Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 березня 2024 р. №520/23969/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мороко А.С.,
за участю секретаря судового засідання - Домніч О.В.,
представника позивача - Цимбалюк В.Ю., представника відповідача - Павлович Ю.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 520/23969/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.06.2016 № 4959578-13 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 58410,41 грн. щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2015 № 99369-15 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 13587 грн. щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2014 № 9525-15 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 6037,92 грн. щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.04.2013 № 0134341702 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 6037,92 грн. щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.11.2012 № 0132211702 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 1507,43грн. щодо ОСОБА_1 ;
- стягнути з ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у сумі 5369,000грн. та 35 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 у 2012-2016 роках не була зареєстрована ані власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , ані постійним землекористувачем та /чи її орендарем, оскільки відповідне право за нею зареєстровано у вказаний період не було, а особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом, а тому до такого моменту позивачка відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок, оскільки остання не відносилась до платників земельного податку. Окрім того, представник позивача звертає увагу суду, що спірні податкові повідомлення - рішення скеровані податковим органом на адресу позивачки, з якої вона знята з реєстрації ще у 2011 році, що, відповідно, свідчить про недотримання відповідачем процедури вручення оскаржуваних рішень та унеможливлює виконання платником податків своїх податкових зобов'язань в силу відсутності обізнаності про їх наявність.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Ухвалою суду розгляд справи № 520/23969/23 вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що спірні податкові повідомлення - рішення були скеровані податковим органом на адресу позивачки, яка містилась в реєстрах податкового органу. Оскільки позивачкою в силу приписів ст. 70 ПК України не виконано свого обов'язку щодо повідомлення податковий орган про зміну місяця проживання, то оскаржувані податкові повідомлення - рішення є належним чином вручені згідно приписів ст.42 ПК України. Також представник відповідача вважає, що оскільки в інформаційній базі ІТС "Податковий блок" з 2012 містилась інформація про облікування за ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , то позивачка обтяжена обов'язком щодо сплати земельного податку з фізичних осіб за користування таким нерухомим майном.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив. в якій вказав на безпідставність та необґрунтованість позиції податкового органу, яка викладена у відзиві на позов.
У судовому засіданні 21.03.2024 представники сторін підтримали свої правові позиції.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності з 09.07.2008 до 17.12.2020 року належала нежитлова будівля літ «А-1» загальною площею 281,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначив представник позивача у позовній заяві, у липні 2023 року ОСОБА_1 з відкритих джерел інформації стало відомо про наявність у неї податкових застав № 29145747 від 02.08.2021 на підставі ст. 88, 89 ПК України, виданої ГУ ДПС у Харківській області та № 30583920 від 06.06.2023 на підставі ст. 89 ПК України, виданої ГУ ДПС у Харківській області.
Для з'ясування обставин та підстав накладення зазначених податкових застав представником ОСОБА_1 адвокатом Апазіді К.Ю. 04.08.2023 направлено адвокатський запит № 0408-23 до ГУ ДПС у Харківській області про надання інформації про підстави накладення та надання документів, на підставі яких були вони зареєстровані.
Так, у відповіді на адвокатський запит від 10.08.2023 № 41993/6/20-40-13-14-15 ГУ ДПС у Харківській області повідомлено про наявність за ОСОБА_1 податкового боргу, зокрема, по земельному податку з фізичних осіб у сумі 85527,72 грн., який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань нарахованих згідно з податковим повідомленням-рішенням № 4959578-13 від 30.06.2016 з терміном сплати 29.08.2016 у сумі 23579,13 грн.; податковим повідомленням-рішенням № 5812792-1301 від 26.08.2017 з терміном сплати 25.10.2017 у сумі 61915,28 грн.; нараховано пені в ІКП на борг минулих років у сумі 33,31 грн.
Також, податковим органом зазначено, що ОСОБА_1 не погашено на день звернення по земельному податку з фізичних осіб у сумі 85527,72 грн.
Представником ОСОБА_1 18.08.2023 повторно направлено адвокатський запит про адресу направлення ОСОБА_1 зазначених податкових повідомлень-рішень, надання їх копій, інформації про майно, на яке накладено податкові застави.
Так, у відповіді на адвокатський запит від 25.08.2023 № 44693/6/20-40-24-17-23 ГУ ДПС у Харківській області повідомлено про наявність за ОСОБА_1 податкового боргу, зокрема, по земельному податку з фізичних осіб, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов'язань нарахованих згідно з податковим повідомленням-рішенням № 4959578-13 від 01.06.2016 у сумі вже не 23579,13 грн., а 58410,41 грн.; податковим повідомленням-рішенням № 5812792- 1301 від 30.05.2017 у сумі 61915,28 грн., яке було скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 520/6815/2020.
Позивачка, не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями податкового органу, звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
В силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, правова позиція позивача у спірних правовідносинах зводиться до того, що відповідачем не надано до суду доказів наявності відомостей про внесення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у встановленому порядку у Державний земельний кадастр та оформлення за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку станом на 2012-2016, тобто на момент нарахування ОСОБА_1 податковим органом земельного податку з фізичних осіб на вказане нерухоме майно.
Тобто, на думку позивача, фактично податковим органом не надано до суду доказів наявності за ОСОБА_1 станом на 2012-2016 роки належним чином зареєстрованого самого об'єкта оподаткування земельним податком, що, відповідно, унеможливлює нарахування такого податкового зобов'язання у вказаний вище період.
Суд зазначає. що питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
При цьому власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України - у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 ПК України в редакції станом на 2012 -2014 роки).
Відтак, обов'язок сплати земельного податку закріплено за власником нерухомого майна з моменту реєстрації права власності на таке нерухоме майно, що спростовує позицію позивачки про відсутність у неї обов'язку сплати земельного податку за відсутності реєстрації за ОСОБА_1 права власності/користування земельною діялнкою.
При цьому, суд враховує, що у подальшому пункт 287.6 статті 287 ПК з 01.01.2015 зазначав змін.
Так, пунктом 287.6 статті 287 ПК України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Тобто у розумінні вказаних положень платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (з дати державної реєстрації такого права), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.
Приписи ж пункту 287.6 ПК України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (набрав чинності 01 січня 2015 року), які визначають, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, не спростовують наведених висновків. В силу вимог пункту 287.1 цієї ж статті землекористувачі сплачують плату за землю за фактичний період перебування землі у користуванні. Тобто обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.
Отже, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що позивачка не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належній їй на праві власності з 09.07.2008 до 17.12.2020 року нежитловій будівлі літ. «А-1» загальною площею 281,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивачкиз дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 820/1667/18, від 19 серпня 2022 року у справі № 826/10853/16, від 02.08.2022 у справі № 826/8575/17.
Стосовно формули розрахунку земельного податку за 2012-2016 роки, представник відповідача у клопотанні про залучення доказів від 25.01.2024 пояснив, що рішенням ХХ сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 01 березня 2012 року «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Пересічне Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області» (далі - рішення ХХ сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 01 березня 2012 року) встановлені ставки земельного податку з 01.01.2012 року у розмірі 3 відсотки.
Рішенням ХLV сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 20 червня 2014 року внесено зміни до рішення ХХ сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 01 березня 2012 року «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Пересічне Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області».
Отже, при винесені податкових повідомлень - рішень з земельного податку за 2012-2016 роки контролюючий орган керувався рішеннями Пересічанської селищної ради та даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також представник відповідача звернув увагу у свої поясненнях від 22.02.2024, що розрахунок земельного податку за спірними податковими повідомленнями - рішеннями проведено з урахуванням також коефіцієнтів індексації 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,0, що, відповідно мало вплив на нормативно - грошову оцінку, а тому розмір земельного податку розраховано податковим органом наступним чином:
1. розмір податкового повідомлення рішення за 2012 становить: 139809,86 *3% * 0,3594
= 1507,43 грн, де : 139809,86 - нормативно грошова оцінка; 3% - ставка податку згідно рішення ХХ сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 01 березня 2012 року; 0,3594 - площа земельної ділянки;
2. розмір податкового повідомлення рішення за 2013 рік становить: 560000 *3% * 0,3594 = 6037,92 грн, де: 560000 - нормативно грошова оцінка; 3% - ставка податку згідно рішення ХХ сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 01 березня 2012 року; 0,3594 - площа земельної ділянки;
3. розмір податкового повідомлення рішення на 2014 рік становить: 560000 *3% * 0,3594 = 6037,92 грн, де: 560000 - нормативно грошова оцінка; 3% - ставка податку згідно рішення ХХ сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 01 березня 2012 року; 0,3594 - площа земельної ділянки;
4. розмір податкового повідомлення рішення на 2015 рік становить: 1260166,94 *3% * 0,3594 = 13587,12 грн, де : 1260166,94 - нормативно грошова оцінка; 3% - ставка податку згідно рішення ХХ сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 01 березня 2012 року; 0,3594 - площа земельної ділянки;
5. розмір податкового повідомлення рішення на 2016 рік становить: 5417400,30 *3% * 0,3594 = 58410,41 грн, де: 5417400,30 - нормативно грошова оцінка; 3% - ставка податку згідно рішення ХХ сесії Пересічанської селищної ради VI скликання від 01 березня 2012 року; 0,3594 - площа земельної ділянки.
Представником позивача не надано до суду власного розрахунку земельного податку за 2012-2016 роки, відмінного від вищезазначеного, як і зауважень щодо проведеного податковим органом розрахунку, тому вказані обставини не є спірними у даному випадку.
Позиція представника позивача щодо обов'язкової наявності детального розрахунку податкових зобов'язань, які не були надані ОСОБА_1 разом зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями (як підстава для скасування спірних рішень суб'єкта владних повноважень) визнається судом безпідставною та необґрунтованою, оскільки за змістом п. 58.1. 1 ст. 58 Податкового кодексу, у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Стосовно висновків, викладених у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 520/6815/2020 при оскарженні іншого податкового повідомлення-рішення, які на думку представника позивача мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновків, що з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (з дати державної реєстрації такого права), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на споруду, а користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі. Тобто обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
При цьому землекористувач має сплачувати земельний податок за фактичний період використання землі у поточному році, а тому недотримання власником нерухомого майна норм земельного законодавства щодо реєстрації права власності/оренди/чи іншого права користування земельною ділянкою (набуття і припинення цього права) не може бути підставою для звільнення землекористувача від плати за землю, оскільки орендна плата є платежем за фактичне використання земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкт нерухомого майна, що перебуває у власності землекористувача.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками постанов Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 809/3896/13-a та від 15.08.2023 у справі № 803/850/17.
Відтак, незважаючи на відсутність державної реєстрації у встановленому законом порядку права власності/оренди/чи іншого права користування земельною ділянкою, на якій станом на 2012-2016 роки знаходилось належне ОСОБА_1 нерухоме майно, позивач у вказаний період була обтяжена обов'язком сплати земельного податку на загальних підставах з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту припинення цього права, оскільки основною умовою для сплати земельного податку є факт володіння нерухомим майном та фактичне використання земельної ділянки, на якій воно знаходиться.
Отже, ГУ ДПС у Харківській області правомірно нараховано ОСОБА_1 земельний податок за 2012-2016 роки згідно податкових повідомлень - рішень від 01.06.2016 № 4959578-13, від 30.06.2015 № 99369-15, від 30.06.2014 № 9525-15, від 29.04.2013 № 0134341702, від 23.11.2012 № 0132211702, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2024 року.
Суддя А.С. Мороко