28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 460/6314/20
адміністративне провадження № К/990/21860/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.)
у справі №460/6314/20
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування рішення
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 (по стройовій частині) в частині утримання майора ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 (по стройовій частині) в частині утримання майора ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про залишення адміністративного позову без розгляду.
4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 в частині утримання ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено без розгляду.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. 12 липня 2021 року адміністративна справа №460/6314/20 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.
9. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року прийнято адміністративну справу до розгляду вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10. Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
11. У зв'язку з цим, ухвалою суду від 19 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням ОСОБА_1 строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин пропуску такого строку.
12. На виконання вимог ухвали суду від 19 липня 2021 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
13. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 докази ознайомлення ОСОБА_1 з пунктом 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 31 травня 2013 року №126.
14. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року задоволено клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення та продовження строку для виконання вимог ухвали суду від 10 вересня 2021 року поновлено відповідачу процесуальний строк для подання доказів у справі та продовжено відповідний строк на сім днів з моменту отримання цієї ухвали.
15. Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування пункту 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 в частині утримання ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16. Постановляючи означену ухвалу, суд першої інстанції, виходив з того, що витяг з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 в частині утримання ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачем було отримано з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 серпня 2020 року №ВФЗ/543. Зворотного відповідачем не доведено, доказів ознайомлення позивача зі спірним наказом суду не надано.
17. За наслідком розгляду позовних вимог по суті, Рівненський окружний адміністративний суд 16 лютого 2022 року ухвалив рішення про задоволення позову. Ухвалюючи таке рішення суд виходив з того, що відповідач протиправно вивів позивача поза штат на підставі наказу від 31 травня 2013 року №126, оскільки перебування військовослужбовців поза штатом не передбачено чинним законодавством.
18. Восьмий апеляційний адміністративний суд не погодився з висновком суду першої інстанції та прийняв постанову від 29 травня 2023 року, якою рішення суду першої інстанції скасував та залишив позов без розгляду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач мав можливість ознайомитися із всіма рішеннями, які стосувалися призначення його на іншу посаду. Отже, у позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені щодо його переведення (призначення) на іншу посаду. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить, виключно, від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача чи інших державних органів. Однак позивач, протягом близько семи років, не вчиняв жодних дій для того щоб дізнатись пов'язану із призначенням на іншу посаду інформацію, а саме: про причини та обставини його утримання на попередній посаді з дати видання наказу про звільнення та призначення його на нову посаду.
19. При цьому, апеляційний суд зазначив, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права 31 травня 2013 року. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що поважні та об'єктивні причини пропуску строку звернення до суду з позовом відсутні, тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції вжито належних та додаткових заходів з метою повного з'ясування обставин щодо можливості позивача дізнатись про спірний наказ.
21. Так, суд встановив, що спірний наказ в частині утримання позивача «поза штатом» не доводився до позивача, не має жодного відношення до подання рапорту про призначення позивача на посаду офіцера відділу оперативної підготовки, не відноситься до наказу Командувача Сухопутних військ ЗС України (по особовому складу) та не передбачений чинним законодавством України, а тому дійшов висновку, що позивач не знав і не міг знати про спірний наказ за жодних обставин.
22. Стосовно висновків суду апеляційної інстанції, що позивач мав можливість ознайомитися зі всіма рішеннями, які стосувалися призначення його на іншу посаду скаржник зазначив, що приписи пунктів 116, 117, 109 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) стосуються зарахування військовослужбовців у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду та вибуття до нового місця служби військовослужбовця, що не має жодного відношення до утримання «поза штатом».
23. Всупереч пунктам 12, 116, 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), суд апеляційної інстанції вирішив, що після видання наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 травня 2013 року №298 будуть вдруге призначати на посаду, що є незаконним та необґрунтованим.
24. Позивач зазначає, що його звільнено та призначено на посаду наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 травня 2013 року №298, тому ніякого іншого призначення в апріорі більше бути не може.
25. Безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення його доводів, що є доречними, важливими, стосуються суті спору, призвели до порушення статті 6 Конвенції та статті 55 Конституції України.
26. Положення №1153/2008 та Інструкція №170 передбачають лише можливість зарахування військовослужбовців наказами (по особовому складу) в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення в разі наявності для цього підстав. При цьому не містять жодної можливості для відповідача вивести будь-якого військовослужбовця «поза штат», оскільки такого механізму не існує.
27. Зарахування у розпорядження та виведення «поза штат», яке існувало за часів СРСР не сумісне одне одному.
28. Позивач зазначає, що з 30 травня 2013 року він не лише звільнений з посади заступника військового комісара, але і призначений на посаду офіцера відділу оперативної підготовки. Враховуючи, що він уже призначений на посаду 30 травня 2013 року зарахувати його у розпорядження неможливо, а тим більше вивести (зарахувати) у «поза штат» механізму якого не існує неможливо.
29. Крім того, жодна Директива Міністра України не передбачає жодної можливості, для жодного військовослужбовця у виведенні «поза штат». Тому дізнатись про виведення у поза штат, яке не доведено є неможливим.
30. Згідно з витягом з послужного списку від 31 грудня 2013 року №544 позивач у період з 25 грудня 20009 року по 08 червня 2013 року перебував на посаді заступника військового комісара без урахування наказу відповідача від 31 травня 2013 року №126, який видано у непередбачений законодавством України спосіб.
31. Механізму утримувати (виводити) «поза штат» військовослужбовців, законодавством України не встановлено, його не існує, а відтак дії відповідача є незаконними, саме тому про їх вчинення позивач не міг знати за жодних обставин, оскільки такі вчинені у непередбачений спосіб, при цьому накази військового комісара Волинського ОВК в місті Луцьк (по стройовій частині) видаються щодо усіх військкоматів в області, позивач проходив службу в місті Горіхів, наказ від 31 травня 2013 року №126 (по стройовій частині) в частині утримання позивача «поза штатом» не доводився відповідачем до позивача свідомо, що встановив суд першої інстанції.
32. Позивач зазначає, що за жодних обставин не міг знати та не знав про виведення його «поза штат», оскільки це не має жодного стосунку ні до його звільнення з посади, ні до його призначення на посаду, ні до його переміщення на посаду.
33. Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, тобто на припущеннях, за відсутності доказів та діяв всупереч статті 19 Конституції України, Закону №2232-ХІІ, Положенню №1153/2008 та Інструкції №170.
34. Всупереч висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19 суд апеляційної інстанції вирішив, що позивач може знати, що відповідач видав наказ щодо позивача (у непередбачений законодавством спосіб), приховав наказ від позивача, і позивач має про це знати, невідомо у який спосіб, при цьому судом першої інстанції було встановлено зворотнє.
35. Серед іншого скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження всупереч статтям 295, 296, 298, 123, 169, 299 КАС України та безпідставно поновив строк на оскарження судового рішення, що набрало законної сили всупереч вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
36. Скаржник вважає, що наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, а твердження відповідача щодо дати отримання рішення суду є неправдивим. На підтвердження вказаних обставин скаржник надав докази суду апеляційної інстанції щодо ознайомлення з повним текстом судового рішення, однак суд відмовився досліджувати пропуск строку звернення до суду відповідачем та продовжив розгляд апеляційної скарги всупереч процесуальним нормам.
37. Крім того, скаржник посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №800/369/17, від 11 березня 2019 року у справі №9901/898/18, відповідно до яких дата ознайомлення з документом на супровідному листі суду першої інстанції не свідчить про дату надходження рішення суду до відповідача.
38. Також зазначає, що реєстрація документу у журналі установи не може вважатися належним доказом дати отримання, і як наслідок вважатися днем з якого обчислюється строк, про що свідчать правові висновки, які викладено у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі №826/6756/18 та від 28 січня 2021 року у справі №160/8840/18.
39. Скаржник вважає, що поновлення строку відбулось за наявності беззаперечних доказів щодо порушення норм процесуального права та відсутності поважних причин на поновлення для подання апеляційної скарги на рішення суду, що відмовився суд апеляційної інстанції встановлювати, за для надання привілеїв відповідачу.
40. На думку скаржника, в сукупності суд апеляційної інстанції був зобов'язаний винести ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та відмовити у відкритті апеляційного провадження.
41. 14 липня 2023 року скаржник подав заяву, в якій просить сягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, у зв'язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
43. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.
44. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.
45. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
46. За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
47. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
48. Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
49. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
50. Згідно з частиною п'ятою 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
51. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
52. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
53. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
54. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
55. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
56. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
57. Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
58. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
59. Предметом спору у цій справі є пункт 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 (по стройовій частині) в частині утримання майора ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
60. Отже, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
61. Варто зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
62. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
63. Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
64. При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
65. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
66. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.
67. Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.
68. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
69. Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
70. Варто зазначити, що у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
71. Аналогічна правова позицію висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 березня 2023 року та від 28 вересня 2023 року у справах № 580/11259/21 та № 420/14471/22, від 14 лютого 2024 року у справі №540/8594/21.
72. З аналізу статті 122 КАС України висновується, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
73. У цьому зв'язку варто зазначити, що на виконання вимог постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в цій справі Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та запропонував позивачеві у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали суду подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин пропуску такого строку.
74. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій на обґрунтування причин пропуску звернення до суду з цим позовом зазначив, що про виведення поза штат ІНФОРМАЦІЯ_3 він дізнався вперше 26 серпня 2020 року з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 серпня 2020 року №ВФЗ/543. З пунктом 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 жодним способом ознайомлений не був. Тобто, причини пропуску строку є поважними та не залежали від його волі.
75. Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаній заяві позивача дійшов висновку, що витяг з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 в частині утримання ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач отримав листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 серпня 2020 року №ВФЗ/543. Зворотного відповідачем не доведено, доказів ознайомлення позивача зі спірним наказом суду не надано. У зв'язку з чим, суд першої інстанції ухвалою від 16 лютого 2021 року поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом.
76. Суд апеляційної інстанції не погодився із означеним висновком суду першої інстанції, позаяк, на думку цього суду, про порушення свого права позивач повинен був дізнатися 31 травня 2013 року, тобто, в день прийняття спірного наказу. Апеляційний суд зазначив, що позивач мав можливість ознайомитися із всіма рішеннями, які стосувалися призначення його на іншу посаду. У позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені щодо його переведення (призначення) на іншу посаду.
77. У касаційній скарзі позивач указує на помилковість таких висновків суду апеляційної інстанції та уважає, що за жодних обставин не міг знати про виведення його «поза штат», оскільки це не має жодного стосунку ні до його звільнення з посади, ні до його призначення на посаду, ні до його переміщення на посаду.
78. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції в частині недотримання позивачем місячного строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів зауважує на такому.
79. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач 02 квітня 2013 року подав рапорт про призначення його на посаду офіцера відділу оперативної підготовки оперативного управління штабу військової частини НОМЕР_1 Командування Сухопутних військ Збройних Сил України .
80. 30 травня 2013 року наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № НОМЕР_2 вирішено звільнити із займаної посади та призначити майора ОСОБА_1 офіцером відділу оперативної підготовки оперативного управління штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
81. За приписами пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
82. Відповідно до пункту 117 Положення №1153/2008, призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
83. Згідно з пунктом 109 Положення №1153/2008 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
84. 31 травня 2013 року відповідач прийняв наказ №126, згідно з яким майора ОСОБА_1 заступника військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 вважати таким, що справи та посаду здав та з 31 травня 2013 року вирішено тимчасово утримувати поза штатом.
85. 07 червня 2013 року на підставі наказу №132, відповідач виключив позивача із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення і направив для подальшого проходження військової служби у штаб Командування Сухопутних військ Збройних Сил України .
86. Ураховуючи наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач за власним бажанням подаючи рапорт про призначення на посаду офіцера відділу оперативної підготовки оперативного управління штабу військової частини НОМЕР_1 Командування Сухопутних військ Збройних Сил України , мав врахувати, що найближчим часом питання про призначення його на посаду буде вирішене, зважаючи на строки визначені пунктами 116 та 117 Положення №1153/2008. При цьому, як заступник військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач повинен був знати, які рішення та в які строки повинні бути прийняті при переведенні (призначенні) військовослужбовця на іншу посаду.
87. У вимірі описаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мав можливість ознайомитися із всіма рішеннями, які стосувалися призначення його на іншу посаду. Більше того, у позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені щодо його переведення (призначення) на іншу посаду. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить, виключно, від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача чи інших державних органів. Позивач, протягом близько семи років, не вчиняв жодних дій для того щоб дізнатись пов'язану із призначенням на іншу посаду інформацію, а саме: про причини та обставини його утримання на попередній посаді з дати видання наказу про звільнення та призначення його на нову посаду.
88. Констатувавши, що про порушення свого права позивач повинен був дізнатися 31 травня 2013 року, а з цим позовом він звернувся із пропуском строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, не знайшовши поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції на підставі приписів статті 123 КАС України залишив позов без розгляду.
89. Відтак, суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, використавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини першої статті 319 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
90. Верховний Суд уважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, оскільки системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
91. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
92. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).
93. Аналогічні правила КАС України встановлено і при вирішенні питання щодо прийнятності апеляційних та касаційних скарг.
94. Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.
95. Втім, зі змісту оскаржуваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду. При цьому, розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження.
96. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов'язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.
97. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
98. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі №817/660/18, від 17 березня 2021 у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі №640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 14 липня 2022 року №380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі №160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі №420/6134/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.
99. Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
100. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції всупереч статтям 295, 296, 298, 123, 169, 299 КАС України та вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відкрив апеляційне провадження та безпідставно поновив строк на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, колегія суддів сприймає критично, оскільки на момент відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався доказами, які були надані відповідачем. Що ж стосується доказів наданих позивачем на підтвердження того, що твердження відповідача щодо дати отримання рішення суду є неправдивими, то такі надані позивачем вже після відкриття апеляційного провадження.
101. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
102. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.
103. За таких підстав, касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
104. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 345, 353, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №460/6314/20 скасувати.
Справу № 460/6314/20 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду