету міністрів України №289 ДСА України наказом ДСА України від 26.08.2020 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони" (далі Порядок № 384) , який визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.
Відповідно до п.15 розд. І Порядку №384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Згідно з п. 16 розд. І Порядку №384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.
Так, на Службу судової охорони або відповідне територіальне управління Служби судової охорони в установленому законодавством порядку покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Судом першої інстанції було помилково надано оцінку місячному строку звернення до суду з вимогами за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 , оскільки позивача звільнено зі служби 15.11.2023, до суду він звернувся 04.12.2023, роботодавець має обов'язок провести всі належні працівнику виплати в день звільнення, незалежно від його звернень або наявності коштів у підприємства, а у працівника - право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України ще не сплинув.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.241 КАС України, зокрема процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановляння ухвал.
Відповідно до п.п.7 ч.5 ст.243 КАС України окремим документом викладаються ухвали з питань продовження та поновлення процесуальних строків.
Разом з тим, суд першої інстанції надавши оцінку доводам, викладеним у клопотанні щодо поважності/неповажності наведених позивачем підстав пропуску строку, жодного процесуального рішення за наслідками його розгляду не прийняв.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі № 440/17900/23 - скасувати.
Адміністративну справу № 440/17900/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій