Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 березня 2024 р. справа № 520/2023/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Івано-Франківської обласної МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи (вул. Переяславська, буд. 27, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 03314153) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської обласної МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати індивідуальні акти, що викладені в Довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією огляду від 15.02.2023 серії 12ААВ №756404 щодо встановлення ІІ групи інвалідності, та в акті огляду медико-соціальною комісією від 15.02.2023 №205;
- зобов'язати Івано-Франківську обласну МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи встановити інвалідність на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, а саме I групу інвалідності;
- зобов'язати Івано-Франківську обласну МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи встановити групу інвалідності і видати нову довідку про підтвердження групи інвалідності, захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини, з 15.02.2023, без зазначення строку повторного огляду (безстроково).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв позивачу у 2015 році встановлено причинний зв'язок між захворюванням: «Анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтєрева), центральна форма, стадія ІІІ, активність ІІ (помірна), швидко прогресуючий перебіг, зі значним порушенням функції. HLA B 27 позитивний. ФНС ІІ ст. Двобічний сакроілеїт IV стадії, анкілоз обох куприково клубових з'єднань» та захистом Батьківщини. На підставі довідок до актів огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни Серія НОМЕР_2 від 11.12.2015, зі вказівкою на 3 групу. 12.12.2016 позивачу продовжено строк інвалідності, що мало вказівку на 3 групу інвалідності із строком дійсності до 01.12.2018. 21.01.2019 позивачу встановлено 2 групу інвалідності та у подальшому декілька разів продовжено строк дійсності посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи. Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою Івано-Франківською обласною МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи Серія 12 ААВ №756404 позивачу на підставі акту огляду МСЕК №205 від 15.02.2023 повторно встановлено другу групу інвалідності з 01.10.2022 по причині «захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини» на строк до березня 2024 року, призначено дату чергового переогляду 15.02.2024. Позивач посилається на те, що хвороба Анкілоз при І, ІІ або ІІІ груп інвалідності встановлюється без строку переогляду. З огляду на те, що відповідно до ч. 13 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», позивач належить до категорії осіб, що мають право на встановлення відповідної групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково), а також категорії осіб, що мають право на встановлення без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи, позивач вважає, що оскаржуваним рішенням порушено права позивача на встановлення групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 21.11.2023 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи надійшли із закладу охорони здоров'я документи для огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 з метою повторного призначення групи інвалідності. Із відповідних документів вбачалось, що ОСОБА_1 , особа з інвалідністю II групи - захворювання, так пов'язане із захистом Батьківщини до 01.10.2023. За результатом огляду комісією MCE, та на підставі наданих медичних документів, встановлено, що у позивача наявні наступні захворювання: Анкілозуючий спондилоартрит всіх відділів хребта, змішана форма, ст. ІІІ, акт. 2, порушення функції хребта II ст. Гіпертонічна хвороба ІІІ, ст. 2, ризик 4. Енцефалопатія змішаного ґенезу І-ІІ ст., антено-цефалгічний та вестибуло-атактивний синдром, гіпертензивні пароксизми, ускладнені ТІА у ВББ в 2018р. Вертеброгенна полірадикулагія з болевим синдромом. Ступені обмеження життєдіяльності, встановлені Положенням про порядок, умов та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 та Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.0.2011 №561, що наявні у позивача, дають підстави для встановлення II групи інвалідності, і тому позивач визнаний особою з інвалідністю другої групи, захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, з 01.10.2023 терміном на один рік. На підставі викладеного відповідач зазначає, що група інвалідності встановлена позивачу згідно наявних порушень життєдіяльності, а не на рівень вище, як того вимагає позивач, тому, рішення прийняте у повній відповідності із вимогами зазначених нормативно-правових актів на момент огляду обласною МСЕК 15.02.2023.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3585 від 30.09.2015 встановлено причинний зв'язок між захворюванням: «Анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтєрева), центральна форма, стадія ІІІ, активність ІІ (помірна), швидко прогресуючий перебіг, зі значним порушенням функції. HLA B 27 позитивний. ФНС ІІ ст. Двобічний сакроілеїт IV стадії, анкілоз обох куприково клубових з'єднань» молодшого сержанта за призовом ОСОБА_1 , 1979 року народження, що підтверджується медичними документами, - захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
На підставі довідок до актів огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 Дергачівським управлінням праці та соціального захисту населення видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни Серія НОМЕР_2 від 11.12.2015 із вказівкою на 3 групу інвалідності зі строком дії до 01.12.2016 та в подальшому продовжено до 01.12.2018.
21.01.2019 позивачу встановлено 2 групу інвалідності з подальшим продовженням строку дійсності посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою Івано-Франківською обласною МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи серії 12 ААВ №756404 ОСОБА_1 на підставі акту огляду МСЕК №205 від 15.02.2023 повторно встановлено 2 групу інвалідності з 01.10.2022 з причин: «захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини» на строк до березня 2024 року, призначено дату чергового переогляду 15.02.2024.
Як вбачається з наданих відповідачем документів, 21.11.2023 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи надійшли із закладу охорони здоров'я документи для огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 , з метою повторного призначення групи інвалідності.
Зокрема, із відповідних документів вбачалось, що ОСОБА_1 , 1979 року народження, житель Харківської області, м. Дергачі, особа з інвалідністю II групи - захворювання, так пов'язане із захистом Батьківщини до 01.10.2023.
Позивач був оглянутий Івано-Франківською обласною МСЕК 15.02.2023 без первинної медико-експертної справи, за скеруванням КНП "Лисецька лікарня" Лисецької селищної ради, як особа, що тимчасово проживає в смт. Лисець Івано- Франківської області.
Для розгляду комісії MCE станом на 15.11.2023 надано наступні документи: направлення на медико-соціальну експертну комісію (форма 0884); довідка обласної МСЕК №1 КЗ 03 "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Харківської ОДА серія 12 ААВ №335022; індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю №282 від 03.11.2021; витяг з протоколу засідання Центральної військо лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30.09.2015 №3585; виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3303 за період з 09.11.2022 по 14.11.2022 з КНП "Лисецька лікарня"; рентгенлогічне обстеження хребта та крижово-клубових з'єднань в прямій та боковій проекції.
За результатом огляду комісією MCE, та на підставі наданих медичних документів встановлено, що у позивача наявні захворювання: Анкілозуючий спондилоартрит всіх відділів хребта, змішана форма, ст. ІІІ, акт. 2, порушення функції хребта II ст. Гіпертонічна хвороба ІІІ, ст. 2, ризик 4. Енцефалопатія змішаного ґенезу І-ІІ ст., антено-цефалгічний та вестибуло-атактивний синдром, гіпертензивні пароксизми, ускладнені ТІА у ВББ в 2018р. Вертеброгенна полірадикулагія з болевим синдромом.
Згідно Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.0.2011 №561, комісією встановлено, що наявні у позивача захворювання спричиняють наступні обмеження життєдіяльності:
- обмеження до самообслуговування - II ст.;
- обмеження здатності самостійно пересуватися - II ст.;
- обмеження здатності до навчання - 0 ст.;
- обмеження здатності до трудової діяльності -II ст.;
- обмеження здатності до орієнтації - 0 ст.;
- обмеження здатності до спілкування - 0 ст.;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку - 0 ст.
На підставі вказаних ступенів обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 встановлення II групи інвалідності, і тому позивач визнаний особою з інвалідністю 2 групи, захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, з 01.10.2023 терміном на один рік.
Позивач не погодившись з даним висновком Івано-Франківської обласної МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, звернувся до суду за даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Частиною 1 ст. 2 Закону №875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (ст. 3 Закону №875-XII).
Відповідно до ст. 7 Закону №875-XII законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Правове регулювання та основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон України №2961-IV).
Згідно із ст. 1 Закону №2961-IVмедико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до ст. 7 Закону №2961-IVмедико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Частиною 13 ст. 7 Закону №2961-IV визначено, що особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 14 ст. 7 Закону №2961-IV).
Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
Згідно з п. 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п. 17 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Критерії встановлення інвалідності особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності (п. 26 Положення №1317).
Відповідно до пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Разом з тим, відповідно до цього ж пункту підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:
нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
нездатність до спілкування;
нездатність контролювати свою поведінку;
значні обмеження здатності до навчання;
нездатність до окремих видів трудової діяльності.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.
Пунктом 2.2. Інструкції №561 про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561 (далі - Інструкція №561), регламентовано, що критерії життєдіяльності людини - це здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
У свою чергу вказаною Інструкцією №561 визначено, що ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
Так, помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкцією №561).
Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності (абз. 20 п. 2.2 Інструкцією №561).
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.
Таким чином, відповідно до аналізу зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Як встановлено комісією МСЕ за результатами огляду, наявні у ОСОБА_1 захворювання спричиняють окремі обмеження життєдіяльності, а саме: обмеження до самообслуговування - II ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися - II ст.; обмеження здатності до навчання - 0 ст.; обмеження здатності до трудової діяльності - II ст.; обмеження здатності до орієнтації - 0 ст.; обмеження здатності до спілкування - 0 ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку - 0 ст.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 №10 затверджено Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
При цьому, суд зазначає, що при наявності захворювань із вказаного переліку, особі призначається інвалідність безстроково тієї групи інвалідності, у переліку якої знаходиться конкретне порушення систем організму.
Однак, відповідно до вказаного переліку, наявні у позивача захворювання, внаслідок яких йому встановлено ІІ групу інвалідності, відсутні в переліку відповідної групи інвалідності, яка встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
Поряд з цим, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних МСЕК та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 17.03.2020 у справі № 270/7133/19, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як слідує з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, надані медико-соціальній комісії на розгляд 15.11.2023, рішення прийнято після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, та за результатами об'єктивного обстеження позивача членами комісії.
В той же час, у позовній заяві позивач не зазначає які порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення МСЕК були допущені відповідачем, судом також не встановлено факту порушення відповідачем цієї процедури в межах даної справи.
Відтак, при дослідженні обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства та доказів, які були надані до матеріалів справи сторонами, слідує, що в даному випадку, розглядаючи питання про встановлення позивачу інвалідності, в діях відповідача відсутні порушення щодо порядку розгляду спірного питання в контексті приписів Інструкції №561 та Положення №1317, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення відповідача, що викладені в довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією огляду від 15.02.2023 серії 12ААВ №756404 та в акті огляду медико-соціальною комісією від 15.02.2023 №205.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Івано-Франківської обласної МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи (вул. Переяславська, буд. 27, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 03314153) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.