Справа №2-15
2010 рік.
19 жовтня 2010 року м. Одеса. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - Погрібного М.О.,
При секретарі - Хмарук З.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Одесі (зала судових засідань №14) цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розділ домоволодіння в натурі, визнання права власності, стягнення грошової компенсації, встановлення порядку користування земельною ділянкою, вселення та зобов'язання не перешкоджати в користуванні домоволодінням і земельною ділянкою;
- зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_5, про виділ долі із спільної часткової власності у вигляді грошової компенсації, визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння;
- зустрічному позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Одеської міської ради та Четвертої Одеської державної нотаріальної контори про визнання права власності на самовільно побудовані будівлі, частину спадкового домоволодіння, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, виданих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зобов'язання внести зміни до Свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_1 і ОСОБА_4, -
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, уточнивши свої позовні вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (л.с. № 171), просять розділити домоволодіння №АДРЕСА_1, виділивши їм в натурі у власність в житловому будинку під літерою “А” - коридор, площею 3,8 кв./м.; санвузол, площею 4.1 кв./м.; жилі кімнати, площею 8,9 кв./м. та 12,0 кв/м.; кухню, площею 9,8 кв/м. Із надвірних споруд виділити гараж, під літерою “В”, які зазначені на плані технічного паспорту домоволодіння, що складає 61/100 частини від всього домоволодіння, та на 6/100 частини менше вартості, належних їм загальних 2/3 частини в домоволодінні.
ОСОБА_4 просять виділити в натурі в житловому будинку під літерою “А” - жилу кімнату, площею 8,5 кв./м., жилу кімнату, площею 12,0 кв./м. Із надвірних споруд виділити - ганок; сарай під літерою “Е”; душ, під літерою “З” та туалет під літерою “Ж”, що складає 39/100 частини від усього домоволодіння та на 6/100 частини більше вартості, належної їй частини в домоволодінні.
Також просять стягнути з ОСОБА_4 на їхню користь грошову компенсацію в сумі 3 516 гривень за отриману реальну долю більшу ніж та, що ідеально їй належить. Вселити їх в зазначену ними частину домоволодіння і встановити порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 554 кв/м., відповідно до належних їм часток в домоволодінні та зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не перешкоджати їм у володінні та користуванні власністю і земельною ділянкою.
В обґрунтування своїх позовних вимог вони посилалися на те, що на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою, являються власниками 2/3 частини домоволодіння за спадщиною. А саме, ОСОБА_1 власником 1/3 частини після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 власниками по 1/6 частині домоволодіння, кожна, після смерті відповідно, чоловіка та батька, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_4 являється власником 1/3 частини домоволодіння за спадщиною після смерті батька ОСОБА_1.
Свідоцтва про право на спадщину за законом, вони отримали в період, коли не проживали в спадковому домоволодінні, оскільки після смерті ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1, між ними та ОСОБА_5, з якою спадкодавець спільно проживав без реєстрації шлюбу, склалися неприязні відносини і вона перешкоджала їхньому проживанню та отриманню спадкового майна в натурі. В спадковому домоволодінні залишилася проживати ОСОБА_4 зі своєю матір'ю ОСОБА_5
В 2004 році, вони знову запропонували ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вирішити спір мирним шляхом та вселитися в домоволодіння, де бажають в подальшому проживати спільно. Але, ОСОБА_5 з своєю дочкою ОСОБА_4 в цьому їм перешкоджають по теперішній час. Тому просять захистити їх права та позов задовольнити з урахуванням варіантів по виділу часток у спірному домоволодінні та порядку користування земельною ділянкою, зазначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 березня 2006 року, проведеної Одеським НДІ судових експертиз.
ОСОБА_4 позов не визнала і подала зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_5, який уточнила ( л.с. №58-62; №204) та просить відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволені їхніх позовних вимог, виділити ОСОБА_1 належну йому 1/3 частку в спільній частковій власності на спірне домоволодіння у вигляді грошової компенсації у розмірі її вартості на день відкриття спадщини, яку вона готова сплатити та визнати за нею право власності на 2/3 частини спірного домоволодіння. А на 1/3 частину домоволодіння на яке претендують ОСОБА_2 і ОСОБА_3, визнати право власності за її матір'ю ОСОБА_5, яка на її переконання має право на частину спадкового майна після смерті батька ОСОБА_7
В обґрунтування свого позову вона посилалася на те, що спірне домоволодіння на праві власності належало її батькові ОСОБА_1. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1, вона та її рідні брати по батькові, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, як спадкоємці першої черги в нотаріальній конторі отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді домоволодіння №АДРЕСА_1, кожному по 1/3 частині. На той час домоволодіння складалося із ветхого будинку. В домоволодінні залишилися проживати вона з своєю матір'ю ОСОБА_5, яка не знаходилася з її батьком в зареєстрованому шлюбі. Ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_6 на той час у спадковому будинку не проживали. У період з 1990 року по теперішній час, проживаючи в спірному житловому будинку, її матір'ю ОСОБА_5 та нею за власні рахунки були проведені суттєві покращення, як житлового будинку так і надвірних споруд. А саме , на земельній ділянці, яка знаходиться при житловому будинку, були самовільно побудовані житлові та господарчі приміщення. Спадковий житловий будинок був відремонтований. Тому загальна вартість всього домоволодіння суттєво збільшилася. У зв'язку з тим, що її брати, а після смерті Берзака Миколи Миколайовича, його дружина та дочка, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, фактично спадкове майно у вигляді спірного домоволодіння не приймали, ніякої участі у поліпшені стану домоволодіння не приймали, вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити і виплатити йому компенсацію вартості 1/3 частини від спадкового домоволодіння у розмірі її вартості на день відкриття спадщини. А ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взагалі відмовити у позові, як особам, які не мають ніякого відношення до суттєво покращеного спірного домоволодіння.
ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнала та подала зустрічний позов (л.с. №12-16), який уточнила (л.с. №190-193), та просить визнати за нею право власності на 39/100 частини спадкового домоволодіння №АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на самовільно побудовані біля спірного житлового будинку, за період с 1990 року по теперішній час, одноповерховий житловий будинок під літерою «И» з прибудовою під літерою «и»; кам'яний сарай під літерою «К»; літню кухню під літерою «Д» і цегляний тамбур під літерою «а1», зазначені на плані технічного паспорту по домоволодінню. Також просить визнати недійсними Свідоцтва про право на спадщину, видані Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 18 лютого 2005 року та зобов'язати нотаріальну контору внести зміни в свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_1 в 1995 році і її дочці ОСОБА_4 в 1993 році з урахуванням її прав на спірне домоволодіння, які вона на її думу отримала, шляхом суттєвого поліпшення домоволодіння.
В обґрунтування не визнання позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та в обґрунтування свого зустрічного позову, ОСОБА_5 посилалася на те, що проживала у спірному домоволодінні №АДРЕСА_1 з 1983 року разом із ОСОБА_1, як чоловік і жінка у незареєстрованому шлюбі. А ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_4. Спірне домоволодіння на праві власності належало її фактичному чоловікові ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. А саме на домоволодіння №АДРЕСА_1, автомобіль «Москвич 412», державний номер НОМЕР_2, 1974 року випуску та грошові внески, які знаходилися в ощадній касі. Два сина ОСОБА_7 від першого шлюбу ОСОБА_1, ОСОБА_6 та їхня спільна дочка ОСОБА_4, як спадкоємці першої черги, в державній нотаріальній конторі в 1993 році та 1995 році, отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом. А саме, на домоволодіння і автомобіль в рівних частинах, по 1/3 частині кожному. Після смерті чоловіка ОСОБА_7, в домоволодінні залишилися проживати тільки вона з дочкою ОСОБА_4 Сини чоловіка від першого шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_6 в спадковому домоволодінні не проживали і вселитися в нього не намагалися. А в 1995 році, ОСОБА_7 помер. Його спадкоємці, дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3, спадкове майно не приймали і в спірне домоволодіння вселитися також не намагалися. Враховуючи те, що спірне домоволодіння на час відкриття спадщини було ветхим, вона, за свої зароблені на роботі кошти та грошові заощадження в період з 1990 року по 2004 рік суттєво покращила спірне домоволодіння, шляхом його капітальної реконструкції (перекритий дах будинку, здійснена газифікація будинку, проведено водопостачання, зроблене парове опалення, проведена каналізація, заасфальтовано подвір'я). Крім того, вона на земельній ділянці, де розташоване спірне домоволодіння, самовільно побудувала одноповерховий житловий будинок під літерою «И» з прибудовою під літерою «и», кам'яний сарай під літерою «К», добудувала кухню під літерою «Д» та пристроїла до спадкового житлового будинку кам'яний тамбур під літерою «а1». Вважає, що оскільки вона здійснила суттєве покращення житлових умов у спірному домоволодінні, які збільшили його вартість, то придбала право власності на 39/100 частини на це домоволодіння. Крім того, вважає, що самовільно побудовані нею будівлі на земельній ділянці при домоволодінні, являються її власністю, що повинно бути визнано рішенням суду, оскільки вони відповідають будівельним нормам і побудовані за її кошти.
Свідоцтва про право на спадщину за законом, які отримали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 18 лютого 2005 року в нотаріальній конторі, на її думку слід визнати недійсними, оскільки вони фактично не приймали спадщини після смерті, відповідно свого чоловіка та батька, ОСОБА_7, який помер у 1995 році. Належну йому 1/3 частку у спадковому майні, фактично прийняла її дочка, як спадкоємниця другої черги. Також вважає, що оскільки за нею повинно бути визнано право власності на 39/100 частини суттєво покращеного спадкового майна і самовільно побудовані житлові і надвірні будівлі в спірному домоволодінні, то слід зобов'язати Четверту Одеську державну нотаріальну контору внести зміни в Свідоцтва про право на спадщину за законом, які були видані ОСОБА_4, 12 листопада 1993 року та ОСОБА_1 24 травня 1995 року з урахуванням розміру її частки права власності у спірному домоволодінні.
Відповідач Одеська міська рада в судове засідання не прибули. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, приєднані до справи.
Відповідач Четверта Одеська державна нотаріальна контора в судове засідання не прибули, направив письмову заяву за №4869/01-14 від 14 жовтня 2010 року з проханням розглянути справу у їх відсутність та копію рішення направити на їх адресу.
Вислухав сторони, вивчив матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню. А зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволенню не підлягають із наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти і обставини та відповідні до них правовідносини.
Домоволодіння №АДРЕСА_1, на праві власності належало ОСОБА_1, на підставі Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Житлово-комунальним відділом Ленінської районної Ради народних депутатів м. Одеси 05 листопада 1988 року і зареєстрованого в Одеському бюро технічної інвентаризації під реєстровим номером №20186, на сторінці 103, в книзі №206. Вказаний житловий дім був побудований в 1959 році і складався в цілому з одної жилої будівлі, загальною площею 60,2 кв./м., жилою площею 42,5 кв./м., де знаходяться три жилі кімнати, площею 25.1, кв./м.; 8,9 кв./м.; 8,5 кв./м.; коридор, площею 3,8 кв./м., санвузол, площею 4.1 кв./м. та кухня, площею 9,8 кв./м., визначених в схематичному плані під літерою «А». А також надвірні господарські споруди: гараж-літня кухня під літерою «Б»; літня кухня під літерою «Д»; сарай під літерою «Е»; душ під літерою «З»; вбиральня під літерою «Ж»; котельня під літерою «В»; №1, 4-9 огорожа, І,І,І - мостіння, які розташовані на земельній ділянці, площею 522 кв./м., яка була закріплена за вказаним домоволодінням, Рішенням виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Одеси за №670 від 27 вересня 1957 року.
Вищевикладені факти підтверджуються Свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданих 12 листопада 1993 року і 24 травня 1995 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою (л.с. №8; 25), мотивувальною частиною висновку судової будівельно-технічної експертизи №16872/16873/16874 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (л.с. № 142), технічним паспортом на житловий дім, виконаного Одеським МБТІ та РОН від 10 вересня 1993 року та 23 грудня 2004 року (л.с. №101-103; 151-154), а також поясненнями сторін по справі, щодо вказаних фактів.
У домоволодінні №АДРЕСА_1, ОСОБА_1 проживав з синами ОСОБА_1 та ОСОБА_6. А з 1983 року став проживати з громадянкою ОСОБА_5, у якої від спільного їхнього проживання, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4, що підтверджується поясненнями в судовому засіданні даними сторонами по справі, їхніми позовними заявами (л.с. №13) та Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12 листопада 1984 року (л.с. №25).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії ІІІ-ЖД №НОМЕР_1, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 відділом ЗАГС Суворовського райвиконкому м. Одеси (л.с. №31).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне йому майно у вигляді спірного домоволодіння №АДРЕСА_1 та автомобіль «Москвич-412», 1974 року випуску, державний номер НОМЕР_2.
ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, являючись дітьми спадкодавця та спадкоємцями першої черги відповідно до положень ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, яка регулювала виниклі правовідносини стосовно прийняття спадщини на час її відкриття, в строки, встановлені законом подали письмові заяви до нотаріальної контори про прийняття спадкового майна після смерті батька. А 12 листопада та 24 травня 1995 року їм були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою, про що була зроблена реєстрація в реєстровій нотаріальній книзі за №2-3601 та №1-1702.
ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, після отримання вказаних Свідоцтв про право на спадщину за законом, стали власниками спадкового майна після смерті батька, в рівних частинах, а саме по 1/3 частині кожний.
Інших спадкоємців, які б мали право на спадкування майна ОСОБА_7, нотаріальною конторою встановлено не було і ніхто із сторонніх осіб, будь-які свої вимоги стосовно спадкового майна на час відкриття спадщини до нотаріальної контори не подавав, в тому числі і ОСОБА_5
Після смерті спадкодавця ОСОБА_7, між його синами ОСОБА_1, ОСОБА_6 з одної сторони та ОСОБА_5 виникли неприязні стосунки на грунті спору, стосовно володіння та користування спадковим майном, про що в судовому засіданні заявила ОСОБА_5, надавши суду в підтвердження цього, копії її позовної заяви про визнання за нею права власності на частину домоволодіння №АДРЕСА_1, яку вона нібито подавала до Ленінського районного суду м. Одеси в грудні 1990 року, копію ухвали судді Ленінського району м. Одеси про призначення судової будівельно-технічної експертизи та висновок експертизи (л.с. №20-21, 22-23, 26-30).
Згідно довідки, архіваріуса Суворовського районного суду м. Одеси Скліфус Н.А., встановлено, що в результаті перевірки книги реєстрації цивільних справ за період з 1990 р. по 1991 рік, цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про визнання права власності на частину домоволодіння в Ленінському районному суді м. Одеси не реєструвалася. (л.с. №135).
В судовому засіданні, ОСОБА_5 також не змогла надати будь-які зрозумілі та чіткі пояснення, стосовно результатів проходження та розгляду нібито поданої нею, вказаної вище, позовної заяви.
Отримавши Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину спірного домоволодіння, ОСОБА_1 намагався вселитися в спірний дім. Однак, із-за неприязних відносин з ОСОБА_5 та її дочкою ОСОБА_4, йому цього не вдалося.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який так і не вселився в спірний спадковий дім. (л.с. №110).
Спадкоємці першої черги за законом, після смерті ОСОБА_7, його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3, відповідно до положень ст. ст. 548, 549 ч.1.п.2 ЦК України в редакції 1963 року, які регулювали дані правовідносини на той час, прийняли спадкове майно свого, відповідно чоловіка та батька, у вигляді 1/3 частини домоволодіння №АДРЕСА_1 та 1/3 частини автомобіля «Москвич - 412», державний номер НОМЕР_2, подавши 28 жовтня 1995 року до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується копією спадкової справи за №553/95 від 28 жовтня 1995 року, щодо майна померлого ОСОБА_7, наданої суду, нотаріальною конторою (л.с. №120-127). Але отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом, вони не могли, оскільки у них були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Тільки 18 лютого 2005 року на підставі заяви про прийняття спадщини та наданих правовстановлюючих документів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, правомірно отримали в Четвертій Одеській державній нотаріальній конторі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, у вигляді по 1/6 частини кожна, на домоволодіння №АДРЕСА_1, став власниками, вказаних часток домоволодіння. (л.с. №175, 176).
Намагаючись вирішити питання про порядок володіння та користування спадковим домоволодінням, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, неодноразово зверталися до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з проханням вирішити спір мирним шляхом і розділити спадкове майно, яким після смерті ОСОБА_7 постійно володіли і користувалися тільки ОСОБА_5 і її дочка ОСОБА_4 Однак, їхні звернення позитивних результатів не дали.
Будучи зареєстрованим в спірному домоволодінні, ОСОБА_1, не маючи будь-якого іншого житла, у 2004 році намагався в черговий раз посилитися в спадковий дім. Однак, в цьому йому по теперішній час перешкоджають ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що в судовому засіданні вони також підтвердили.
Намагаючись захистити свої права на спадкове майно, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги, звернулися до суду з єдиним позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_4, який зазначений вище (л.с. №171).
Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню. А саме, підлягають задоволенню в частині їхнього вселення в спірне спадкове домоволодіння та зобов'язання ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не перешкоджати їм в здійснені своїх прав власників по володінню і користуванню домоволодінням №АДРЕСА_1, розпорядженням належними їм частками в домоволодінні, а також в користуванні земельною ділянкою, площею 522 кв./м., на якій розташоване домоволодіння. Дані позовні вимоги правомірні, основані на нормах ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійснені ним права користування і розпорядження своїм майном. А також на підставі положень ст. 120 ч.2 Земельного Кодексу України, відповідно до якої, - якщо будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Щодо позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про розділ домоволодіння в натурі, визнання за ними права власності на 61/100 частини домоволодіння №АДРЕСА_1, а за ОСОБА_4 у розмірі 39/100 частини, стягнення з ОСОБА_4 компенсації у розмірі 3516 гривень за отримання реальної долі, яка більша ідеальної, що їй належить, а також встановлення порядку користування земельною ділянкою при домоволодінні, відповідно до їх часток у власності на домоволодіння, суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити із наступних підстав.
Відповідно до норм ст. 183 ч.1 ЦК України - подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до положень ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Як видно із висновку №605/606/952 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 14 травня 2010 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, а також із висновку №065/2010. повторної судової будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2010 року, проведеної ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень імені Скібінського С.С.», - враховуючи вимоги нормативної законодавчо - технічної документації, приймаючи до уваги архітектурно - плановане рішення жилого будинку під літерою «А» по вулиці Посівній 10-А у м. Одесі, розділ в натурі домоволодіння, а також встановлення порядку користування спірним спадковим домоволодінням між співвласниками ОСОБА_1 з долею 1/3, ОСОБА_4 з долею 1/3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з долями по 1/6 у кожної, а також ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_2 з загальною долею 2/3 частини, ОСОБА_4 з долею 1/3, з урахуванням ступеню зносу домоволодіння та будівельних - технічних норм і правил, діючих на час складання висновку, технічно не надається можливим. У зв'язку з відсутністю технічної можливості розділу спадкового домоволодіння №АДРЕСА_1 між ОСОБА_6., ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, в долях, вказаних вище, встановлення порядку користування земельною ділянкою, на яку відсутній державний акт приватизації, - не проводиться. (л.с. №296-307; 328-354).
Таким чином, вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають із-за відсутності технічної можливості розділу спірного домоволодіння в натурі між співвласниками та встановлення між ними порядку користування ним і земельною ділянкою.
Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з неї компенсації вартості 1/3 частини спірного домоволодіння №АДРЕСА_1 на день відкриття спадщини і передачі її ОСОБА_1, а також визнання за нею права власності на 2/3 частини цього домоволодіння, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 іншого житла, крім спірного домоволодіння, не має і відповідно до норм ст. 364 ч.2 ЦК України, - якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
ОСОБА_1, ні в позовних заявах, ні в судовому засіданні не виявляв бажання виділення належної йому 1/3 частини в спірному домоволодінні, шляхом одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, тим більше у розмірах на час відкриття спадщини.
Під час проживання в спірному домоволодінні, ОСОБА_5 самовільно, без згоди усіх співвласників спадкового домоволодіння №АДРЕСА_1, без згоди Одеської міської ради, яка являється власником земельної ділянки, виділеної в користування власникам спірного домоволодіння, на протязі 1990-2004 років, на зазначеній земельній ділянці незаконно побудувала одноповерховий житловий будинок під літерою «И» з прибудовою під літерою «и»; кам'яний сарай під літерою «К»; літню кухню під літерою «Д» і цегляний тамбур під літерою «а1», зазначені на плані технічного паспорту по домоволодінню, якими по теперішній час неправомірно володіє і користується (л.с. № 225-234; 235-238).
Відповідно до положень ст. 376 ЦК України, - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво
нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може
бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне
будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї
мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку
особі під уже збудоване нерухоме майно.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на самовільно побудовані будівлі біля спірного спадкового домоволодіння, задоволенню не підлягають, оскільки вони побудовані нею на земельній ділянці, яка їй не ніким видавалася і в порушення передбачених законом вимог. Її незаконні дії не можуть породжувати для неї правові наслідки, стосовно самовільно побудованих споруд, вказаних вище.
Також не підлягають задоволенню її позовні вимоги про визнання за нею права власності на 39/100 частини спірного житлового будинку з посиланням на те, що вона за час проживання, за свої кошти та своїм трудом суттєво збільшила вартість спірного домоволодіння і побудувала нові споруди, при цьому посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи №490 від 24 вересня 2009 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (л.с. №224-234), оскільки це суперечить закону, також висновкам №605/606/952 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 14 травня 2010 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, а також висновку №065/2010. повторної судової будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2010 року, проведеної ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень імені Скібінського С.С.», а також фотокарткам, наданими суду ОСОБА_5 і її поясненням в судовому засіданні про те, що спірний спадковий житловий будинок знаходиться в незадовільному технічному стані.
Крім того, суд вважає, що якщо ОСОБА_5 і проводила будь-який ремонт у спірному домоволодінні під час свого проживання, то це вона робила для свого блага та можливості там знаходитися, одночасно не дозволяючи і перешкоджаючи в володінні та користуванні цим домоволодінням власникам за законом ОСОБА_1, Берзаку Миколі, а після його смерті, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
У зв'язку з цим, не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_5 про зобов'язання Четвертої Одеської державної нотаріальної контори внести зміни в Свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_1 24 травня 1995 року та ОСОБА_4, 12 листопада 1993 року.
Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсними Свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18 лютого 2005 року, відповідно до яких, вони стали власниками по 1/6 частині кожна, домоволодіння №АДРЕСА_1, після смерті свого, відповідно чоловіка та батька, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки згідно ст. ст. 548 та 549 ч.1., п.2 ЦК України в редакції 1963 року, які регулювали виниклі правовідносини на час відкриття спадщини, вони прийняли спадкове майно шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що судом зазначалося вище.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід вселити в домоволодіння №АДРЕСА_1 і зобов'язати ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не перешкоджати вищевказаним особам, співвласникам спірного домоволодіння, в здійснені їхніх прав власників по володінню та користуванню домоволодіння і розпорядженню належними їм частками, а також в користуванні земельною ділянкою, площею 522 кв./м., яка була виділена в користування по зазначеному домоволодінню Рішенням виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Одеси за №670 від 27 вересня 1957 року.
В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.
Не підлягають задоволенню в повному обсязі і позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України, ст. ст. 529, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 183, 364, 376, 391 ЦК України в редакції 2003 року, ст. 120 Земельного Кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в житловий будинок №АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в здійснені їхніх прав власників по володінню, користуванню домоволодінням №АДРЕСА_1 і розпорядженні належними їм частками в домоволодінні та користуванні земельною ділянкою, площею 522 кв./м.
В задоволенні інших їхніх позовних вимог - відмовити.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ долі із спільної часткової власності у вигляді грошової компенсації, визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння - відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Одеської міської ради та Четвертої Одеської державної нотаріальної контори про визнання права власності на самовільно побудовані будівлі, частину спадкового домоволодіння, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, виданих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зобов'язання внести зміни до Свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_1 і ОСОБА_4 - відмовити.
Копію рішення направити ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Одеської міської ради та до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси. А особами, які не брали участі у розгляді справи, в той же строк, з дня отримання копії рішення.
Суддя: