28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 200/5699/21
адміністративне провадження № К/990/6872/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 (головуючий суддя: Грищенко Є.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Геращенко І.В., Компанієць І.Д.) у справі № 200/5699/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформлене протоколом № 49 від 27.03.2020, в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як особі, яка отримала захворювання під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності (25%), пов'язаної із захистом Батьківщини.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 09.09.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, позов задовольнив частково:
визнав протиправним і скасував рішення, викладене у витягу з протоколу засідання комісії Міністерства борони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.03.2020 № 49, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги;
зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності від 21.02.2020 та додані до неї документи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, проте Міноборони України порушує його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати професійної придатності (25%) внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки звернувся до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги відразу після отримання документів, що підтверджують втрату працездатності та не міг звернутись раніше, не надавши такі документи.
Наголосив, що відповідно до інформації, зазначеній у графі 4 довідки МСЕК серії 12 ААА № 032174, позивачу встановлено ступінь втрати працездатності станом на 27.03.2019, тобто втрата працездатності мала місце на момент звільнення з військової служби.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що оскільки ступінь втрати працездатності позивачу встановлено понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, то підстави для отримання відповідної одноразової грошової допомоги відсутні.
Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а отже наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
За інформацією, зазначеною у наказі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.03.2019 № 88, позивача з 27.03.2019 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з 28.03.2019.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.07.2020 № 12, позивач отримав направлення на МСЕК 10.07.2019 за вих. № 119 для встановлення інвалідності або проценту втрати працездатності.
Згідно з інформацією зазначеною в листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.10.2020 № 03/1343, особова справа підполковника запасу ОСОБА_1 надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_3 19.06.2019.
Відповідно до довідки про результат визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА № 032174 від 18.02.2020, ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності станом на 27.03.2019.
21.02.2021 позивач через ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою 25% працездатності.
До заяви додано: копію паспорту, копію ІНН, копію військового посвідчення, копію наказу про виключення зі списків частини, довідки про участь в АТО, копію свідоцтва про хворобу МСЕК, копію реквізитів банку.
За результатами розгляду порушеного у зверненні питання, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом від 27.03.2020 № 49, яким відмовила позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.
Відмова обґрунтована тим, що заявника звільнено з військової служби 27.03.2019, а ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини встановлено 18.02.2020, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Про зазначене рішення позивача повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.04.2020 № 11/438.
Листом Кадрового центру сухопутних військ Збройних сил України від 28.10.2020 № 116/9/кц/1/5498 позивача повідомлено про відсутністю у нього права на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення, комісія, розглянувши надані документи, не надала оцінку зазначеній у пункті 4 довідки МСЕК серії 12 ААА № 032174 даті встановлення позивачу ступеню втрати працездатності у відсотках: 25% на 27.03.2019.
Відповідно, враховуючи те, що відповідачем не було надано оцінки даті встановлення позивачу ступня втраті професійної працездатності, зазначеній у графі 4 довідки МСЕК, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання Міноборони повторно розглянути подані позивачем документи про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили та відповідно застосували норми підпункту 2 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», натомість висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми відсутній.
Скаржник наполягає, що оскільки позивач був звільнений з військової служби з 27.02.2019, а ступінь втрати професійної працездатності йому встановлено 18.02.2020, тобто після спливу трьох місяців після звільнення зі служби, то відповідно до підпункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 немає.
Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою; далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Своєю чергою, Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Ключовим правовим питанням у справі є визначення дати набуття права на одноразову грошову допомогу і, як наслідок, застосування до спірних правовідносин пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, у редакції Закону № 2522-VIII від 06.09.2018, визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
У пункті 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що у довідці МСЕК серії 12 ААА № 032174 від 18.02.2020 зазначено дві дати: (1) у пункті 4 (ступінь втрати професійної працездатності у відсотках) - дата, на яку встановлено втрату працездатності (27.03.2019); (2) у пункті 8 - дата огляду (18.02.2020).
Тож постає питання, яку з цих дат слід вважати днем виникнення права на отримання допомоги.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577 (зареєстрований в Мін'юсті України від 05.09.2012 за № 1514/21826) затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 158/o «Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках».
Форма № 158/о складається з двох частин: одна видається страхувальнику, друга видається застрахованій особі.
Відповідно до п. 5 Інструкції частина довідки, що видається страхувальнику:
- у пункті 4 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.
- у пункті 5 зазначається, у зв'язку з чим встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках (трудове каліцтво, травма).
- у пункті 6 зазначається дата встановлення страхового випадку.
- у пункті 8 зазначається дата огляду застрахованої особи МСЕК.
Відповідно до п. 6 Інструкції частина довідки, що видається застрахованій особі:
- у пункті 4 зазначається дата огляду МСЕК.
- у пункті 5 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.
- у пункті 7 зазначається дата огляду МСЕК.
Таким чином, частини довідки, що видаються застрахованій особі та страхувальнику відрізняються змістовно. Зокрема, частина, що видається застрахованій особі (у цьому випадку позивачу), не містить окремої графи з датою встановлення страхового випадку.
Проте, ці відомості відображено у довідці, виданій позивачу, у графі 4 - 27.03.2019. Саме на цю дату було визначено ступінь втрати працездатності.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже розглядав схожу справу №200/5573/20-а. У вказаній справі, в довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках на 26.10.2016 складає 25 відсотків. Датою огляду зазначено 16.01.2020.
Отже, як і у справі, що розглядається, мала місце розбіжність між датою встановлення ступеню втрати професійної працездатності і датою огляду (датою видачі довідки МСЕК).
Розглядаючи справу № 200/5573/20-а, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що датою, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, за якою слід визначати день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності, є 26.10.2016 (пункт 35 постанови від 10.10.2023).
У справі, що розглядається, колегія суддів не вбачає підстав відступати від висновків Верховного Суду, сформованих у постанові від 10.10.2023 №200/5573/20-а.
Колегія суддів наголошує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказував, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Водночас у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій обґрунтовано констатували, що відмовляючи у призначенні ОГД з посиланням, що ступінь втрати працездатності у відсотках, ураховуючи дату видачі довідки 18.02.2020, ОСОБА_1 встановлено зі спливом трьох місяців з дати звільнення зі служби (27.03.2019), відповідач неповно з'ясував обставини справи та не надав значення графі 4 довідки МСЕК серії 12 ААА № 032174, де вказано дату - 27.03.2019.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржуване рішення відповідача, оформлене протоколом № 49 від 27.03.2020, не може бути визнане обґрунтованим в розумінні положень статті 2 КАС України.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №200/5699/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
С. Г. Стеценко