26 березня 2024 року
м. Київ
справа № 278/4152/21
провадження № 61-14933св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області, про скасування рішення органу виконавчої влади, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити дії
за касаційними скаргами представника ОСОБА_2 - адвоката Литвина Ігоря Олександровича та представника ОСОБА_3 - адвоката Макаренка Івана Яковича на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року у складі судді Василенка Р. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 26 травня 2021 року № 6-2994/14-21/СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського (Коростишівського) району, за межами населених пунктів Глибочицької (Студеницької) сільської ради, кадастровий номер 1822587300:08:000:0258; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 09 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку у власність держави.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Глибочицька сільська рада) від 05 вересня 2019 року їй як учаснику бойових дій надано погодження на надання дозволу нарозроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, для ведення особистого селянського господарства. В подальшому вона розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та отримала висновок державної експертизи землевпорядної документації від 18 грудня 2020 року № 741-20. Станом на 30 грудня 2020 року земельна ділянка, яка до цього перебувала у державній власності, була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі.
Разом з цим рішенням Глибочицької сільської ради від 05 липня 2021 року залишено без задоволення її заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 1822587300:08:000:0258 у зв'язку з тим, що, за інформацією з публічної кадастрової карти України, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за іншими особами.
18 березня 2021 року ГУ Держеокадастру надало ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а 26 травня 2021 року затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1822587300:08:000:0258 у її власність.
У подальшому ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку ОСОБА_3 , за якою на час пред'явлення позову і зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку. Вважає оспорюваний наказ ГУ Держеокадастру незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки перешкоджає в реалізації її права на отримання у власність земельної ділянки. У зв'язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Коростишівський районний суд Житомирської області рішенням від 05 квітня 2023 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ ГУ Держгеокадастру від 26 травня 2021 року № 6-2994/14-21/СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського (Коростишівського) району, за межами населених пунктів Глибочицької (Студеницької) сільської ради, кадастровий номер 1822587300:08:000:0258. Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1822573000:08:000:0258, яка розміщена на території Житомирського (Коростишівського) району, за межами населених пунктів Глибочицької (Студеницької) сільської ради, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. 09 червня 2021 року, реєстровий номер 5551. Скасував рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В. Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 червня 2021 року за індексним номером 58652442, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1822573000:08:000:0258 на території Житомирського (Коростишівського) району, за межами населених пунктів Глибочицької (Студеницької) сільської ради. В частині заявлених позовних вимог про повернення земельної ділянки у власність держави відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки спірна земельна ділянка була сформована на підставі проекту землеустрою, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 . Доказів на підтвердження того, що на ім'я ОСОБА_2 виготовлявся проект землеустрою і що такий проект було подано на затвердження ГУ Держгеокадастру, відповідачі не надали. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що оспорюваним наказом порушено права ОСОБА_1 на безоплатне отримання земельної ділянки, і скасував цей наказ. Набута ОСОБА_2 на підставі наказу земельна ділянка в подальшому була відчужена, тому суд дійшов висновку, що відновлення порушеного права позивачки можливе саме шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09 серпня 2021 року і скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 . Водночас суд відмовив у задоволенні вимог про повернення земельної ділянки у власність держави за безпідставністю, оскільки вказана вимога в розумінні статті 388 ЦК України є витребуванням майна із чужого незаконного володіння, який може бути пред'явлено до добросовісного набувача неволодіючим власником, яким позивачка не є.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Житомирський апеляційний суд постановою від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Макаренко І. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5736/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 та постановах Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18, від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а;
та зазначила про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17, від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19, від 09 червня 2021 року у справі № 128/1329/18, від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18, застосованих апеляційним судом, щодо першочергового права на отримання земельної ділянки державної чи комунальної власності у особи, за заявою якої на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність була сформована земельна ділянка.
Касаційна скарга мотивована неврахування судами того, що ОСОБА_1 спочатку зволікала з розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а після його розроблення протягом семи місяців взагалі не подавала його на затвердження. За таких обставин саме позивачка допустила бездіяльність шляхом зволікання з реалізацією свого права на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, і цілком закономірним є те, що земельна ділянка була передана іншій особі. Суди помилково посилалися на відсутність у ГУ Держгеокадастру проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а також не навели достатніх правових обґрунтувань в частині задоволення вимог позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 .
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Литвин І. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19, від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20, від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18,застосованих апеляційним судом, щодо першочергового права на отримання земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі особи, на підставі проекту землеустрою якої сформовано відповідну ділянку.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки діям позивачки як особи, що виявила намір отримати безоплатно земельну ділянку комунальної власності у власність. Суди не врахували, що позивачка проявила нерозумну і недобросовісну поведінку при реалізації права на безоплатне передання спірної земельної ділянки у її власність, зволікала із поданням на затвердження проекту землеустрою до відповідного органу влади, що призвело до того, що в період її бездіяльності інша особа скористалася своїм законним правом на безоплатне одержання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації та реалізувала його в передбаченому законом порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Макаренка І. Я. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Литвина І. О.
29 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Глибочицької сільської ради від 05 серпня 2019 року № 52 ОСОБА_1 надано погодження на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Глибочицької сільської ради за межами села Студениця Житомирського району Житомирської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 04 лютого 2020 року № 6-1119/14-20-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Коростишівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
За замовленням ОСОБА_1 фізична особа - підприємець ОСОБА_4 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га із земель державної власності на території Студеницької сільської ради Коростишівського району Житомирської області.
18 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру склало висновок № 741-20 державної експертизи землевпорядної документації.
З витягу з Державного земельного кадастру від 30 грудня 2020 року № НВ-1814641152020 про земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1822587300:08:000:0258, для ведення особистого селянського господарства, відомо, що державна реєстрація цієї земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою від 19 жовтня 2020 року, розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 .
Наказом ГУ Держгеокадастру від 18 березня 2021 року № 6-1119/14-21-СГ ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Житомирського (Коростишівського) району, за межами населених пунктів Глибочицької (Студеницької) сільської ради, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 26 травня 2021 року № 6-2994/14-21-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та надано у її власність земельну ділянку з кадастровим номером 1822587300:08:000:0258.
Рішенням Глибочицької сільської ради від 05 липня 2021 року № 57 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про затвердження розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 1822587300:08:000:0258, для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з тим, що на цю земельну ділянку зареєстровано право власності інших осіб.
На підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2021 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером № 1822573000:08:000:0258.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822587300:08:000:0258 є ОСОБА_3 .
Згідно з листом начальника відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг від 05 вересня 2022 року № 557/459-22 проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки до Державного земельного фонду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційних скарг з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині задоволених вимог позову, а тому переглядаються лише в цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара(пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.
Дозвіл на розробку проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.
Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20).
Разом з тим, здійснюючи свої повноваження щодо розпорядження землею, орган державної влади чи місцевого самоврядування на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування зобов'язаній діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси учасників цих правовідносин, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові висновки у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), згідно з якими неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Глибочицької сільської ради від 05 серпня 2019 року № 52 ОСОБА_1 погоджено надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 04 лютого 2020 року № 6-1119/14-20-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
За заявою ОСОБА_1 від 10 вересня 2020 року розроблено проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки і на підставі цього проекту здійснено державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 1822587300:08:000:0258.
Водночас наказом ГУ Держгеокадастру від 18 березня 2021 року № 6-1119/14-21-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а наказом ГУ Держгеокадастру від 26 травня 2021 року № 6-2994/14-21-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надано у її власність земельну ділянку з кадастровим номером 1822587300:08:000:0258.
Разом з цим рішенням Глибочицької сільської ради від 05 липня 2021 року № 57 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Відповідно до статті 118 ЗК України завершальним етапом отримання земельної ділянки шляхом безоплатної приватизації є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність на підставі погодженого проекту землеустрою, розробленого відповідно до вимог законодавства.
Оскільки, на відміну від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття відповідним органом рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.
Водночас ГУ Держгеокадастру фактично надало необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, заява якої була зареєстрована пізніше за заяву ОСОБА_1 . При цьому ГУ Держгеокадастру було відомо, що державну реєстрацію вказаної земельної ділянки проведено у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера на підставі проекту землеустрою, розробленого за заявою ОСОБА_1 .
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову, адже надання дозволу на розроблення проекту землеустрою двом громадянам щодо однієї земельної ділянки є таким, що суперечить нормам землеустрою та зумовлює позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не навели достатніх правових обґрунтувань в частині задоволення вимог позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності, не заслуговують на увагу, оскільки суди, встановивши незаконність наказу ГУ Держгеокадастру від 26 травня 2021 року № 6-2994/14-21/СГ та скасувавши його, констатували незаконність набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, з посиланням на відповідні норми матеріального права. У зв'язку з цим суди дійшли правильного висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Литвина Ігоря Олександровича та представника ОСОБА_3 - адвоката Макаренка Івана Яковича залишити без задоволення.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року в задоволеній частині вимог позову залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов