27 березня 2024 року Справа № 480/692/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/692/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) про визнання дій неправомірними та скасування рішення,-
31 січня 2023 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) про визнання дій неправомірними та скасування рішення, і просить суд:
- визнати неправомірними дії посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 в перетині державного кордону України як особі з тимчасовим обмеженням в перетині кордону, а рішення №2792 від 08.11.2022 року про відмову йому у перетинанні державного кордону України як громадянину України, який досяг 16-ти річного віку - скасувати як неправомірне.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення №2792 від 08.11.2022 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку видане ОСОБА_1 , на думку позивача, є протиправним.
Вважає таку відмову помилковою, оскільки знятий з військового обліку та не є військовозобов'язаним під час мобілізації, а тому відповідно до пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 та абзацу 16 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" належить до переліку інших військовозобов'язаних або окремих категорій громадян у передбачених законом випадках, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідачем надано відзив, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували наявність у нього правової підстави для перетинання державного кордону України. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" виключенню з військового обліку підлягають особи, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, тобто позивачем не було надано висновку військово-лікарської комісії, на підставі якої, його було виключено з військовою обліку. Рішення №2792 від 08.11.2022 про відмову перетинанні державною кордону на виїзд з України ОСОБА_1 було прийняте правомірно та обгрунтовано, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин у позивача було відсутнє право на перетин державного кордону. (а.с.23-34)
Ухвалою суду від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як убачається з військового білету позивача НОМЕР_2 , виданого 30.10.1995, позивач знятий з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 17.10.2019 на підставі ст.38а графи ІІІ розкладу хвороб ("Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України").(а.с.10 зворот стор.)
Відповідно до п.п 3 ч. 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.08.2022 №3/1640 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі п.6.3 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключений з військової обліку за станом здоров'я (17.06.2022 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно ст.36-а, 38-а гр. ІІІ) Наказ МОУ №402-2008р. (а.с.11)
08 листопада 2022 року начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України №2792, яким на підставі Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, а також Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 громадянина України ОСОБА_1 , тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїду за кордон.(а.с.9)
Позивач не погодився з такими рішеннями відповідачів, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно статті 106 частини 1 пункту 20 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 14 частини 1 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 року № 1710-VI (далі Закон України № 1710-VI), іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указом Президента України від 14 березня 2022 року за № 133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 воєнний стан в Україні продовжується з 05:30 год 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 року № 341/2022, продовжується строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25.05.2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 воєнний стан в Україні продовжується з 05:30 год 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 продовжений зокрема з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Так, згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 8 частини 1 пункту 6 Закону України № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
Так, ст. 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед іншого з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, визначення їх призначення на особливий період.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої посадової особи, визначеної у частині третій статті 22.
В ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII перелічено категорії військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
В абз. 16 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до пунктів 26 зазначених Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.08.2022 №3/1640 та військового квитка НОМЕР_2 (а.с.10-11)
Оскільки, позивач був виключений з обліку за станом здоров'я за наказом Міністерства оборони "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" №402 від 14.08.2008, то він не є військовозобов'язаною особою та має право перетинати кордон.
Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 08 листопада 2022 року мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно пункту 26 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач, відповідно до статті 23 Закону України № 3543-XII станом на 08 листопада 2022 року не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а також призову на строкову військову службу.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 14 Закону України № 1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.
Водночас, відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано конкретних документів, які повинні були бути подані позивачем для виїзду за кордон, однак не подані. Відповідачем не вказано такого переліку також і під час розгляду справи в суді.
При цьому суд наголошує, що можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів, чого зроблено не було.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 ч.ч 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу віднесено до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 02/23 від 24.01.2023, акт приймання-передачі виконаних робіт, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та квитанцію №001 від 25.01.2023. З акту приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що вартість виконаних адвокатом робіт становить 2000 грн. Відповідно до квитанції №001 від 25.01.2023 гроші у такій сумі були отримані адвокатом від ОСОБА_1 (а.с. 12-15).
Згідно з розділом 1.2.1 договору № 02/23 адвокат здійснює необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних із підготовкою позовної заяви та додатків до неї до відповідача. Які саме послуги та їх обсяг сторони договору оцінили у 2000 грн., за умови визначення фіксованої суми гонорару, та чи відповідає зазначений у акті перелік послуг досягнутій сторонами угоді.
Верховним Судом неодноразово було зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними та реальними. Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 було зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
На підставі викладеного, суд вважає, що необхідність, обґрунтованість та співмірність заявлених до відшкодування витрат позивача на правничу допомогу належними доказами не підтверджена.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1073,60 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) про визнання дій неправомірними та скасування рішення задовольнити.
Визнати неправомірними дії посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в перетині державного кордону України як особі з тимчасовим обмеженням в перетині кордону, а рішення №2792 від 08.11.2022 про відмову у перетинанні державного кордону України як громадянину України, який досяг 16-ти річного віку - скасувати як неправомірне.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 ) Державної прикордонної служби України (В/Ч № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко