Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 березня 2024 р. Справа № 520/34066/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 22.05.2001 по 01.09.2012;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу період догляду за малолітньою дитиною з 27.11.1996 по 26.11.1999;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 22.05.2001 по 01.09.2012, а також до загального страхового стажу період догляду за малолітньою дитиною з 27.11.1996 по 26.11.1999, отже оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана до Електронних кабінетів відповідачів в системі "Електронний суд" та ними отримана, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 56 - 57).
Проте, представниками відповідачів відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачами не повідомлено.
Суд звертає увагу, що представниками відповідачів також не надано до суду клопотання про продовження строку подання до суду відзиву на позов.
Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, 07.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України через електронний кабінет із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відповідно до пункт 4.2 постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Вищевказану заяву від 16.01.2023 року про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 204950015407 від 13.09.2023 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (а.с. 39).
В обґрунтування відмови в рішенні зазначено наступне.
Пенсійний вік відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення” становить 50 років. Вік заявника - 46 років.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення” становить не менше 20 років, з них не менше 6 років 6 місяців на зазначених роботах. Страховий стаж особи - 22 роки 0 місяців 24 дні. Пільговий стаж особи на дату звернення відсутній.
3а доданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 - відсутня довідка про пільговий період роботи, атестація та перелік робочих місць згідно постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" Додаток 5.
До страхового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною до 3-х років - в наданих свідоцтвах про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні відмітки про отримання паспорта.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, із врахуванням рішення КСУ від 23.01.2020 року №1-р/2020), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: - жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції до 01.04.2015), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
З 01.04.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, яким також внесені зміні до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Так, пункт "а" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, після внесення 01.04.2015 змін до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” її норми узгоджувалися з положеннями пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Проте, Конституційний Суд України 23.01.2020 за результатами розгляду справи №1-5/2018(746/15) прийняв рішення №1-р/2020 та вирішив таке:
- визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII;
- стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, а не Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV.
Таким чином, оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 204950015407 від 13.09.2023 протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення”.
Згідно п. "а" ч.1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до 01.04.2015), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону № Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Наведене узгоджується також з положеннями ч. 1 ст. 48 КЗпПУ.
В оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 204950015407 від 13.09.2023 (а.с. 39) зазначено, що страховий стаж позивача - 22 роки 0 місяців 24 дні. Пільговий стаж відсутній.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 - відсутня довідка про пільговий період роботи, атестація та перелік робочих місць згідно постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 (Додаток 5).
До страхового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною до 3-х років - в наданих свідоцтвах про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні відмітки про отримання паспорта.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 оформлено трудову книжку серії НОМЕР_1 від 10.07.2000 (а.с. 21 - 23).
За даними трудової книжки, з 22.05.2001 по 01.09.2012 ОСОБА_1 працювала тунельником в вуглекоксовому цеху коксового відділення та «апаратником конденсації» цеху уловлювання в Акціонерному товаристві закритого типу «Харківський коксовий завод» (перейменовано в ПрАТ «Харківський коксовий завод»).
Вказані періоди роботи сумарно складають 11 років 03 місяці 11 днів.
Так, професії «тунельника» та «апаратника конденсації» в коксовому виробництві чітко передбачені як Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 №162 (розділ IV «КОКСОВЕ, ПЕКОКОКСОВЕ, ТЕРМОАНТРАЦИТОВЕ І КОКСОХІМІЧНЕ ВИРОБНИЦТВА» підрозділ 1 «Коксове, пекококсове і термоантрацитове виробництва» п. 1040100а-10065 «Апаратники всіх найменувань, крім зайнятих на вуглепідготовці і очищенні газу», п. 1040100а-19169 «Тунельники»).
Вищевказані професії також передбачені Списком №1, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (розділ IV «ВИРОБНИЦТВО КОКСОПРОДУКТІВ» підрозділ 1 «Коксове, пекококсове і термоантрацитове виробництва» п. 4.1а «Апаратники, крім зайнятих вуглепідготовкою та очищенням газу», п. 4.1а «Тунельники»).
З приводу тверджень представника пенсійного органу щодо відсутності довідок про атестацію та перелік робочих місць, що стало однією з підстав для зарахування до стажу позивача вказаних періодів роботи за Списком №1, з огляду на наступне.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 1 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
В постанові від 11.05.2022 року №120/1089/19-а Верховний Суд дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна.
Щодо надання уточнюючих довідок, слід зазначити, що в постанові від 16.01.2023 у справі № 171/843/17 Верховним Судом також зроблено висновок, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення (постанови Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 200/8337/20-а, від 12.09.2022 у справі №580/4885/20, а також від 17.01.2023 у справі №392/1357/17).
Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.) (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №263/9464/16-а ).
В той час, наданими разом із позовом відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ФОРМИ ОК-5 підтверджено, що протягом певних періодів 2002 - 2012 року позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата АТ ЗТ "Харківський коксовий завод" (а.с. 32 - 37).
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.
Проте, всупереч зазначеному, відповідач не звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача.
З огляду на висловлену вище судом позицію, вказані підстави для відмови у призначенні пільгової пенсії, викладені в рішенні пенсійного органу, не вважаються судом обґрунтованими.
Відтак, пенсійним органом безпідставно не враховано вищезазначені записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.07.2000 при визначенні страхового стажу позивача та протиправно не зараховано до її пільгового стажу за Списком №1 спірні періоди роботи з 22.05.2001 по 01.09.2012 в Акціонерному товаристві закритого типу «Харківський коксовий завод». Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача та вищенаведені висновки суду, відповідач до суду не надав.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання пенсійного органу зарахувати до загального страхового стажу період догляду за малолітньою дитиною з 27.11.1996 по 26.11.1999, суд зазначає наступне.
Так, позивач надавав до пенсійного органу копію Свідоцтва про народження ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) серії НОМЕР_2 від 10.12.1996 (а.с. 24).
В оскаржуваному рішенні пенсійним органом зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною до 3-х років, оскільки в свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорта.
За приписами частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Суд зауважує, що наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
При цьому, вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.11.2019 у справі №686/1015/16-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду, у якому він здійснював догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, є протиправною.
Крім того, на офіційному сайті Пенсійного фонду України за посиланням https://www.pfu.gov.ua/2154433-chy-zarahovuyetsya-do-stazhu-zhinkam-chas-doglyadu-za-malolitnoyu-dytynoyu/ міститься роз'яснення від 28.10.2022 року, відповідно до якого до страхового стажу для обчислення пенсії зараховуються ті періоди, протягом яких людина підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за які з 1 січня 2004 року, дати набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, щомісяця сплачені страхові внески. У статті 24 цього Закону визначено, що страховий стаж після 1 січня 2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до набрання ним чинності - в порядку, визначеному раніше діючим законодавством.
Отже, за висновком ПФУ до 1 січня 2004 року, час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, - на підставі свідоцтва про народження дитини.
Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині також.
За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 204950015407 від 13.09.2023 про відмову у призначенні пенсії.
З приводу визначення пенсійного органу, на який покладається обов'язок зарахування до страхового стажу періодів роботи та призначення пенсії за віком, слід зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови правління ПФУ “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1”, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Суд звертає увагу, що наразі вирішується питання зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи, а також призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Зміст постанови правління ПФУ №22-1 свідчить, що електронну пенсійну справу формує той структурний підрозділ органу, якому за принципом екстериторіальності передається до розгляду заява про призначення пенсії. Та вже після її призначення така електронна пенсійна справа передається до пенсійного органу за місцем фактичного проживання особи-пенсіонера.
Подану позивачем заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було передано ГУПФУ в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1 було відмовлено.
Зважаючи, що заяву про призначення пенсії розглядало Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, пенсію за віком на пільгових умовах позивачу не призначено, відповідно, не передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача, тобто, до Головного управління ПФУ в Харківській області, для її виплати, доказів перебування позивача на обліку в територіальному органі ПФУ за місцем своєї реєстрації матеріали справи не містять, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. "а" ч.1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до 01.04.2015).
Таким чином, позовні вимоги в цій частині, пред'явлені ГУ ПФУ в Харківській області, не підлягають задоволенню.
Також, згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою належного захисту прав позивача на належне пенсійне забезпечення, суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу позивача відповідних періодів роботи та догляду за дитиною, а також призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. "а" ч.1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до 01.04.2015), оскільки позивач досяг необхідного пенсійного віку (45 років ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) виповнилося 23.02.2022 року), має більше 20 років загального страхового стажу, що підтверджено в спірному рішення, а також більше 10 років спеціального страхового стажу, що визначено положеннями п. "а" ч.1 ст. 13 вищевказаного Закону.
В прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати пенсійний орган призначити та виплачувати з 24 лютого 2022 року.
Щодо дати, з якої слід призначити позивачу пенсію, суд зазначає, що положеннями п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам після досягнення 55 років.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п. 1.6, 1.7 якого, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
07.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час.
Законом України “Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії” від 20 березня 2023 року №2981-IX було доповнено пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підпунктом 14-6.2 такого змісту: тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій рф території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_3 , позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17 - 19).
Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, 2з 4.02.2022 Харківська міська територіальна громада входить до територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії.
Оскільки позивач звернувся до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 07.09.2023 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні (45 років ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) виповнилося 23.02.2022 року), є особою, яка проживає/проживав на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, отже пенсія за віком повинна бути призначена позивачу з 24 лютого 2022 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Що стосується вимоги позивача про допущення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Разом з цим, у даному рішенні суд не здійснює присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів позивачу, шляхом їх стягнення, а зобов'язує відповідача вчинити певні дії.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за даним позовом шляхом надання відповідачем у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49123, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 204950015407 від 13.09.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 22.05.2001 по 01.09.2012 в Акціонерному товаристві закритого типу «Харківський коксовий завод».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до трьох років з 27.11.1996 по 26.11.1999 на підставі Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.12.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" ч.1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII (в редакції до 01.04.2015 - до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII) 24 лютого 2022 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.