14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 759/8167/20
провадження № 61-10449св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал Зулейха Фаатівна,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Невідомої Т. О., Поліщук Н. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал Зулейха Фаатівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал З. Ф., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2006 року вона набула у власність нежитлові будівлі (літ. «А-А1» -пансіонат; літ. «Б» - склад; літ. «В» - гуртожиток; літ. «Г» - навіс), загальною площею 2 476,7 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 2 352,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на це майно було зареєстроване за нею 28 листопада 2006 року.
24 грудня 2019 року вказані будівлі захопили невідомі особи, про що їй повідомив охоронець.
У подальшому їй сталовідомо, що згадана нерухомість належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2012 року, за умовами якого вона начебто виступила продавцем спірного майна.
Зазначає, що договір купівлі-продажу вона не підписувала, що свідчить про відсутність з її боку волевиявлення на укладення цього правочину, а тому вважала його недійсним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Вельбоєнко А. П.;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2013 року, винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З. Ф., про право власності ОСОБА_2 на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у складі судді Петренко Н. О. позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Вельбоєнко А. П.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2013 року, винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З. Ф., про право власності ОСОБА_2 на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачем не спростованні доводи позивача, яка, в свою чергу, на обґрунтування заявлених вимог надала належні та достатні докази на підтвердження непідписання оспорюваного договору купівлі-продажу від 25 травня 2012 року, а відтак, довела відсутність у неї волевиявлення щодо вчинення правочину, то з огляду на приписи статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та з метою реального захисту та відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів позивача вказаний договір підлягає визнанню недійсним.
Крім того, як слідує із матеріалів справи, державним реєстратором Голованівської селищної ради Кіровоградської області Топольник О. М. проведено зміни щодо об'єктів нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З. Ф. свідоцтво про право на спадщину за законом замінено на спірний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 травня 2012 року з одночасною заміною спадкоємця/власника квартири ОСОБА_3 на нового власника ОСОБА_4 .
З огляду на викладене суд також вважав за необхідне скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2013 року, індексний номер 3859909, на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнано недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Тому у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Враховуючи наведене колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.
Крім того апеляційний суд звернув увагу на те, що в основу рішення про визнання спірного договору недійсним суд першої інстанції поклав виявлені обставини порушення порядку реєстрації договору. Однак, по-перше, ОСОБА_1 не посилалася на такі обставини як на підставу позову, а по-друге, порушення порядку реєстрації права власності не тягне за собою недійсність правочину, так як реєстрація є лише похідною дією, яка вчиняється на підставі договору. Отже за відсутності підстав для визнання недійсним договору, що є предметом спору, відсутні і підстави для скасування рішення державного реєстратора в межах цієї справи.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Отже, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту порушеного права, вона має на меті повернути собі спірні нежитлові приміщення, вважаючи, що це майно знаходиться у володінні відповідача без установлених законом підстав.
У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння особою таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
За наведених обставин апеляційний суд вказав, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. При цьому відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявляти віндикаційний позов.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2013 року та залишити у цій частині в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, та у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16, від 03 серпня 2022 року у справі № 695/318/20, від 24 травня 2023 року у справі № 572/1537/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що, дійшовши правильного висновку про неможливість визнати недійсним договір купівлі-продажу, який не вчинено (договір, який не укладено), суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні іншої позовної вимоги, а саме про скасування рішення приватного нотаріуса від 11 липня 2013 року про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові будівлі за відповідачем.
Вказує, що за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути оцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Отже, оскільки порушення її права власності відбулося у результаті державної реєстрації права власності на спірні приміщення за відповідачем на підставі неукладеного договору купівлі-продажу, то заявлена нею позовна вимога про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав від 11 липня 2013 року опосередковує відновлення становища, яке існувало до порушення. Таким чином задоволення цієї вимоги призведе до реального вирішення спору про право.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою те, що в суді першої інстанції разом із позовною заявою вона подала клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, проте ця експертиза не була проведена з вини відповідача, який, заявивши таке ж клопотання на стадії апеляційного перегляду справи, не надав на вимогу суду оригінал спірного договору купівлі-продажу.
Таким чином, оскільки під час апеляційного розгляду цієї справи сторона відповідача заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, апеляційний суд повинен був задовольнити таке клопотання та, у разі неможливості проведення експертизи у зв'язку із ненаданням відповідачем експерту необхідних оригіналів документів, застосувати наслідки, передбачені статтею 109 ЦПК України, а саме визнати факт підробки її підпису у спірному договорі.
Натомість у порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, обмежившись лише посиланням на неможливість її проведення через відсутність необхідних матеріалів та документів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Святошинського районного суду міста Києва.
01 вересня 2023 року справа № 759/8167/20 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду від 11 січня 2024 року у зв'язку з обранням судді ОСОБА_5 до Великої Палати Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу № 759/8167/20 передано судді-доповідачу Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 204/8017/17 (провадження № 61-2320св22).
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що у касаційних судах у складі Верховного Суду застосовуються як належні (ефективні) три взаємовиключні способи судового захисту при вирішенні справ щодо оспорення нотаріально посвідчених договорів з підстав їх непідписання стороною правочину, а тому потребує врегулюванню питання щодо кваліфікації таких правочинів як нікчемних, неукладених чи оспорюваних.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 204/8017/17.
Ухвалою від 19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду цивільну справу № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23).
За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити провадження у справі № 759/8167/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал Зулейха Фаатівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко